"Русскім міром" замість дипломата Кирила керуватиме бюрократ Лавров

"Надання всілякої підтримки Русскому миру - безумовний зовнішньополітичний пріоритет Росії", зазначив головний російський дипломат. Після чого пустився в глибокі роздуми про долю російської діаспори від XIX століття і до наших днів.

І про епохальну роль "Всесвітніх конгресів співвітчизників", які гуртують росіян (скільки з них, цікаво, чули про ці видатні події?). І про те, що на розбудову стосунків Росії з російською діаспорою не вплинули санкції Вашингтону і Брюсселю. А ще – про "тематичні форуми" і різні конференції, які дедалі активніше проводитимуть російські дипломати для росіян по всьому світу. Ну і про те, що допомагати "русскому міру" будуть "всім арсеналом засобів". Увесь текст статті витриманий у зваженому стилі звіту про надої та урожайність зернових в Нечорнозем’ї у програмі "Час" пізньобрєжнєвської епохи.

Єдине питання, яке залишається після прочитання цього публіцистичного шедевру – це навіщо все це було сказано? Навіщо було повторювати речі, які всі і так знають, чи рапортувати про досягнення, у які все рівно ніхто не повірить?

Відповідь на ці питання стає зрозумілою, коли згадати, що в Росії, схоже, готуються чи то замінити патріарха РПЦ Кирила (в контексті чуток про стрімкий кар’єрний зліт "луб’янського архімандрита" Тихона Шевкунова), чи то помітно обрізати його повноваження.

Тому і проект "русского міра", схоже, переходить з відання Патріархії РПЦ у відання зовнішньополітичного відомства. Від чого проекту, звісно, не позаздриш. Бо якщо для патріарха Кирила вибудовування "мира" було справою життя, то для Лаврова, схоже, це просто зайві клопоти. Але оскільки відмашку на перехід проекту, схоже, дали з самого верху, то Лаврову не залишається нічого іншого, окрім як імітувати якусь там діяльність. Статті писати, наприклад. Ну, чи примушувати писати референтів з числа тих, які не годяться ні на що ліпше.

І там, де в Кирила була дипломатія – ворожа до України, але достатньо далекоглядна і виважена, з широким використанням soft power і культурних впливів на специфічних пострадянських громадян та номенклатурників, у Лаврова буде тільки нудний звіт про уявні успіхи і проведені конференції.

З іншого боку, значної шкоди зовнішньополітичним інтересам Росії подібна зміна теж не завдасть. Хоча б тому, що будувати "русскій мір" вже немає ні де, ні з ким. Всі, на кого можна було впливати "м'якою силою" вже або скуштували російських куль, або подивились, як тими кулями пригощають сусідів. Вірити у "братство народів" і "спільне коріння" вже не примусишь не те, що українців, але й Назарбаєва з Лукашенком. Час дипломатичних впливів, майстром яких, як не крути, до певної міри був Кирил, давно скінчився. І весь його "рускій мір" – це просто обгортка до цукерки, якої вже давно немає. І на яку вже ніхто не купиться. Все, що залишилось від вигадливої й небезпечної спекуляції очільника РПЦ – це сухі й порожні фрази головного російського дипломата, якому нагилили мертвий проект. Хоч і не можна сказати, що сильно є за чим шкодувати.