Абонплата за газ: Як українців хочуть зробити спонсорами Фірташа

В останній момент, після збурення суспільства, новацію відклали, а 10 квітня скасували. Однак Нацкомісія, яка пропонувала новий тариф, не відмовилися від самої ідеї, а взяла тайм-аут для консультацій із урядом та громадськістю. Depo.ua з'ясував, навіщо цей платіж, наскільки він великий і кому вигідний.

Хитрий розподіл: як зростають ціни

На сьогодні кубічний метр газу коштує 6,88 грн, тож ми платимо стільки, скільки спожили: для квартири з газовою плитою це кілька кубометрів на місяць, отже, кілька десятків гривень. Хто ж не має лічильника віддає 30,27 грн/міс. за норму в 4,4 кубометри. Звісно, для власників газових котлів ці суми в рази більші, але для порівняння розглянемо звичайні міські квартири без "автономки".

Наразі в загальний рахунок на газ, як стверджують чиновники, входить ціна самого газу як товару (87%) і вартість його транспортування (13%). А з 1 квітня, цей тариф у 6,88 грн за кубометр хотіли розділити на два: більший – 5,99 грн, що є ціною газу, і менший – плату за доставку у 89 коп. З останнім і проблема: практично він буде для багатьох споживачів значно більшим, ніж заявлені 13%, тобто 3,92 грн (4,4*89 коп.), які власник квартири без лічильника раніше платив за доставку газу. Уточнимо, що норма в 30,27 грн – це на одну зареєстровану особу. Тож сім'я з трьох людей віддає майже 91 грн, а плата за транспортування в структурі тарифу не перевищує 12 грн. Але і в цьому випадку вона в кілька разів менша, ніж буде після нововведення.

Чому ж і як зростає вартість доставки? Не через об'єктивні причини, а внаслідок штучного збільшення уявної норми споживання газу. Для цього формулу розрахунку тарифу на доставку газу "перевантажили". Ось вона:

Місячний платіж = тариф облгазу * (Qmax * 1,0296 * 24 години * 365 днів)/12 місяців.

Тариф облгазу – ціна послуги розподілу природного газу. Вона встановлюється окремо для побутових і непобутових споживачів. Усі дані є на сайті Нацкомісії з регулювання ринку електроенергетики і комунальних послуг.

Qmax - максимальна пропускна здатність газового лічильника. Це завищений показник, бо газові лічильники майже ніколи не використовуються на максимум, тим більше увесь час. Що ж до самих приладів, то вони мають такі маркування G1,6, G2,5, G4 і G6. Цифра означає номінальну пропускну здатність в кубометрах на годину, однак нас цікавить – максимальна. Для лічильника G1,6 - це 2,5 кубометра на годину, для G2,5 - 4 кубометри на годину, для G4 - 6 кубометрів на годину і для G6 - 10 кубометрів на годину. Власникам газових плит, в яких немає приладу обліку, тариф пропонують розраховувати відповідно до лічильника G2,5 з максимальною пропускною здатністю 4 кубометри на годину.

1,0296 – коефіцієнт тиску газу, який ще трохи збільшує приєднану до мережі "потужність об'єкта споживача", а отже, й підвищує ціну.

Для прикладу, розрахуємо так звану абонплату на газ для мешканця Києва, який користується лічильником G2,5 потужністю 4 кубометри на годину:

Місячний платіж = 0,01273*4*1,0296*24*365/12 = 38,27 грн.

Отриману цифру потрібно збільшити на ПДВ, тобто на 20%. Отже, плата за доставку газу становить 45,92 грн.

Нагадаємо, що на сьогодні такий споживач платить лише 3,92 грн за доставку газу в структурі загального газового тарифу, який становить 30,27 грн.

Якщо новація запрацює, від чинного тарифу на газ віднімуть 13% і він зменшиться до 26,35 грн. Водночас до цієї суми додадуть доставку 45,92 грн і вийде 72,27 грн. Виходить, самотня людина у квартирі з лічильником G2,5, за новими правилами, мала б заплатити на 42 грн більше.

У сім'ї з трьох людей частка абонплати в "газовому" тарифі відносно менша, однак ця родина також програє: за чинними тарифами вона платить 91 грн, а буде віддавати 79 грн за газ і 45,92 грн за доставку, тобто майже 125 грн. Різниця в 34 грн теж суттєва.

Власне, виграти від змін можуть лише ті родини, які споживають значно більше блакитного палива, наприклад, користуються газовими котлами. Однак це більше в теорії. Якщо брати "київські" розцінки, економні власники двокімнатних квартир, які, наприклад, споживали взимку по 70 кубометрів газу на місяць, за чинними нормами заплатять близько 476 грн, а в разі запровадження абонплати – викладатимуть по 466 грн (420 грн за сам газ і, скажімо, 46 грн абонплати). Але це тільки в опалювальний сезон. Влітку ніхто газом взагалі не обігрівається, а тариф за транспортування все одно доведеться платити, тому річна переплата становитиме кілька сотень гривень. Ще гірше людям, які тримають на дачі газову плиту і користуються нею лише влітку: абонплата стане основою їхніх витрат на газ.

Абонплата в законі?

Підставою такого розділення тарифу є ухвалений два роки тому Закон про "Про ринок природного газу". У ньому передбачено, що послуга з транспортування газу має оплачуватися окремо. В ідеалі це має сприяти конкуренції на ринку газопостачання. Закон відповідає енергетичним директивам Євросоюзу, але жодних вказівок на збільшення тарифу для споживачів не містить, як, власне, і терміну "абонплата". Записано лишень, що тарифи на транспортування газу встановлюються регулятором – державною комісією.

