Кінець "формули Штайнмайєра": Які чотири сценарії існують для Донбасу

Заяви можновладців щодо перспектив імплементації так званої "формули Штайнмайєра" засвідчують їхню невіру в реалістичність такого сценарію. Дивно, але при цьому вони продовжують наполягати на її втіленні

Кінець "формули Штайнмайєра": Які чотири…

Очільник зовнішньополітичного відомства України Вадим Пристайко заявляє, що формула екс-очільника голови МЗС Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра (нині федерального президента цієї країни) є "болючим компромісом", на який можна піти, "не заходячи далеко, щоб не зашкодити нашому суверенітету, територіальній цілісності". Сама по собі формула, заспокоює Пристайко, не означає нічого, поки немає двох законів: про проведення виборів на окупованих територіях і про особливий статус Донбасу в Україні, підкреслив міністр. "Формула тільки пояснює, яким чином вони будуть застосовуватися", – наголосив Пристайко.

Український міністр каже, що ініціатива Штайнмайєра – це "шлях до миру", альтернативою якому може бути "повна мобілізація". У розумінні українського міністра останній сценарій має вельми драматичний вигляд: "…ми забираємо третину нашого бюджету з пенсій, зарплат, медичного страхування, переводимо це в мобілізацію нашої армії і намагаємося захистити себе без мирного процесу".

Водночас, каже Пристайко, Київ має "запасний план" на випадок, якщо Росія проігнорує домовленості після впровадження "формули Штайнмайєра" в українське законодавство. Альтернативним варіантом в цьому разі може стати розгортання на Донбасі міжнародної миротворчої місії. Але й це, як-то кажуть, ще не точно. Україна поки не збирається просити світ про розгортання миротворців. "Ми зараз ще не у тій точці, де ми просимо про розгортання миротворчої місії. Ми все ж таки віримо, що прогрес може бути досягнутий в "нормандському" та "мінському" форматах", - заявив очільник МЗС.

Заяви схожого змісту робить і "слуга" Богдан Яременко. "Загальний напрямок – Україна рухається в напрямку припинення кровопролиття на Донбасі, не поступаючись при цьому нічим принциповим: ні територіальною цілісністю, ні суверенітетом, ні навіть правом по-своєму трактувати Мінські домовленості", - написав він у Фейсбук. І там же уточнив, що "усе інше – предмет для переговорів, результати яких втілюватимуться в життя не змінами до Конституції, а законами України, які приймає Верховна Рада України (що надає суспільству можливість контролю за тим, що відбувається)".

Сьогодні голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики ще більше загострив тему відповідальності Кремля за мирне врегулювання, зауваживши: "Відповідь на питання чи відновимо ми мир в Україні звичайно більшою мірою залежить від Росії, від її бажання і здатності йти на загострення в міжнародних відносинах". І пише, що "Росія, очевидно, робить ставку на продовження агресивних дій".

Нагадаємо, "формула Штайнмайєра" активно обговорювалася протягом президентства Петра Порошенка. Згадує про це і Пристайко, але у специфічному контексті, кажучи, що формула "була придумана і погоджена не цим урядом, ми просто, на відміну від попереднього уряду, виконуємо те, на що Україна вже погодилася".

Це не зовсім так: за часів Порошенка пропозиція німецького дипломата обговорювалася, але не підписувалася. Йшлося і про можливість введення миротворців на Донбас. Тоді існували дві антагоністичні позиції: Кремль припускав появу миротворців лише на лінії розмежування. Тоді як Київ хотів бачити їх на нашому кордоні з Росією. В результаті не домовилися ні до чого.

Сам п’ятий президент під час свого перебування в Лондоні на заходах під егідою НАТО висловився про небезпеку "формули Штайнмайєра", якщо розглядати її у відриві від Мінських домовленостей. Визначальними етапами формули, за словами Порошенка, мають бути виведення російських військових, техніки і зброї з окупованого ними Донбасу, роззброєння незаконних воєнізованих формувань, перехід україно-російської ділянки кордону під контроль України.

