Історики-декомунізатори: ми намагались привнести до місцевої топоніміки більше "вінницькості"

Як відбувалась декомунізація вінницьких вулиць, чим керувались причетні до неї історики і що це дасть вінничанам? Про це на лекції розповіла доктор історичних наук Тетяна Кароєва, презентувавши укладене нею науково-популярне видання "Вулиці Вінниці: з історії декомунізації", в якому зібрані назви вулиць нашого міста від найстаріших до сучасних, передає кореспондент Depo.Вінниця.

Видання готувалось ще у 2012 році, згодом було доповнено та видано у рамках спільного проекту Вінницького історичного товариства та Подільської Агенції Регіонального Розвитку за підтримки Вінницької міської ради. Зараз збірку можна знайти у кожній шкільній бібліотеці міста. На презентації примірник безкоштовно могли отримати всі охочі. У електронному варіанті книжка також доступна: "Вулиці Вінниці: з історії декомунізації".

Вже звичний вінничанам список перейменувань останніх двох років, у збірці доповнено списком 1989–1996 рр., з розкриттям історії цих топонімів. Перейменування у довіднику подано у зворотному напрямку: від сучасних назв до колишніх.

На презентації можна було побачити старовинні карти, що вміщені в збірці. Розглядаючи їх стає зрозуміло як змінювалось місто та його вулиці. Історики відзначили, зокрема, що не всі зі старих назв збережено у архівах, деякі зміни назв вулиць просто зникли у вирі часу.

У першій частині зустрічі слухачі дізнались про діяльність робочої групи істориків, що входили до декомунізаційної комісії. Зі слів Тетяни Кароєвої, у своїй роботі вони керувались принципами толерантності, історичної тяглості, просвітництва та цілісності (з перспективою формування іміджу міста). Центральним вулицям намагались повернути історичні назви, або обумовити їх географією міста (Єрусалимка, Магістратська, Мури). У інших випадках назви прив'язували до особливостей місцевості, до людей, пов'язаних з цією місцевістю, обирали серед імен, безпосередньо пов'язаних з Вінницею та Поділлям.

"Ми не намагались ламати систему топоніміки, ми скоріш скористалися можливістю надати назвам більшої "вінницькості", - зауважила пані Тетяна. - Адже вулиці Хмельницького та Шевченка є у кожному місті, тоді як у Вінниці вирішено було увіковічнити імена тих, хто чимало зробив для нашого міста впродовж ХХ сторіччя, а також імена вінничан-героїв АТО. Серед відвідувачів навіть почалась невелика дискусія з приводу окремих назв, але, загалом, значний відсоток громади схвально відгукується, щодо більшості нових назв, вважаючи їх вдалими".