Столітній ювілей: Чому українці мають святкувати День незалежності 22 січня

У нинішньому році Україна відзначає 27-річчя нинішньої державності - 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України, адже Українська Народна Республіка першою серед нових держав у Східній Європі проголосила незалежність – раніше, ніж три країни Балтії, Польща та Чехія. А вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об'єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу.

Європейський досвід

Традиція святкувати кілька Днів незалежності є сталою в Європі.

В Литві святами є День Держави 6 липня (в пам'ять 1253 р.), а також Дні відновлення державності та незалежності 16 лютого (1918) і 11 березня (1990). В Латвії святковими є День проголошення республіки 18 листопада (1918) та День декларації незалежності 4 травня (1990). В Естонії є День незалежності 24 лютого (1918) та день відновлення незалежності 21 серпня (1991). В Чехії святкують День державності 28 вересня (935), День незалежності Чехословаччини 28 жовтня (1918) і День відновлення незалежності 1 січня (1993).

Ці країни, як і Україна, здобули або відновили свою незалежність внаслідок Першої світової війни, а потім втратили її у міжвоєнний час або після Другої світової війни, і знову відновили з падінням комуністичного режиму.

Український шлях

Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Перед проголошенням IV Універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: "за" було 39, "проти" – 4, "утрималось" – 6 осіб.

Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою та, до речі, перша підписала Берестейський мирний договір, тим самим поклавши кінець Першій світовій війні…

Причин, які підштовхнули до проголошення незалежності, було кілька. Україна у той час була в шаленій економічній і політичній кризі, це змусило і підштовхнуло Центральну Раду до більш рішучих дій, у тому числі декларативних. Заснувати Нацбанк, тобто державний банк, не могли. Не могли проводити власну політику, адміністрацію, а з Петрограда не призначали, тому що не стало Тимчасового уряду.

Крім того, до цього ще спонукала міжнародна ситуація.У Європі вже чекали незалежності. Наприклад, французька преса вже тоді писала: донесення австро-угорського військового штабу і розвідки доповідали, що фактично ситуація між Росією, невідомо якою, і Україною перетворюється де-юре на стосунки Австрії і Угорщини в Австро-угорській монархії. Але Росії не існувало. Україна тоді стала суб'єктом міжнародної уваги. Англійська преса писала, що Україна стає самостійною, хоч не задекларовувала це і підштовхувала. І при цьому вже тоді, ще восени 1917 року Нуланс, посол Франції у Петрограді, викликав Туган-Барановського, генерального секретаря з фінансових справ, і пропонували технічну, матеріальну і військову допомогу.

Антанта і центральні держави були готові до цього розвалу. І вони навіть спонукали обіцянками, тільки інші інтереси були в обох блоках. Практично до цього йшли. І французи заявили, що ми готові підтримувати ваше прагнення до обмеженої незалежності, а німці і австріяки так само неприховано заявляли, що ми готові підтримати незалежність.

Окрім цього, ІV Універсал підтвердив дуже важливі речі, які чекав народ. Це 8-годинний день, вирішення соціального питання. ІV Універсал прямо сказав: ми підтверджуємо земельний закон і акт про землю, який був згаданий у ІІІ Універсалі. Народ чекав, і Центральна Рада проголосила про те, що земля буде соціалізована і роздана селянам. Проте, основною причиною все-таки було прагнення миру, бо він тягнув зменшення величезних витрат на війну, можливість повернутися до соціальних питань, повернутися до відновлення та функціонування економіки.

Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. 1 листопада 1918 року постала Західно-Українська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об'єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові "передвступного" договору між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об'єднання двох частин України в одну державу.

В роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці "контрреволюційні свята" стерли із суспільної свідомості. Однак, пам'ять про об'єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Європи й Америки.

До речі,перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.