Смерть "Мінська": Кому вигідні прямі переговори Зеленського з Путіним

Схоже Володимиру Зеленському вдається остаточно умертвити та поховати мінські домовленості. Зеленський щиро вважав, що досягнуті його попередником домовленості висять на його ногах важкими гирями і не дають в повній мірі проявити йому свій миротворчий талант.

Зупинка мінського процесу робить безпідставною майбутню зустріч "нормандської четвірки" і вивільняє поле для нового формату переговорів. Чому б таким форматом не стати запропонованій Трампом моделі, коли Зеленський і Путін вирішують свої проблеми самотужки?

Хроніки пікіруючого "штайнмайєра"

Якщо відстежити заяви представників зовнішньо-політичного крила команди Зеленського з того часу, коли вперше було озвучено намір реалізувати формулу Штайнмайєра, то їхня тональність змінювалася.

Так, міністр закордонних справ Вадим Пристайко в середині вересня обережно оголосив, що від імені України дав згоду на застосування "формули Штайнмайера" на Донбасі. "Ми домовилися про "формулу Штайнмайера", я дав згоду. Закон про особливий статус вступить в силу на момент проведення виборів, а остаточно вступає в силу після рішення ОБСЄ про визнання результатів виборів", - сказав Пристайко на засіданні профільного комітету Верховної Ради.

Слова Пристайка викликали неабияке пожвавлення у політичних колах. Противники Банкової почали накачувати ситуацію до ступеню мало не третього Майдану, називаючи формулу Штайнмайєра фактичною капітуляцією перед Путіним і Росією. 

7 жовтня Пристайко в ефірі ICTV намагався пояснити, що Україна, яка опинилася між молотом та ковадлом інтересів Росії та Європи, намагається знайти якусь позицію, в якій ступінь страждань буде зведено до мінімально можливого мінімуму.

"Ті півтора, може, два мільярди, які він витрачає для того, щоб тримати нас з вами всіх прив'язаними до себе так, як він робить це в Придністров'ї, Абхазії та Осетії, - це його, мені здається, влаштовує. Що влаштовує наших німецьких і французьких друзів - на превеликий жаль, вони турбуються про те, щоб швидше закінчити і відновити business as usual, - сказав Пристайко. - Якщо ми знайдемо серед цих різних підходів якусь середню точку, де ми можемо зустрітися нашими інтересами, - це буде краще, що ми можемо витягти від зустрічі людей, які очолюють чотири держави".

Як виявилося, віднайти стан, в якому буде "мінімально боляче", і консервація ситуації в такому положенні - і є стратегією Зеленського щодо місця України у світі у найближчий перспективі.

Всі наступні події навколо Донбасу відбувалися ніби лише всередині України: і Росія, і Європа витримували паузу і фактично жодним чином не втручалася у процес легалізації формули Штайнмайєра всередині України. Меркель і Макрон взагалі дотримувались режиму тиші, а у Путіна якщо й дозволяли собі якісь коментарі, то вельми стримані і обережні.

Навіть коли українська делегація у Мінську вдалася до фактичного демаршу, заявивши вимогу про ліквідацію утворень "ЛНР" і "ДНР", в Росії більше доби набурмосено вичікували. І відреагували лише нейтральним коментарем путінського прес-секретаря Пєскова, який лише поскаржився на непередбачуваність української сторони.

Похорон "мінська"

Але чи була це насправді непередбачуваність?  З одного боку саботування мінського процесу 15 жовтня з боку української делегації можна сприймати як шарахання з боку в бік через відсутність стратегічного бачення способів вирішення ситуації. 

А можна розглядати і як заздалегідь узгоджений план похорону "мінська". Причому узгоджений як мінімум з Володимиром Путіним. А швидше за все - і з лідерами Німеччини та Франції також. Адже немає сумнівів, що українська сторона в нинішніх умовах потепління навряд чи вдалася б до такого радикального кроку, наслідком якого з великою ймовірністю стане погіршення стосунків на всіх важливих зовнішніх напрямках.

Формула Трампа

Якщо ж припустити, що мінські події є спланованим сценарієм, то наслідком його реалізації може стати такий собі початок з чистого аркушу. І якщо виходити з інтересів всіх чотирьох учасників так званої "нормандської четвірки", то початок процесу улагодження ситуації на Донбасі з нуля - вигідний всім сторонам.

Путін останнім часом демонструє відносно України особливу поблажливість, що проявилося, зокрема, у здійсненні обміну полоненими між Києвом і Москвою. Адже для Путіна нагальної потреби робити це взагалі і тим більше робити це саме зараз - не було. Тобто мав місце реверанс в бік Зеленського, для якого повернення 35 заручників несло очевидні політичні дивіденти. 

Також треба зауважити, що в Росії останнім часом відбулась радикальна зміна настроїв серед населення: за останні місяці індекс позитивного ставлення росіян до України стрімко рвонув догори. І ми розуміємо, що таке потепління відбулося саме з волі Кремля. У списку поблажок і реверансів також - поставки вугілля, електрики та, можливо, газу.

Звісно, "доброта Путіна" - річ очевидно інспірована і корислива. Тому що в разі денонсації мінських угод він напевне отримає полегшення європейських санкцій. Ну і своєрідним бонусом буде можливість повернутись у тусовку європейських лідерів, а також відкриються двері до повернення Росії у G8. 

Меркель і Макрон, втомлені від українського кейсу і спраглі до відновлення бізнесу з Росією, будуть раді можливості зняти з себе цей тягар, скасувати санкції і чистою совістю зайнятись справами більш приємними і більш вигідними.

І, нарешті, для Володимира Зеленського можливість скинути з себе мінський тягар та перейти у іншу площину діалогу навколо Донбасу відкриває низку перспектив.

Так, він звільняється від необхідності виконувати умови Мінська-2, підписаного попередником, і отримує можливість вести діалог від свого імені. 

Знімає з повістки дня Порошенка та можливе внутрішнє напруження. Оскільки зі зникненням "Мінську" зникають і підстави для політичної турбулентності. А до моменту появи нового грунту для "капітуляції" можуть пройти роки.

І при цьому робить послугу одночасно всім найвпливовішим світовим лідерам, оскільки позбавляє їх великої проблеми.

Новий "мінськ"

Зараз можна лише припускати, як саме буде вирішуватися доля Донбасу, якщо процес почнеться з чистого аркушу. Швидше за все місцем діалогу буде вже зовсім не Мінськ. І Європа зі США, очевидно, вже не захочуть бути занадто втягненими у процес, залишивши собі роль спостерігача.

Чи буде це "абхазський", чи "придністровський", чи "боснійський" варіант? Напевне, відповідь на це ми дізнаємось вже незабаром.