Чому знову активізувалися бої на трасі "Бахмутка" (КАРТА)

Depo.ua продовжує відстежувати події у зоні проведення антитерористичної операції. Важко не помітити, що так звана "Луганська народна республіка" любить триматися в тіні своєї старшої сурогатної сестри ("ДНР") – мабуть Плотницькому за дерибаном шахт і заводів ніколи воювати. Однак, повністю уникати бойових дій вона не може – статус бандформування зобов'язує.

Хоча, справедливості заради варто відзначити, що так звана "сіра зона" на "кордонах" "ЛНР" займає відносно невелику ділянку – основна частина лінії розмежування проходить тут по досить широкій і бурхливій річці Сіверський Донець, що накладає свій відбиток на характер бойових дій. І лише західна частина лінії фронту має тут прямий контакт з підконтрольними Києву землями, плавно переходячи у Світлодарську дугу.

Але мова зараз не про це. Цими днями основні бойові дії відбуваються на так званій трасі "Бахмутка", що проходить майже паралельно Сіверському Донцю, дещо південніше від нього.

Як ми вже писали, траса "Бахмутка" – це неофіційна місцева назва траси Т 1303 Лисичанськ – Луганськ, яка є найбільшою транспортною артерією частини Луганської області, обмеженої річками Сіверський Донець та Луганка.

Маючи стратегічне значення для сполучення Луганщини з "континентальною Україною", ця траса з самого початку позиційної фази війни (з вересня 2014 року) привернула увагу терористів "ЛНР", адже несе для них потенційну загрозу. Нею можна як оперативно доставляти підкріплення Збройним силам України, так і здійснити стрімкий ривок на Луганськ.

Після того, як лінія розмежування сформувалася в її нинішніх межах ("Мінськ-2"), війна тут перейшла у фазу артилерійського "пінг-понгу". Переважно через все той же Сіверський Донець.

Активна фаза протистояння, яка зараз плавно переходить в "повзучий наступ" ЗСУ, почалась 26 січня 2017 року, коли під час обстрілів терористів під Новотошківкою загинув один український солдат. Після цього Збройні сили України почали відповідати на обстріли більш активно, додатково здійснюючи вилазки штурмовими групами на територію ворога там, де це можливо.

Як ми вже писали, ЗСУ ще у січні цього року зусиллями 25-го батальйону 54-ї бригади (грузинський легіон) вдалося просунутися зі сторони Троїцького в напрямку Калинового. Але тоді розвинути успіх не вдалося, тому що просування ЗСУ було зупинене вогнем зі 152-мм і 122-мм артилерії, мінометів і "Градів". Після цього терористи зробили певні висновки і поки тривало "затишшя", суттєво посилили свої позиції за рахунок новоприбулих донських "казаків" "атамана" Козіцина.

Відновились активні бої на "Бахмутці" наприкінці лютого в районі Калинового і Первомайська, де на відбитій у терористів висоті "270.4" окопалася вже згадана героїчна 54-та бригада, яка раніше відзначилась у боях на Світлодарській дузі.

І ось, з початком березня бойові дії на трасі "Бахмутка" перейшли в розряд перманентної війни. За повідомленням місцевих жителів у соціальних мережах, військові об'єкти "ЛНР" зазнають обстрілу з боку ЗСУ по всій ділянці "Бахмутки", однак про руйнування мирної інфраструктури при цьому не повідомляється.

При цьому варто відзначити, що всі обстріли Збройні сили України здійснюють виключно у відповідь на дії терористів. Так, наприклад, бої 2 березня почались з того, що бойовики протягом 5 хвилин випустили 20 реактивних снарядів у напрямку житлових районів Попасної (контролюється Україною). Після цього українська артилерія вдарила у відповідь по місцям, звідки вели обстріли бойовики, і зав'язалось…

Ближче до обіду 2 березня важкі бої з застосуванням буквально всього можливого озброєння велись на ділянці Первомайск – Кадіївка (Стаханов) – Ірміно – Брянка – Калинове, причому наші пішли у наступ. Воно й зрозуміло: взявши під контроль Калинове, ЗСУ зможуть суттєво зменшити інтенсивність обстрілів як Попасної, так і Новоолександрівки, Новозванівки і Троїцького, які чи не найбільше (після Станиці Луганської) потерпають від обстрілів артилерії "ЛНР".

На жаль, про хід цих боїв нічого не повідомляється. Відомо лише, що в кожному зі згаданих міст другу добу поспіль дрижать шибки у вікнах (по цьому можна судити про інтенсивність бою), а у школах припинилося навчання і дітей відпустили по домам. При цьому місцеві жителі повідомляють, що "прильотів" у мирні квартали не спостерігається.

Крім цього 2 березня від обіду і до пізньої ночі точились активні бої поблизу Слов'яносербська. Там "канітель" закрутилась у відповідь на обстріли терористами української Трьохізбенки. Лише після цього українською реактивною артилерією були обстріляні позиції бойовиків і російських найманців поблизу села Красний Лиман, і зав'язався бій.

В цілому ж можна впевнено констатувати лише одне: терористи продовжують обстрілювати українські міста і села, на що отримують адекватну відповідь. Часто такий "артилерійський пінг-понг" переходить у формат затяжних боїв, однак точної інформації про те, що саме там відбувається, надходить дуже мало. Та й то – переважно від місцевих жителів і волонтерів. Військові ж, як українські, так і ворожі, воліють не розповсюджуватись. Принаймні, поки що.