Влада

Чому Amnesty International не бачить різниці між тортурами укропів та сєпарів

Поважній правозахисній організації непогано б було усвідомити, чому українські військові і терористи Донбасу - це не одне й те саме

22 травня 2015, 15:30

Чому Amnesty International не бачить різниці між тортурами укропів та сєпарів

Сьогодні міжнародні правозахисники з Amnesty International оприлюднили черговий звіт присвячений тортурам та позасудовим стратам на Сході України. Головний посил цього звіту дуже простий - катують та знущаються над полоненими обидві сторони конфлікту, тобто і терористи і українські військові загалом однакові, різниця лише в тому, що українці, на відміну від проросійських бойовиків, полонених не розстрілюють. Але ця відмінність не особливо то кидається у вічі на тлі яскравих описів знущань та принижень.

Не піддаваючи сумніву достовірність даних Amnesty International, що базуються виключно на свідченнях обміняних сепаратистів, хочеться все ж таки завважити, що висновок про "однаковість", який сам напрошується після прочитання звіту, цілком хибний. Між захисниками України та ворогами останньої пролягає ціла гуманістична прірва і не помічати цього просто неможливо.

Чому Amnesty International не бачить різниці між тортурами укропів та сєпарів - фото 1

Мешканці Донецька намагаються побити українських військовополонених у Донецьку

Так, певні випадки катувань з боку українських бійців описані в звіті Amnesty International цілком могли мати місце в реальності. Війна є війна, на ній будь-яка найдобріша в мирному житті людина може озвіріти, не говорячи вже про те, що з обох боків можуть виявитися патологічні садисти. Але в українській армії, якщо випадки катувань і трапляються, то вони розцінюються виключно як злочин. При чому розцінюються так усіма - і командуванням, і громадянами, і тими, хто ці злочини коїть. Пробувати пошукати в інтернеті відео знущань українських бійців над полоненими справа цілком невдячна - їх там немає. Окрім, звісно погано зліплених російськими пропагандистами фейків про розп‘ятих, спалених чи з‘їдених хлопчиків. Всі прекрасно розуміють, якщо такий ролик з‘явиться в мережі, результат для "акторів" та їхнього керівництва буде малоприємним. Учасники стовідсотково опиняться на лаві підсудних, а їхні командири ризикують втратити звання і посади. Саме це сталося з винуватцями жахливого ДТП в Костянтинівці, в якому з вини українського військового водія загинула восьмирічна дівчинка. Завважимо, мова тут йде не про свідомий злочин, яким є катування чи вбивство, а про злочинну недбалість.

Натомість, докази катувань "ополченцями" українських військових і шукати то не треба. Інтернет такими відео просто завалений. Для терористів, на відміну від українських військових, катувати полонених навіть не норма життя - це прояв "удалі молодєцкой", яким можна і потрібно пишатися. І такі настрої підігріває і так звана влада так званих "молодих республік", яка влаштовує офіційні паради українських полонених, прив‘язує до стовпів ганьби і чужих і своїх, що якось проштрафилися, влаштовує публічні побиття батогом та такі ж публічні суди зі смертними вироками.

Чому Amnesty International не бачить різниці між тортурами укропів та сєпарів - фото 2

Українські військовополонені

Більше того весь цей хворий садизм та середньовіччя цілком підтримує і російське вище керівництво. Складно пригадати, щоб Путін чи хтось з його підлеглих публічно засуджував паради полонених в Донецьку чи Луганську. Навпаки, російські канали тиражують ці ганебні кадри, ніби заохочуючи "ополченців" до нових "подвигів".

Ну, а сумнозвісний польовий командир Моторола, який прямо зізнається, що розстріляв півтора десятки полонених, і його поплічник Гіві, що знущався з українських військових на камеру LIFEnews, - це взагалі національні герої та взірці для підростаючого покоління юних ватників. При цьому Слідчий комітет Росії якось мало цікавить, що робить в іншій державі російський громадянин Арсен Павлов.

Якщо в Amnesty International і зараз комусь здається, що "вони однакові", то цим правозахисникам уже можна реєструвати свою організацію в Донецьку та перейменовуватися в Amnesty for Terrorism. Якщо ж до такої зміни орієнтації вони не готові, то краще пошукати під Краснодоном ринок українських рабів з полонених, про який уже другий день пишуть ЗМІ. Адже, враховуючи хворі звички "ополченців", рабовласництво припало б їм цілком до смаку.

Loading...
Loading...