Навіщо Лавров допомагає блокувальникам Донбасу

Учора на Росії вчергове підняли тему "блокадників" Донбасу. Голова МЗС Росії Сергій Лавров публічно закликав Україну негайно припинити блокаду. "Блокада Донбасу, яку влаштовують представники націоналістичних батальйонів, неприйнятна. Ми закликаємо українське керівництво застосувати всі можливості, щоб цю блокаду припинити", - сказав він. Хтось радісно почав писати в соцмережах: ура, їм погано, тому треба й далі блокувати. Утім, це той самий випадок, коли слова російського дипломата треба інтерпретувати з точністю до навпаки.

Для Кремля продовження блокування окупованих територій у нинішньому вигляді – просто знахідка, адже дає привід не лише закидати на Захід меседж про "невиконання" Україною Мінських угод, але й розпочати остаточну ліквідацію бізнес-автономії українських олігархів у "ДНР". Власне, Росія вже ефективно скористалася протестною технологією Садового-Семенченка, "націоналізувавши" підприємства Ахметова та інших "стародонецьких". Фактично це означає остаточну деукраїнізацію Донбасу. Тепер у Кремлі прямим текстом говорять про те, що Україна сама відмовляється від ОРДЛО.

На жаль, наші "зрадофіли" вперто не хочуть розуміти, що заяви Лаврова з закликами припинити блокаду означають лише те, що він разом зі своїм господарем Путіним підкидають дрова у вогонь протистоянь всередині України. Це вибиває ґрунт з-під ніг критиків блокади і в Україні, і на Заході, де також виступають проти. Але у мізках "зрадофілів" все дуже просто: Росія говорить те, що й наша влада, а отже, вони заодно.

До речі, проти блокади активно виступає й "Опоблок", який вимагає від влади вжити оперативних заходів із зупинення "рейкової війни" на Донбасі, а також покарати її учасників. Це також – на руку ініціаторам блокади, які кажуть: представники влади в один голос співають з "регіоналами".

На жаль, нещодавня поїздка нардепа від "Народного Фронту" Тетяни Чорновол наочно продемонструвала, що жоден депутат Верховної Ради не користується повагою у блокадників, більшість з яких є ветеранами АТО. Ті ж політики, чиє слово могло вплинути та переважити у цьому питанні – лідер "Національного корпусу" Андрій Білецький і представники "Свободи" – навпаки підтримали дану акцію, вирішивши зіграти на популізмі.

В результаті, влада опинилася в незручній ситуації. Розігнати блокадників Київ зі зрозумілих причин не хоче - нікому непотрібно робити "мучеників" із Семенченка чи Соболєва. Але й переконати розійтися наразі не здатні. Головна проблема: відсутність авторитетних людей, які б змогли переконати бійців АТО, що блокада грає на руку Москві. І чим довше триватиме ситуація, коли "верхи не можуть, а низи не хочуть", тим сильніше затягуватиметься гордіїв вузол...