Як німецькі виборчі перегони очистились від путінофілії

Голова Соціал-демократичної партії Німеччини Зігмар Габріель зумів здивувати однопартійців. На засіданні правління партії він офіційно оголосив про те, що кандидатуру на пост канцлера від цієї партії на наступних виборах він висувати не буде.

А щоб не дивувати колег двічі, додав, що кандидатом в канцлери від СДПН він пропонує призначити колишнього очільника Європейського парламенту Мартіна Шульца. Звичайно, для офіційного затвердження кандидатури Шульца доведеться виконати ряд формальностей – зокрема, на засіданні правління партії, яке відбудеться 29 січня, а потім на загальному з'їзді СДПГ. Втім, на думку німецьких аналітиків, сюрпризів тут не передбачається.

Злі язики стверджують, що подібне рішення Габріеля не в останню чергу викликане тим фактом, що СДПН перебуває в глибокій кризі, а політик просто хоче тихо самоусунутись від вирішення наявних проблем. Зокрема, лідер ХДС Андреас Шор навіть прямо каже, що в середовищі соціалістів зараз "паніка і хаос". Так це чи ні, покажуть результати виборів.

Натомість ставлення Мартіна Шульга до Росії ні для кого не є таємницею. Екс-спікер Європарламенту, разом із президентом Європейської Ради Дональдом Туском та генеральним серкетарем НАТО Єнсом Столтенбергом, є прихильником політики "діалогу з Росією за умови сили Заходу", суть якої полягає в нарощуванні здатності ЄС та НАТО швидко й дієво протидіяти російським загрозам та провокаціям в будь-якому кутку Європи. Що, звичайно, не робить його найбільш популярним персонажем серед мешканців Кремля.

Врешті, справа не обмежується тільки політичною опозицією. Схоже, негативне ставлення до російського режиму має й емоційні першопричини. "Я, до речі, їх не особливо люблю, їх взагалі важко любити", - якось висловив Шульц своє ставлення до росіян, виступаючи в ток-шоу на німецькому каналі ARD. Якщо додати до цього жорстку позицію Мартіна Шульца стосовно збереження антиросійських санкцій, та його підтримку безвізу і тіснішої економічної інтеграції України з ЄС, пертурбації в СДПН можна вважати доброю для України новиною.

В погані новини, звичайно, можна записати те, що Габріель опинився на місці Штайнмаєра, у кріслі очільника німецького МЗС. Втім, формувати якусь власну політику, відмінну від того, що декларуватиме коаліція ХДС/ХСС та СДПН, які, скоріше за все, і формуватимуть новий уряд, ймоу, звичайно, не дадуть.

Таким чином, після того, як помірковано налаштований стосовно путінської Франк-Вальтер Росії Штайнмаєр пішов у "почесне вигнання" на посаду президента ФРН, в обоймі реальних кандидатів на посаду німецького канцлера, яка складається з нинішньої фрау канцлерін Ангели Мерекль та представника СДПН Шульца, великих прихильників як Володимира Путіна особисто, так і вибудованої ним "російської керованої демократії", більше не залишилось.

Звичайно, з перегонів нікуди не поділась "Альтернатива для Німеччини". Але шанси на те, що "алтернативники" зможуть самостійно сформувати уряд, рівні нулю. Так само, як і шанси на те, що вони зможуть сформувати коаліцію з кимсь із адекватних німецьких партій. В сірій хмарі переможного популізму Німеччина, скоріше за все, зуміє зберегти своє обличчя – яке буде достатньо дружнім до України.