5 кроків Більдта на посаді українського прем’єра

Запрошення варягів на княжіння в Києві – на відміну від запрошення грузинів – це давня і добра традиція, яка цілком вписується у будь-яку концепцію української історії. Тому й новину про можливе призначення Карла Більдта на посаду прем’єра більшість коментаторів сприйняли із захопленням. Не зважаючи на її очевидно фантастичний характер.

Втім, якщо б Карл Більдт якимось чином таки став прем'єром України – ну, там потрапив би на примусові суспільно-корисні роботи за водіння у нетверезому стані, чи вирішив вчинити самогубство найбільш вигадливим і химерним способом, його наступні кроки були б, найімовірніше, наступними:

1. Більдт відновив би монархію. Адже в країні, де до влади демократичним шляхом може прийти Ляшко чи Тимошенко, від виборів однозначно варто відмовитись. При тому, на перших 5-10 років, до повної ротації наявного держапарату, суддів, та належної переатестації всіх бюджетників (вчителів, лікарів і т.д.) з радикальним скороченням їх кількості, відновлена монархія має бути абсолютною. Щоб не відволікатись на вибори і роздачу гречки – чи збереження посад тих самих бюджетників. Потім можна перейти до монархії конституційної, з виборами парламенту.

2. Пам’ятаючи про невеселу долю своїх попередників – князів Аскольда і Діра, Більд спеціальним законом заборонив би запрошення зі скандинавських чи будь-яких інших країн нових претендентів на посаду київського прем’єра (президента, князя, верховного конунга і т.д.)– принаймні, до моменту завершення ним виконання своїх функцій і виїзду з України.

3. Провів би референдум про долю Донбасу. Як на Донбасі – так і в Україні. Робота на посадах спецпредставника ЄС по колишній Югославії, Верховного представника по Боснії і Герцеговині, чи спеціального посланця Генерального секретаря ООН на Балканах навчила Більдта, що інколи окремо – краще, ніж разом. А якщо разом – то без сепаратистських амбіцій і "особливої позиції", без "почуйте Донбас" та інше ОРДО з ОРЛО.

4. Забезпечив би не тільки безвізовий режим, але й вступ України до Європейського Союзу. Як – сказати складно. Але зважаючи на той факт, що Більдт впродовж 4 років на посаді шведського прем’єра зумів довести до ЄС свою країну, яка у 1991 році туди не збиралась, а вже в 1994 році – підписала союзний договір, є причини підозрювати, що йому б це вдалося.

5. Звів би під Полтавою монумент на славу шведської зброї, саме в тому місці, де 14 тисяч шведів та жменька козаків загинули в самовбивчій атаці на 60-тисячне військо московітів. Додавши на постаменті місце для себе – на випадок, якщо до завершення "київської місії" дожити йому не вдалось би. В такому разі його прах Більдта цілком міг би бути похованим в якості останнього героя Полтавської битви.

Таким могло би бути наше світле й героїчне майбутнє, якби... А поки що... Поки що "В України дуже хороший прем'єр. Немає причин для його заміни". © Карл Більдт.