Звіт Держдепу США. Українці на продаж. Недорого

Випадки торгівлі людьми трапляються майже у всіх державах світу. Але в Україні ні правоохоронці, ні влада, схоже, не чинять достатніх зусиль для протидії цьому відголоску давніх і недобрих часів
Звіт Держдепу США. Українці на продаж. Недорого
Звіт Держдепу США. Українці на продаж. Недорого

Щорічний звіт Держдепу США по торгівлі людьми, презентований керівником відомства Джоном Керрі, навряд чи може потішити українців.

Україна знову потрапила до переліку країн, уряди яких наче й намагаються покласти край цьому ганебному явищу, принаймні - декларують подібні наміри, однак впоратись із завданням не можуть. А, проаналізувавши факти й статистику, зібрані авторами звіту, виникає підозра, що й не дуже хочуть. У цьому сумному статусі Україна залишається третій рік поспіль - але й перед тим результати не сильно відрізнялись.

Звичайно, немала частина наших проблем породжена російською агресією на Донбасі, яка зігнала з обжитих місць 1,3 мільйони українців, зробивши їх вразливими для злочинців-трафікерів. Рівно як дедалі частіше жертвами работоргівлі стають мешканці територій під контролем сепаратистів. І американські оглядачі, звісно, відверто це визнають.

Але й з агресією на Донбасі не так все просто, і списати всі гріхи на росіян та "ватників" не вийде. Бо якщо американців шокує той факт, що навіть сепаратистське керівництво визнає, що за нього часом воюють 14-літні "солдати" - то повідомлення про українських "бійців", які "пристають" до добровольчих батальйонів, не досягнувши 16 років, шокує не менше. І всі ми, звичайно, розуміємо, що "в них" діти-солдати - це "жертви зомбування і експлуатації", а в нас - "юні і свідомі патріоти". Але від того дикість не перестає бути дикістю. Ні "в них", ні "в нас".

Окрім того, на війну можна дещо списати - але далеко не все. Наприклад, минулого року Міжнародна організація з міграції у 2014 році надала допомогу 903 громадянам України - жертвам торгівлі людьми, натомість уряд ідентифікував лише 91 жертву работоргівлі! Не надто потужна і не надто чисельно представлена в Україні недержавна організація зробила в 10 разів більше, ніж міліція, прокуратура і весь сонм українських правоохоронців. Причина - проста. Ті, хто хочуть допомогти, шукають інформацію про жертв і допомагають, а правоохоронці - чекають на прихід жертви і вимагають від неї доказів вчинених проти них злочинів. Наступна стадія - це хіба розповсюдити подібну практику на вбивства. "Без заяви, написаної вбитим, і переконливих доказів вчинення злочину, вбивство не розслідується"...

Правоохоронні органи в 2014 році розслідували 109 злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, в порівнянні з 130 у 2013 році. 109 злочинів - на всю Україну. Впродовж останніх років безупинно зменшується і кількість звинувачених та засуджених за торгівлю людьми.

Природно, що подібний підхід якось не зовсім допомагає побороти работоргівлю в Україні раз і назавжди - рівно як і 80 000 гривень (по 0.2 копійки на українця) виділених з центрального бюджету на анти-трафікінгові заходи.

Звичайно, у звіті Держдепу є чимало корисних порад, як впливати на правоохоронну систему та суди, щоб ефективніше протидіяти работоргівлі. Ці поради нічим радикально не відрізняються від того, що радили Україні в минулі роки. Без видимих слідів успіху.

Натомість складається враження, що на тлі економічної кризи і загального зубожіння населення, яке, хоч-не-хоч, а буде вимушене використати всі - нехай і сумнівні - шанси на заробіток, українські правоохоронці від боротьби з работоргівлею фактично самоусунулись. А там, де є попит і пропозиція - обов'язково будуть і "успішні угоди". Все питання лиш у ціні.

Loading...
Loading...