Життя

210 років "безкорисливих" воєн Росії

Рівно 210 років тому один з російських імператорів, що вважав себе цілком освіченим та прогресивним монархом, оголосив, що відтепер основним принципом зовнішньої політики Російської імперії буде безкорисливість

31 серпня 2016, 11:30

210 років "безкорисливих" воєн Росії

Звали цього імператора Олександр з порядковим номером один, і його любов до красивих ліберальних ідей, аж ніяк не заважала загарбанню сусідніх країн. Інше питання, що 1806 року, коли російський цар раптом вирішив бути зовнішньополітично безкорисливим, він саме оговтувався від чергової розгромної поразки від свого французського колеги Наполеона Бонапарта та готувався до наступного раунду Наполеонівських воєн. От і виходить, єдине, чим можна було пояснити своїм підданим безкінечні кровопролитні битви з дуже сумнівними результатами, якась альтруїстична ідея безкорисливої допомоги братам австрійцям, британцям чи комусь іще.

Хай там як, від бурхливої епохи Наполеонівських воєн минуло вже більше двох століть, і цього цілком вистачило, аби більшість учасників найбільшої європейської війни XIX століття засвоїли, що гонитва за новими землями та імперською величчю річ і справді безкорислива, але тільки в тому сенсі, що не несе нікому жодної користі – ані підкорювачам нових земель, ані, тим більше, підкореним.

От тільки, цілі народи, як і окремі люди, розвиваються з різною швидкістю. На наш великий жаль сучасна Росія так і не переросла підлітковий романтизм імперської величі і мало чим відрізняється від себе самої 200-річної давнини, проводячи все ту ж "безкорисливу" політику загарбання чужих територій, і користі від цієї політики знову ж таки немає нікому.

210 років "безкорисливих" воєн Росії - фото 1

От приміром, хто виграв від російської окупації Криму? В Кремлі наполягають, що населення півострова, яке просто неймовірно щасливе від потрапляння під високу путінську руку. От тільки на практиці зиск від окупації для кримчан більш ніж сумнівний. Разом з зеленими чоловічками і триколорами вони отримали: повну смерть туристичної галузі, яка годувала чималеньку частину кримчан; проживання в "сірій зоні" з нелегітимними двоголовоорловими паспортами; економічні санкції проти своєї нової "батьківщини", що автоматично ставить хрест на мріях про величезні "російські пенсії і зарплати", як то кажуть "дєнєг нєт"; проживання в потенційній страшно мілітаризованій гарячій точці з ризиком кожної миті отримати на голову ті самі камені, тільки не алегоричні, а цілком реальні у вигляді снарядів і мін; серйозне обмеження громадянських свобод і прав, а що стосується кримських татар, то і справжні репресії; та й купу чисто побутових проблем, як дуже серйозні ускладнення при в'їзді-виїзді з Криму як на територію материкової України так і в Росію. І це далеко не вичерпний перелік проблем. А переваги? Тільки радість від проживання в величній імперії, що майже одна бореться з усім загниваючим світом. Щодо окупованих Росією територій Донбасу можна сказати рівно те саме, плюс війна, кров, смерті, каліцтва та руйнування. Просто сама "безкорисність".

210 років "безкорисливих" воєн Росії - фото 2

Для мешканців Росії "возз'єднання з Кримом" і "напіввоз'єднання з Новоросією" теж не принесли нічого позитивного: санкції та падіння економіки; розчавлені бульдозерами харчі; вантаж 200 з Донбасу; біженці звідти ж, коли і самим жерти не завжди є чого; ненависть з боку усього цивілізованого світу; подальше закручування гайок в середині країни (а як же інакше, якщо навколо вороги і бендерівці). Навіть персонально Путіну окупація Криму та війна на Донбасі не принесли геть нічого позитивного. Дехто скаже, що у нього рекордно зріс рейтинг. От тільки, він як зріс так і почав опускатися – електоральний ефект виявився не стійким. До того ж, а що власне серйозно змінилося для Путіна? Був рейтинг 60%, став 85%... Його царюванню і без Криму нічого не загрожувало. Правда, тепер Путін може пишатися, що потрапив в історію як "собіратєль зємєль". От тільки з окупацією Криму цивілізований світ не зможе змиритися ніколи – надто вже небезпечний прецедент, то ж його раніше чи пізніше, Путіну чи його наступнику доведеться повертати, або розпочинати Третю світову війну аби, так би мовити, закріпити свої територіальні придбання при новому переділі світу. То ж в історії Путін швидше залишиться політичним авантюристом, що втягнув Росію у геть не потрібний конфлікт майже з усім світом.

Для країн Заходу російські геополітичні вибрики – це також один великий головний біль. Конфліктувати з Росією, звісно, ніхто в Європі особливо не прагне, але й дозволити безкарно окуповувати чужі території, як уже зазначалося, не можна ніяк. От і доводиться, хочеш-не-хочеш а вводити санкції та виховувати східного недоросля з ядерними бомбами.

Як би це парадоксально і цинічно не звучало, єдині, хто отримав хоч якийсь зиск від російської загарбницької політики – це ми українці. І справа навіть не в тому, що ми на досить довгий час втратили пару мільйонів "ватних" виборців, що унеможливлює реванш проросійських сил. Російська агресія змусила нинішнє покоління українців врешті на власній шкірі відчути, що таке люблячій старший "русскій брат" і що таке на справді "свєтлий русскій мір". Багато в кого ілюзії щодо братерства з Москвою вивітрилися і, хочеться сподіватися, назавжди. Російська "безкорислива" агресія все ж таки добряче прискорила аморфну і багато в чому недорозвинену українську націю на шляху до зрілості. От тільки платимо ми за ці уроки надто вже дорого…

Більше актуальних новин читайте на Depo.Життя

 

Loading...
Loading...