Савченко, Путін, Донбас та велика політика з географією

Надія повернулася. Про це в Україні сьогодні говорять багато і різного. Хтось каже, що це “початок кінця путінського режиму”. Хтось — що подальший фарс у цій справі просто невигідний Путіну. Хтось натякає, що в такий спосіб Путін хоче почати примирення з ЄС, надіючись вийти з-під санкцій. Затягнувши з поверненням Савченко, російський президент зробив вигляд, що “не піддався зовнішньому тиску”, а все-таки повернувши її після “помилування” — продемонстрував “добру волю”, яку слід винагородити. А комусь на думку може спасти й версія, що це своєрідний подарунок Петру Порошенку на другу річницю приходу до влади. Такий от нехитрий тролінг.

Все це версії, які мають право на існування — але не можуть бути перевіреними. Втім, якою б не була комбінація мотивів, які підштовхнули маленького чоловічка з Кремля до цього кроку, наслідки сьогоднішнього дня від того не зміняться.

По-перше, передача Надії Савченко Україні — це кінець пропагандистського міфу про “київську хунту”. Бо збудувати якусь таку медіареальність, де Росія воює з українським “фашизмом”, але при тому полонених “фашистів” повертає до Києва, Кисельов, ймовірно, зможе. Але харчуватись цією реальністю не захочуть не тільки нечисельні ліберали, але й маса мешканців “русміра”, яким подібна непослідовність буде явно попахувати зрадою. Тому “хунті”, напевно, прийде кінець.

По-друге, повернення Савченко стане для Путіна приводом для розмов про “повне виконання” всього, що залежало від Росії у Мінських угодах. До Савченко, ймовірно, додадуть іще кількох заручників. Сєнцова й Кольченка. Можливо, навіть Клиха з Карпюком. Для більшого драматичного ефекту міномети й гармати, які останні два тижні активізувались, на якийсь час притихнуть знову. Що, звісно, буде супроводжуватись серією наполегливих нагадувань про “демократичні вибори на Донбасі”, які відчайдушно гальмують “наші київські партнери”. Путін спробує обміняти заручників на геополітичні переваги.

Звичайно, на реальне проведення виборів у Кремлі не розраховують, але імітація поступливості може помітно зміцнити позиції європейських адвокатів Путіна на скорих непростих переговорах стосовно продовження антиросійських санкцій. Так Путін спробує здобути якісь шматки політичної вигоди на спецоперації, яка, в силу особистих якостей Надії Савченко, стала для російського президента, в кінцевому підсумку, тріскучим провалом.

І, по-третє, жива й здорова Наідя Савченко рано чи пізно стане помітним фактором української політики. В іншому разі, їй прийдеться дуже-дуже постаратись, щоб цього не трапилось. І не факт, що вийде. За можливість отримати бренд “Савченко” під свої знамена, Чи зможе Савченко побороти спокусу популярністю та владою так само добре, як поборола страх та відчай у полоні, покаже найближчий час.

Але як би не склалась її подальша доля, те, що вона зуміла зробити, лишиться в пам'яті людей дуже-дуже надовго. Бо незалежно від того, добрим чи не дуже політиком стане Надія Савченко, вона раз і назавжди продемонструвала, що Система не в стані зламати Людину. І якщо вона сама в камері змогла протистояти путінській м'ясорубці, то ми — на свободі, з друзями, сусідами і фейсбучними френдами, цілком здатні скрутити шию будь-кому з українських чи російських упирів, якщо вони зайдуть далі, ніж ми їм те дозволимо.