Влада

Вбивство Шеремета та воєнний стан Турчинова

Чергова гучна заява голови РНБО про введення воєнного стану співпала з вбивством Павла Шеремета, що додало словам секретаря РНБО ще більшого розголосу

20 липня 2016, 14:15

Вбивство Шеремета та воєнний стан Турчинова

Вбивство Павла Шеремета, яке цілком природньо розбурхало Україну, стало каталізатором і малопов'язаної є цим теми – можливості впровадження в Україні воєнного стану, про що учора заявив секретар РНБО Олександр Турчинов.

Нагадаємо, пан Турчинов, коментуючи збільшення обстрілів на лінії зіткнення з путінськими бойовиками в останні дні, внаслідок яких суттєво зросла і кількість загиблих українських військових, зазначив, що "у випадку продовження цих небезпечних тенденцій Україна вживатиме усіх необхідних заходів для захисту цілісності нашої країни та безпеки громадян аж до внесення до порядку денного РНБО питання щодо запровадження воєнного стану".

Ця заява набула серйозного розголосу, адже українці дуже люблять періодично пообурюватися з того, що "у нас не війна, а АТО". Розголос цей очікувано докотився і до наших ворогів з так званої "ДНР", які не квапилися аби використати його у своїй антиукраїнській пропаганді. Мовляв, через "войовничі заяви керівництва України" не виключене подальше загострення, "масоване застосування великокаліберної артилерії по мирних містах".

Коли ж сьогодні зранку стало відомо про приголомшливе вбивство Шеремета, до нього одразу прив'язали і слова Турчинова. Українські дописувачі соцмереж одразу ж зайшлися в пророцтвах, що "от тепер воєнний стан точно введуть", бо подібне зухвале вбивство прямо в центрі Києва – це серйозна внутрішньополітична дестабілізація, і без воєнного стану тепер ну просто ніяк.

Насправді ж досить обережна заява Турчинова, де воєнний стан названо крайнім можливим заходом в разі продовження загострення на фронті, носить більше піарний характер і спрямований на підтримку іміджу "кривавого пастора". Реальне ж впровадження воєнного стану річ дуже малоймовірна в найближчій перспективі. Навіть сам Турчинов чудово розуміє, що момент для цього уже давно минув, і, якщо це раптом зробити просто зараз, суспільство цього просто не сприйме.

Питання воєнного стану було актуальним для держави навесні та влітку 2014-го, коли російська агресія набирала обертів, а українське суспільство було максимально мобілізованим для оборони. Такий стан досяг свого піку у серпні того ж року, під час сумнозвісних подій в Іловайську та першого Мінська. Після цього був певний спад, але оборона Донецького аеропорту та Дебельцевого знову мобілізували українське суспільство. Тоді діяльність держави та суспільства були спрямовані ще у більш-менш одному напрямку. Однак після другого Мінська та певного заспокоєння на лінії зіткнення шляхи держави та громадянського суспільства розійшлися і відтоді більше не сходилися.

Ще одна проблема в тому, що державна вертикаль, яку будував Віктор Янукович, аж поки Майдан не вигнав його геть, зруйнована і більше не працює. До Революції Гідності ця вертикаль працювала більш-менш справно – щоправда, її метою було не державотворення, а збагачення її творця та його "сім'ї". Зараз же виконавчої вертикалі майже немає як такої. При цьому корупція, що квітла під державним протекторатом за часів Януковича, нікуди не поділася, а єдиноспрямований вектор цієї корупції змінився на більш хаотичний.

Все це підштовхує до думки, що за відсутності нового серйозного загострення на Донбасі (тут мається на увазі спроба прориву лінії фронту з захопленням нових населених пунктів) спроба запровадити воєнний стан в Україні наштовхнеться, в кращому випадку, на нерозуміння, а в гіршому – на серйозний саботаж. Мовляв, воювали-воювали два роки, вели переговори у Мінську, проводили вибори, і все це в рамках лише Антитерористичної операції, а тут раптом воєнний стан з усіма його наслідками у вигляді заборони змін до Конституції чи проведення виборів. До війни і смертей наших солдатів пересічні українці, на жаль, уже звикли, як би це цинічно не звучало, призвичаїлися жити, працювати і розважатися в умовах гібридної війни, і зрушити енергію мас в русло "все для фронту, все для перемоги" буде надзвичайно важко, якщо взагалі можливо. Натомість цілком характерне для суспільства невдоволення можновладцями поступово зростає, а знижки на війну працюють все менше. Тож, швидше за все, суспільство спрямує свою енергію не на фронт, а проти влади.

Все це має добре розуміти і Турчинов, і Порошенко, то ж далі розмов про воєнний стан справа найближчим часом, вочевидь, не піде, адже вікно можливостей для запровадження воєнного стану і мобілізації суспільства було закрите досить давно. І жахливе вбивство Шеремета цю ситуацію ніяк не змінить.

Більше новин про політичне життя України читайте на Depo.Влада

Loading...
Loading...