Як дипломати ставали жертвами кривавого режиму Росії
Вбивство російського посла в Туреччині Андрія Карлова – далеко не перший випадок, коли дипломати стають цапами-відбувайлами
Втім, якщо кинути оком на біографії вбитих в різні роки дипломатів, можна побачити, що деякі з них були відданими служками кривавої системи.
Depo.ua згадує історії вбивств російських та радянських дипломатів за два останні століття.
Отже, 7 червня 1928 року смертельне поранення на вокзалі у Варшаві отримав посол СРСР у Польщі Петро Войков.
До того часу невідомий Борис Коверда випустив у посла шість куль.
На питання про мотиву вбивства чоловік пояснив, що "помстився за Росію, за мільйони людей".
Самого Войкова з урочистостями поховали біля Московської стіни.
Втім, залишитися в історії безневинною жертвою Войкову не судилося. Так, чоловік входив у військово-революційний комітет, який відбирав владу на місцях зі зброєю в руках, без жалю забираючи людські життя, брав активну участь у репресіях проти підприємців Уралу та був одним з основних організаторів вбивства царської сім’ї.
У 1919 році Воровський повернувся в Росію. Обіймав посаду завідувача Державним видавництвом, був одним з ініціаторів гонінь на Російську православну церкву.
ОСОБИСТА ПОМСТА ЛІТЕРАТОРУ
10 травня 1921 року в Лозанні вбили політичного представника (радянський аналог посла – ред.) СРСР в Італії Вацлава Воровського. В той вечір дипломат мирно вечеряв в ресторані "Сесіль".
Мотиви вбивці, вихідця з Росії Моріса Конраді були більше особистими, ніж загальнополітичними. Під час більшовицької революції багато родичів Конраді було репресовано, а фамільна фабрика – націоналізована.
Воровського на Росії поетизують і зараз – чоловік був літератором і особливо кривавого сліду не залишив. Втім, саме він завідував Державним видавництвом, а отже був відповідальний за більшість пропагандистських матеріалів, а також був ініціаторів релігійних гонінь.
КРОВОЖЕРЛИВИЙ ГЕРОЙ МАЯКОВСЬКОГО
Вбитому радянському дипкур’єру Теодору Нетто присвятили не один дифірамб. Поема Володимира Маяковського "Товарищу Нетте, пароходу и человеку" міцно засіла у свідомості тих, хто вчився у школі за СРСР.
Історія і справді драматична. 5 лютого 1926 року в поїзді Москва-Рига невідомі з револьверами увірвалися у купе, де їхали дипкур'єри Теодор Нетте і Йоганн Махмасталь. Почувши підозрілий шум, дипломати потягнулися за зброєю, але не встигли – нападники поранили Нетте пострілом у голову, і той помер на місці. Махмасталю пощастило більше – кулі влучили йому в живіт і в руку, і чоловіку вдалося вижити.
Нетте запам’ятали як героя. Але руки самого дипломата були далеко не чистими.
Так, чоловік був членом революційного трибуналу в Єлгаві, на право і на ліво роздаючи смертні вироки. До випадку в поїзді було два замахи на життя Нетте, але двічі потрапляли у кашкет.
Також Нетте активно займався друкарською діяльністю – відома історія, коли, заявившись у видавництво, чоловік, витягши револьвер, силою змусив працівників надрукувати більшовистську газету.
ПРОБЛЕМИ ГРУЗИНІВ НЕ РОЗГЛЯДАВ ПРИНЦИПОВО
У 2013 році біля будинку у Сухумі розстріляли першого секретаря посольства Росії в Абхазії і віце-консула, 36-річного Дмитра Вішернєва. Вбивця підкараулив дипломата в той момент, коли його машина виїжджала з гаража.
Вбивство приурочили до річниці дипломатичних стосунків Росії і Абхазії.
Пізніше нібито затримали виконавця – Юсупа Лакаєва з Чечні. Імена ж замовників залишаються у таємниці. Політичних мотивів вбивства вистачало. У грузинсько-російській війні дипломат прийняв російську сторону і вирішуючи спірні питання з нерухомістю відмовлявся займатися проблемами громадян грузинської національності.
Нагадаємо, вбитий вчора в Анкарі посол Росії в Туреччині Андрій Карлов був активним популяризатором політики Росії.
Більше новин про події у світі читайте на Depo.Життя