Брудні подарунки: Як сміття Садового об'єднало усю країну

Поки одні мріють про подорожі, львівське сміття подорожує постійно: у дощ і сніг, у туман і грозу. Воно вже побувало у всіх областях України: у районах, містечках, селах, лісосмугах. Воно залишило слід прямо на дорогах, магістралях. Воно стало певним символом туризму та навіть отримало власну крилату назву. Сміття Садового.

Водії фірм-перевізників за готівку вивозять сміття "куди подалі" й часто-густо викидають його просто у полі. Таких фактів зафіксовано уже безліч на самій Львівщині й дуже багато – по інших областях. Наприклад вчора вивалили сміття зі Львова прямісінько на дорозі у Броварському районі Київщини. Неодноразово відвантажували його на Полтавщині – у Горішніх плавнях, Кременчуці, Глобиному. Знаходили на Волині і на Житомирщині. Скидали на Чернігівщині. Зуміли "притулити" 27 вантажівок на Сумщині, і тепер там з'ясовують, хто ж зробив області такий "подарунок". Навіть до Чорнобильської зони, яка нині є, по суті, величезним заповідником, хотіли возити.

Напевне, простіше написати, де ще львівське сміття "не засвітилось" (і це не означає, що воно туди не добереться), ніж де воно вже встигло побувати. На самій Львівщині вже вимагають встановити на дорогах відеокамери, щоб вберегтися від "слідів Садового". Дехто, як мер Борислава, допоміг, чим міг, а потім відмовився від подальшої співпраці, бо ж всьому є межа.

Тим часом львівські вулиці продовжують потопати у смітті, що і не дивно. Двічі місто звільняли від відходів силами Львівської обладміністрації, проте минулого тижня там припинили координацію вивозу, бо ж час і міській владі себе якось проявити. І вона себе "проявила", вкотре заявивши устами мера про "блокаду міста".

Станом на вечір 3 квітня у столиці Галичини залишались неочищеними 539 сміттєвих майданчиків – це 43% від їхньої загальної кількості. У Львівській обладміністрації підозрюють, що внутрішні сили у Львівській міськраді зацікавлені, щоб сміття зі Львова не вивозилось. І запевняють: якщо мерія офіційно звернеться із листом, у якому вкаже, що не може впоратися самотужки, то не залишать мешканців обласного центру сам-на-сам з смердючої халепою на вулицях.

Не розуміють неквапливості львівського мера й інші. "Якби я був мером цього міста, я б не вилазив з обладміністрації і сам би пропонував ділянки під сміттєзвалище. А якби мені відмовили, я б направив в мирне русло Семена Семенченка і дав би йому завдання будувати сміттєвий редут і вимагати землю", - іронічно запропонував вирішення питання зі сміттям народний депутат Вадим Денисенко.

Між тим, у Андрія Садового, вочевидь, є якісь свої, відомі лише йому міркування з цього приводу. І купа часу. Львівська міська рада вже двічі відмовилася від ділянки, яку область передавала для будівництва сміттєпереробного заводу – у Миколаївському і Яворівському районах. Причина проста, але пересічному мешканцю не дуже зрозуміла: "група експертів Садового" заявила, що ділянка їм не підходить. Ще й "протестний настрій місцевих мешканців" – а він правда такий, і це зроузміло проти – стоїть на заваді. І останнє розкриває ще одну проблему: з людьми треба говорити. А львівський мер, попри старанно створений "європейський" образ, спілкуватися з громадами бажанням не горить.

Виділення ділянки під смітттєзвалище чи переробний завод - це характерний для України конфлікт, який треба гасити. Пояснюючи, що подібний об'єкт – це не обов'язково локальна екологічна катастрофа зі спаплюженими краєвидами, а цілком сучасне й чисте виробництво з робочими місцями. І пропонуючи якісь компенсатори - тобто додаткові зручності, бонуси, від наявності такого об'єкту.

Садовому ж простіше розповідати про "постійний стрес", в якому працюють його перевізники, не сильно турбуючись про почуття людей з інших регіонів, які періодично знаходять у себе купи "подарнуків зі Львова". Та про розробку "філософії" поводження з відходами і бажжання за п'ять років зменшити їхню кількість у місті.

І це при тому, що проблема Грибовичів – не нова проблема, яка несподівано "впала" з неба. Питання утилізації львівського сміття – і те, що полігон Грибовичах рано чи пізно скаже "Досить!" – було на порядку денному з десяток останніх років. Цей час Садовим був втрачений. Але навіть після трагедії, коли, здавалося б, мерія мала швидко-швидко виправляти всі свої "косяки" і приходити до хай і не найкращого, але б хоча б тимчасово доцільного рішення, міська влада так і не вдалася до рішучих кроків. І продовжує неквапливо перебирати ділянки, розкидаючи "привіти зі Львова" Україною на тлі неприємних питань щодо перерозподілу коштів, виділених на компенсацію вивезення ТПВ зі Львова.

Львів довгі роки називали то культурною, то туристичною, то гастрономічною столицею України. Нині ж він все частіше згадується в якості столиці сміттєвої. Сумна репутація, але й це не все. Бо якщо так триватиме й далі, доведеться вдаватися до певних дій, аби зупинити безкарне "розпорошення" галицьких відходів по країні. Причому вдаватися на рівні всієї країни. І ніякі розповіді про стрес і філософію не допоможуть.