Коли монітористи ООН вивчать географію України

Останніми днями мережею широко розійшлася доповідь про сексуальне насильство під час війни в Україні, опублікована моніторинговою місією управління Верховного комісара ООН з прав людини. Показово, що українські ЗМІ слово в слово передерли наступну фразу: "правозахисники відзначають, що більшість випадків зґвалтувань задокументовані в місцях позбавлення волі, як з боку незаконних збройних формувань, так и з боку урядових сил". Утім, у самій новині, написаній як під копірку, жодних подробиць про сексуальні тортури з боку українських військових немає.

На початку 47-сторінкової доповіді й справді зазначається, що насильники перебувають з обох сторін. Нібито йдеться про 203 такі випадки. "Більшість випадків сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, мало місце в контексті позбавлення волі урядовими силами або збройними групами. У цих випадках сексуального насильства піддавалися як чоловіки, так і жінки… Більшість цих інцидентів датується 2014-2015 роками; проте, УВКПЛ (Управління Верховного комісара ООН з прав людини, - ред) продовжує отримувати свідоцтва того, що така практика продовжується і понині по обидві сторони лінії зіткнення і в Криму", - говориться в документі.

Але якщо історії про насилля на окупованій частині Донбасу переповнені фактами, то щодо української сторони таких подробиць немає. Або вони дуже схожі на спроби осіб, підозрюваних у терористичній діяльності, банально "відмазатися" за допомогою оонівських "добрих самаритян". Для прикладу: "5 травня 2016 року в одному з південних регіонів України СБУ з надмірним застосуванням сили заарештувала чоловіка і, поки він знаходився без свідомості, перевезла його в будівлю СБУ. Пізніше його привели в кабінет, де роздягли догола і прикували до батареї опалення. Протягом двох днів четверо співробітників СБУ змушували його ставати на коліна, ображали і принижували його, били по голові, нирках і в пах, подавали електричний струм", - сказано в документі. Таке враження, що монітористи ООН елементарно не знають географії України, оскільки не змогли навіть назвати область, у якій нібито відбувся злочин. Видається також на те, що заради "правильної" картинки вони включили у свій моніторинг чутки і непідтверджені факти.

Утім, головна проблема криється навіть не в цьому. Нам не звикати до намагання певних правозахисних організацій кинути тінь на ЗСУ, а особливо - на добровольців. Їхні висновки базуються лише на свідченнях окремих осіб, без медичних підтверджень фактів насильства. Такі звіти й моніторинги стають елементами в гібридній війні Росії проти України. Як на нашій території, так і на Заході. Ліберально і толерантно налаштовану Європу хочуть привчити до думки, що "урядові війська" нічим не кращі за "збройні групи". А вітчизняні ЗМІ в цій гібридній війні виконують роль "корисних ідіотів".

Авжеж, впевнено заявляти, що злочинів, у тому числі й сексуального характеру, в зоні АТО не могло трапитися, неправильно. Але наразі мова йде про конкретний документ, який ретранслювали мало не всі провідні українські видання. Дивно, що після фрази "злочини з обох сторін" редактори полінувалися почитати, про які саме факти йдеться.