Олег Бачун: як Окружний адмінсуд Києва допоміг Андрію Портнову

У Генпрокурора Віталія Яреми цілих 8 заступників: Микола Герасимюк (перший заступник), Віктор Шокін, якого називають основним претендентом на посаду голови Антикорупційного бюро, Олексій Баганець, військовий прокурор Анатолій Матіос, Віталій Касько, Олег Заліско, Анатолій Даниленко - любитель дорогих маєтків, який нещодавно оскандалився, та Олег Бачун. Ось саме про нього і йтиметься, пише «Деловая столица».

Олег Бачун - особистість примітна. До Києва зі Львова він переїхав у травні 2001-го. Цей переїзд у ЗМІ пояснювали хорошими стосунками Бачуна з покійним Георгієм Кірпою. До суддівської кар'єри він працював в органах прокуратури ще за радянської влади. Але відсутність необхідного прокурорського досвіду не завадила Олегу Володимировичу в липні цього року одразу ж зайняти посаду заступника Генерального прокурора.

І ніхто, можливо, і не звернув би уваги на прокурорську недосвідченість призначенця Яреми, якби не скандальний шлейф, який тягнеться за Бачуном-суддею. Рівно 6 років тому, у жовтні 2008 року, в Україні вибухнула чергова політична криза. Президент Віктор Ющенко вирішив розпустити не підконтрольний йому парламент, у якому розпалася коаліція. Він видав указ про розпуск Ради, але був битий постановою Окружного адмінсуду Києва, який у той час очолював Олег Бачун. 10 жовтня суддя Володимир Келеберда задовольнив позов БЮТ і не тільки зупинив дію указу президента, а й заборонив Центральній виборчій комісії проводити будь-які засідання, пов'язані з організацією позачергових виборів. Після цього Келеберда закрив оригінал постанови в сейфі у своєму кабінеті і зник. А щоб у суддівський кабінет не проникли з виїмкою документів, під ним днями й ночами чергували «бютівці». Тоді в ЗМІ писали, що за цією казуїстикою стояли люди Андрія Портнова - у ті часи головного юриста «Батьківщини» і Тимошенко. Тому основними спікерами від БЮТ і виступали «портновці» Валерій Писаренко та Володимир Пилипенко. У нинішньому парламенті вони були вже не «бютівцями», а «регіоналами».

Отримавши від суду Бачуна важкуватого «ляпаса», Ющенко взявся боротися з цим судом. Своїм указом він його ліквідував і створив Центральний адміністративний суд Києва. Президентський секретаріат, де цілком резонно вважали, що суд не має права скасовувати президентські укази, оскаржив постанову Келеберди в Апеляційному адмінсуді. Юридична війна між секретаріатом Ющенка і «портновцями» тягнулася кілька місяців, поки останні все-таки не виграли.

Президент від розпуску Ради відмовився, а на початку грудня в парламенті з'явилася нова коаліція, до якої увійшов Блок Литвина в обмін на спікерство самого Володимира Литвина. Криза була вичерпана. Тимошенко залишилася прем'єром. А Бачун, без відома якого подібні ігри з президентськими указами і Конституцією статися просто не могли, і далі працював на посаді голови Окружного адмінсуду Києва. Його попросили на вихід тільки в червні 2010-го, при Януковичі. Але про це в другій частині нашої розповіді.