Хто такий розумний

Розмір більшості комунальних тарифів визначає Національна комісія з регулювання ринку електроенергетики та комунальних послуг, очолювана сьогодні Дмитром Вовком. Узагалі такі комісії створюються для того, щоб встановлювати ринкові ціни там, де відсутня або недостатня конкуренція. Споживач не може обирати, в кого купувати більшість комунальних послуг: наприклад, хто оперує теплотрасами – той поставляє тепло, а хто газовими трубами – газ. У такому разі продавець-монополіст точно захоче завищити ціну, але Нацкомісія зобов'язана цього не допустити. Вона погоджує вищі тарифи, якщо справді для є підстави, наприклад, збільшилися витрати виробників на ресурси, зарплати чи податки. Але це не той випадок, бо в Україні, як стверджує уряд, майже рік діє ринкова ціна на газ.

Попри це голова цієї Нацкомісії Дмитро Вовк затвердив цілий кодекс, де прописана наведена формула, яка в кілька разів піднімає вартість доставки газу для звичайного побутового споживача. І тут постає питання, чи не забагато бере на себе Нацкомісія.

Ще один розподіл

У цій ситуації проглядається намагання Нацкомісії переділити повноваження з урядом на свою користь. Справа в тому, що Кабінет Міністрів має право встановлювати граничну ціну на газ. І скористався цим: з минулого травня уряд підняв її до вже згадуваних 6,88 грн за кубометр, щоб населення і підприємства платили однаково, а ділки не могли наживатися на перепродажу газу. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман тоді заявив, що нова ціна економічно обґрунтована і більше підвищень не передбачається. Не дивно, що глава уряду відразу виступив проти ідеї з абонплатою, через яку, за його підрахунками, ціни мали зрости в 1,3– 3 рази.

А виявилося, що Нацкомісія може самостійно піднімати "транспортну" складову газового тарифу. Дмитро Вовк так і заявив: "Уряд відповідає за 87% ціни, а ми за 13%". Іншими словами, у Нацкомісії вважають, що мають право "пробити" граничну ціну на газ коли завгодно і на власний розсуд. І лише після збурення суспільства, протестів уряду, і, нарешті, критики президентом Петром Порошенком, якому підпорядковується Вовк, Нацкомісія призупинила своє скандальне рішення.

Газові тарифи в розрізі

Подивимося, з чого складається ціна на газ і які зміни в розрахунках вигадали в Нацкомісії.

Структура чинного тарифу у 6,88 грн за кубометр, якщо округлити цифри, виглядає так:

- оптова ціна – 4,9 грн (залежить від ціни газу на німецькому хабі, вартості доставки до України та курсу гривні до євро);

- середньозважений тариф на транспортування – 21 коп.;

- середньозважений тариф на розподіл – 51 коп.

- торгова націнка постачальника – 6 коп.

- усе це множиться на 1,2 (20% ПДВ).

Як бачимо, наразі тариф на транспортування і розподіл газу усереднений по всій країні. І він справді становить близько 13% від загального рахунку.

Що може статися:

1. У формулу розрахунку хочуть додати конкретні тарифи на послуги облгазів, які сильно відрізняються. Це призведе до значної різниці в цінах по країні.

2. Врахування тарифів облгазів разом із максимальною потужністю лічильників збільшить у кілька разів вартість доставки блакитного палива до багатьох споживачів.

3. Встановлення фіксованих розцінок на доставку змусить платити за підключення до труб всіх, незалежно від факту споживання газу. Отже, найбільше програють дачники

4. Так звана абонплата на газ вдарить по кишені незаможних громадян: на неї поки що не поширюється субсидія.

Кому підуть додаткові гроші

За даними Дмитра Вовка, в чинний тариф на газ закладені витрати на транспортування, які складаються з:

- податку на додану вартість (ПДВ),

- вартості транспортування магістральними мережами держкомпанії "Укртрансгаз" (40 тис. км);

- вартості доставки розподільними мережами (270 тис. км).

В останньому пункті і сховався великий бізнес. Хоча газорозподільні мережі на 77% належать державі, їх тримають на балансі приватні облгази. І цим компаніям невигідний чинний тариф, прив'язаний лише до обсягів продажу блакитного палива, бо надходження зменшуються із скороченням його споживання. А от запровадження окремого тарифу за доставку, який підлягає оплаті незалежно від реальних обсягів споживання, означає постійний приплив грошей. Особливо якщо останній, як ми порахували, в рази більший.

Персоніфікуємо: від нового тарифу виграє олігарх-утікач Дмитро Фірташ, який контролює близько 70% облгазів. А ще лідер парламентської фракції Опоблоку Юрій Бойко, який має своїх людей у керівництві "Київгазу", та нардеп від цієї ж політсили, екс-голова Адміністрації Президента Сергій Льовочкін.

Що далі

Нацкомісія з регулювання ринку електроенергетики і комунальних послуг 10 квітня скасувала своє рішення про виокремлення в новий тариф плати за транспортування газу. Однак Дмитро Вовк натякнув, що не відмовляється від цього наміру і бере "тайм-аут для консультацій" з урядом і суспільством.

Після скандалу влада навряд чи піде на обтяження платіжок для всіх. Але є ризик, що новий тариф таки запровадять і компенсують його субсидією. А це буде означати додаткові витрати на облгази за рахунок бюджету, тобто знов-таки громадян. Крім того, сам факт абонплати – це по суті новий тариф, а отже, нова можливість брати гроші зі споживачів.