Сьогодні християни східного обряду відзначають одне з найбільших свят - Стрітення Господнє

П'ятнадцятого лютого - свято Стрітення, в народі "Стрічання", "Громиця", "Зимобор", яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового, передає Depo.Хмельницький. Християни східного обряду 15 лютого відзначають Стрітення Господнє - одне з 12 головних церковних свят.

На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима.

Слово "стрітення" на старослов'янській мові означає "зустріч", а друге значення цього слова - "радість". Свято Стрітення Господнього встановлене на честь зустрічі немовляти Христа з праведним старцем Симеоном та пророчицею Анною. За старозавітним звичаєм на 40-й день після народження Ісуса батьки принесли свого первістка в Єрусалимський храм, щоб присвятити його Богу. Там його, згідно з Євангелієм, зустрів 360-літній старець Симеон, якому було провіщено, що він не помре, поки не побачить Спасителя, який з'явився на світ.

Взявши на руки Ісуса, Симеон Богоприємець заявив, що цей малюк стане Спасителем роду людського. Таким чином, Стрітення, або Принесення в храм, вважається знаковою зустріччю Старого та Нового Завіту і знайомством людства з новим Месією.

Також у Храмі до Марії і її сина підійшла 84-річна вдова, яку всі називали Анна-пророчиця. Глянувши на малюка, старенька так само визнала в ньому сина Божого і майбутнього Спасителя.

За даними церковних істориків, перші згадки про це свято зустрічаються ще у творах християнських святих III і IV століть, урочисте ж святкування Стрітення Господнього у всій Візантійській імперії було встановлено за царювання імператора Юстиніана у 542 році.

Стрітення символізує зустріч Старого і Нового Завітів. У народному побуті Стрітення здавна сприймається як зустріч зими з весною.

У стародавніх слов'ян 15 лютого також називали Громницею - вважалося, що це єдиний зимовий день, коли може статися грім. За традиціями в цей день розпалювали біля доріг величезні багаття. Згодом цей ритуал перетворився на звичай виготовлення на Стрітення громової свічки або "громниці".

Освячені на Стрітення свічки запалювали і ставили під образами під час грози, щоб вберегти людей від грому й вогню. Також громовицю запалювали, коли виникали труднощі при пологах, коли в селі траплялася пожежа або катаклізм, при нападах епілепсії у людини або для того, щоб забезпечити тому, хто при смерті, безболісний перехід в інший світ.

Громова свічка зберігалася за іконами. Яка б не траплялася в сім'ї подія — радісна чи сумна — запрошувався священик, який служив молебень і запалював її. Втім, свічка не згоряла до кінця, її періодично відновлювали - нарощували і користувалися чарівним вогнем лише в найбільш важливих випадках.

Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води. За повір'ями - така вода цілюща: лікує рани і внутрішні захворювання, рятує від "злого ока", відьми, вовкулаки. Нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом, пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону, а господарі - худобу під час першого вигону на пасовище.