Чому промова Путіна перед ФСБ-шниками є капітулянтством

Сьогодні Володимира Володимировича понесло. Дісталося всім. Україні, влада якої "явно не готова до мирного вирішення цієї складної проблеми (російського вторгнення на Донбас – ред.), і робить ставку на силове вирішення". Більше того - "відкрито говорить і про організацію диверсійно-терористичної, підривної роботи, в тому числі і в Росії".

Дісталося й НАТО, яке "нас постійно провокує і прагне втягнути в конфронтацію". Та ще й мало нахабство визнати Росію "основною загрозою для безпеки альянсу, а її стримування офіційно проголосити новою місією НАТО".

Дісталося і якимось невідомим "зовнішнім ворогам", які постійно "втручаються у внутрішні справи Росії, щоб дестабілізувати громадсько-політичну обстановку".

Що кажуть ці заяви про майбутній політичний курс однієї шостої суші?

Звичайно, всі вони зводяться до сакраментального "Кругом одні врагі". Намагання пояснити електорату нову картину світу, в якій близька й тотальна перемога "нового курсу" кудись поділась.

Де "наш хлопець" Трамп виявився зовсім не "нашим", а святкування його перемоги були, м'яко кажучи, недалекоглядним кроком. Де "неймовірно ефективний політик і особистий друг" Володимира Путіна Франсуа Фійон виявився дріб'язковим злодюжкою, спійманим на копійчаній корупції. І де Росії доводиться починати масштабні торгівельні та ідеологічні війни з усіма – навіть з білорусами. А російському електорату доведеться вивчати малоприємне мистецтво подальшого затягування ременів на не надто ситих животах.

При тому подібні заяви Путіна вглядають у чомусь жалюгідно. Бо спіч про "зовнішніх ворогів" у виконанні Кисельов-ТВ для пенсіонерів Воронежа – це, можливо й нормально. Принаймні, для сучасної Росії. Але ті самі речі, сказані президентом країни перед генералами ФСБ, викликають хіба співчутливу посмішку. Люди, перед якими штовхав промову Володимир Путін добре знають ціну байкам про "українських терористів". І навіть оповідям про НАТО, яке вимушено реагує на російську агресію – при тому робить це не надто швидко і не надто охоче.

Як розуміють, напевне, ці люди й той простий факт, що всі ці прикрощі, які трапились з Росією, все оте "вороже кільце" є наслідком політики Володимира Путіна. Але генералам ФСБ байдужа реальність. Оскільки, економічна скрута не торкнеться їхніх ситих родин, а ідеологічних страшилок про "українських терористів" вони чомусь не бояться. Тому президента уважно вислухали, і стримано поаплодували.

У цьому плані Путін потроху стає схожим на Леоніда Ілліча Брежнєва, промови якого, особливо під кінець, не мали ніякого зв'язку з довколишнім світом – що розуміли всі без винятку його слухачі.

Скоріше за все, сьогоднішня промова мала на меті стимулювати ФСБ до пошуку нових "ворогів і терористів" на російській території. Якими, звичайно, виявляться ті, хто через дурну необережність – чи через якусь екстремальну потребу – буде вимушений перетинати російський кордон з українським паспортом у кишені.

При тому побоюватися якихось масштабних загострень на фронті, вочевидь, не варто. В якості приводу для силової відповіді на Донбасі Путін міг би використати інсценізований теракт, а не тривіальну і планову промову в рідному відомстві. Яка навіть в російській офіційній пресі на кшталт РІА "Новости" чи ТАСС не потрапила в топи.

Отож генерали ФСБ послухали президента країни – і пішли інструктувати підлеглих, де саме тепер слід ловити терористів. Треба думати, на Київському вокзалі. Володимир Володимирович відбув для подальшого виголошення полум'яних промов про підступних терористів і агресивну натівську воєнщину. Перед президентом Уругваю. А війна, ненависть і божевілля, спровоковані російським президентом як на сході України, на Близькому Сході і в багатьох інших кутках планети, залишились на своїх місцях.