Довлатов про росіян-стукачів, людину-гівно та лінолеум

Сергій Довлатов - один з найбільш популярних російськомовних письменників кінця ХХ століття. Але живучи на батьківщині, його твори були забороненими: вони побачили світ лише після його еміграції в США і почали публікуватися в СРСР лише в другій половині 80-х років, коли і здобули величезну популярність.

В його оповіданнях абсурд виступає як основа порядку в людській долі. Його герої, звичайні, начебто нічим не примітні люди, виявляються яскравими і неповторними, саме завдяки їх безладності і недолугості.

Довлатов нікого й нічому не вчить і нікого не судить. У нього немає позитивних чи негативних героїв, все залежить від точки зору читача. Гумористична та разом з тим сумна проза Довлатова стала класикою і, як будь-яка класика, пішла в народ у вигляді прислів'їв і приказок.

Depo.ua пропонує ознайомитися з найяскравішими цитатами Довлатова.

1. "Ми без кінця лаємо товариша Сталіна, і, зрозуміло, за справу. І все ж я хочу запитати - хто написав чотири мільйони доносів?"

2. "Порядна людина - це та, хто робить гидоти без задоволення"

3. "Людина звикла себе запитувати: хто я? Там вчений, американець, шофер, єврей, іммігрант ... А треба б весь час себе запитувати: чи не гівно я?"

4. "Редактор був людиною добродушною. Зрозуміло, до тієї хвилини, поки не ставав жорстоким і злим"

5. "Сім'я - це якщо по звуку вгадуєш, хто саме миється в душі"

6. "Я не буду міняти лінолеум. Я передумав, бо світ приречений"

7. "Двісті років тому історик Карамзін побував у Франції. Російські емігранти запитали його: - Що, в двох словах, відбувається на батьківщині? Карамзіну і двох слів не знадобилося. - Крадуть, - відповів Карамзін"

8. "Ну, добре, з'їм я в житті дві тисячі котлет. Зношу двадцять п'ять темно-сірих костюмів. Перегорнути сімсот номерів журналу "Огонек". І все? І здохну, не подряпавши земної кори? .. Вже краще жити хвилину, але по-людськи"

9. "Талант - це як хіть. Важко приховати. Ще важче - симулювати"

10. "Гріш ціна російському інтелігенту, що не побував у в'язниці ..."

11. №В СРСР треба працювати обережно. Навіть не міркуйте над тим, щоб запропонувати росіянам гроші. Ви ризикуєте отримати в морду. Росіян треба просити. Просіть, і вам дадуть. Наприклад, ви знайомитеся в ресторані з директором військового заводу. Не дай бог пхати йому хабар. Ви обіймаєте директора за плечі і після третьої чарки говорите тихо і задушевно:"Вова, не в службу, а в дружбу, накидай мені на серветці план твоєї установи".

12. "У Москві "діловими людьми" називали себе шахраї і аферисти. Поняття "маклер" і "бізнесмен" асоціюються з тюремними ґратами"

13. "У розмові з жінкою є один болючий момент. Ти приводиш факти, докази, аргументи. Ти звертаєшся до логіки і здорового глузду. І несподівано виявляєш, що їй сам звук твого голосу є для неї неприємним"

14. "Тигри, наприклад, поважають левів, слонів і гіпопотамів. Мандавошки - нікого"

15. "Жахливіше за смерть - боягузтво, легкодухість і неминуче слідом за цим - рабство".

ДОВІДКА

Сергій Довлатов народився 3 вересня 1941 року в Уфі. 

З вересня 1972 до березня 1975 жив у Естонії. Для отримання талліннської прописки близько двох місяців працював кочегаром в котельні, разом із тим був позаштатним кореспондентом газети "Советская Эстония". Набір його першої книги "П'ять кутів" у видавництві Eesti Raamat було знищено за вказівкою КДБ Естонської РСР.

У своїх оповіданнях, які увійшли до книги "Компроміс", Довлатов описує історії зі свого журналістської практики кореспондента "Советская Эстония", а також розповідає про роботу редакції та життя своїх колег-журналістів. 

Працював екскурсоводом в Пушкінському заповіднику під Псковом (Михайлівське). 1975 року повернувся до Ленінграда. Працював у журналі «Костёр».[9] Писав прозу, проте журнали відкидали його твори. Оповідання на виробничу тему «Інтерв'ю» було опубліковано 1974 року в журналі «Юность»

У 1978 році через переслідування влади Довлатов емігрував з СРСР до США, оселився в районі Форест-Хіллс в Нью-Йорку, де став головним редактором щотижневої газети "Новий американець".

На Росії його проза ( "Соло на ундервуді", "Компроміс", "Зона", "Заповідник" і ін.) офіційно почала видаватися вже після смерті письменника. За дванадцять років еміграції видав дванадцять книг в США і Європі. В СРСР письменника знали по самвидаву та авторської передачі на Радіо "Свобода".

Сергій Довлатов помер 24 серпня 1990 року в Нью-Йорку від серцевої недостатності. Похований на єврейському кладовищі "Маунт-Хеброн" в нью-йоркському районі Квінс.