Із заяв же чільних посадовців, які сьогодні відповідають за формування і реалізацію зовнішньої політики України, складається враження, що і Вадим Пристайко, і Богдан Яременко продовжують йти тим же шляхом, яким перед ними пройшов Порошенко зі своєю командою. При цьому головна їхня мета – переконати українське суспільство, що вони роблять все не так, як попередники, по-новому.

Так формується альтернативна реальність. Що ж маємо насправді? Варіантів розв’язання ситуації на Донбасі можна нарахувати чотири. Перший – "хорватський сценарій", тобто повернення регіону за допомогою короткотривалих бойових дій. Наразі це об’єктивно неможливо.

Другий – погодитися на впровадження "формули Штайнмайєра". В очах активної меншості українців, яка заявила про себе на масових акціях протягом останніх днів, насамперед 14 жовтня, це означатиме капітуляцію перед агресором. А відтак нові масові акції з відповідними прогнозованими і непрогнозованими наслідками. Швидше за все, саме такого розвитку ситуації в Україні бажають у Кремлі. Недарма ж там зраділи навіть теоретично можливому поверненню нової української влади до "формули Штайнмайєра". І роздратовано сприймають заяви про можливість піти іншими шляхами.

Сценарій третій – введення міжнародної миротворчої місії. Такого розвитку подій не надто хочуть в ООН, тим паче що досі так і незрозуміло, в якій саме зоні конфлікту перебуватимуть "блакитні шоломи". Погляди Києва і Москви на це питання й далі кардинально різняться.

Нарешті, сценарій четвертий можна умовно назвати "кіпрським". Означатиме він зведення стіни на фактичній межі України й окупованих територій. Це тягне за собою низку наслідків, які є темою окремого дослідження. Але у заявах представників української влади можливість такого розвитку подій вже не виключається. Згаданий міністр Пристайко у інтерв’ю "Радіо Свобода" припустив, що з "ЛДНР" можна буде вчинити за моделлю стосунків Республіки Кіпр і "Турецької республіки Північного Кіпру" - частини острова, 1974 року окупованої турками. Переговори про об’єднання тривають там роками, а кордон між територіями охороняють миротворці ООН.

У будь-якому разі, все різноманіття варіантів розвитку ситуації довкола Донбасу показує відсутність у нинішньої української владної команди реального плану завершення війни. А такий план потрібно показати виборцям, яким Володимир Зеленський і його партія "Слуга народу" обіцяли швидке завершення війни: "просто треба припинити стріляти". Та реальність виявилася не такою райдужною. "Зійтися посередині" з агресором не виходить, бо "середину" визначає сам окупант, і пройти ця лінія має по суверенній українській території.

Насправді в Україні небагато людей, які б усерйоз виступали проти встановлення миру. Питання в шляхах і можливих наслідках його відновлення. Правильним планом дій влади в цих умовах мала б бути відмова від розробки теми "поганих попередників", які не зуміли чи не захотіли припинити війну. Бо не Порошенко їм ворог, а явні чи до пори приховані агенти впливу Росії в оточенні українського президента, колишні регіонали і відверто прокремлівські політичні сили, в тому числі присутні в стінах Верховної Ради. І остерігатися йому треба деяких персонажів зі свого оточення. Особливо, які дуже хочуть не миру, а "крові" попередників.

Для початку Зеленському варто визнати самому для себе неприємну істину, після чого чесно сказати українцям: мир швидко не встановиш, під час виборів ми, м’яко кажучи, дещо вами зманіпулювали. Це складний шлях, особливо на тлі рейтингів влади, що починають знижуватися. Але краще консолідувати суспільство навколо пошуків варіантів миру, того чи іншого плану життя біч-обіч з ОРДЛО, аніж звинувачувати колишніх і тут же йти їхнім шляхом.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"