Телефонофобія: Чому українці бояться розмовляти по телефону

Стан, коли люди побоюються телефонних перемовин, неофіційно називається телефонофобією. Це явище поширене і, попри стереотипи, не лише серед покоління Z. Страх через раптовий дзвінок відчувають і пенсіонери, і люди середнього віку. Журналісти Depo.ua вирішили розібратися, що це за фобія, чи є вона психічним розладом і як з нею боротися.

"Я забираю менше часу, ніж якби дзвонила. І в мене є проблеми з імпровізацією": чому українка відмовилася від телефонних дзвінків

Анна Моренко зазвичай по телефону не розмовляє – це стосується і робочих моментів, і особистого життя. Проте щодня вона активно спілкується у месенджерах – це спокійніше і приносить більше задоволення. 

"Щоразу дзвонити людям проблематично, а моя робота дозволяє спілкуватися з клієнтами повідомленнями. Для цього є спеціально заготовлений текст – його потрібно лише відредагувати й можна надсилати. У певний момент клієнт може бути зайнятий – якби я телефонувала, відволікла б його. А так він може відповісти, коли зручно. Якщо довго не відповідає, я можу надіслати ще одне повідомлення або, врешті-решт, передзвонити. 

І в повідомленні я завжди можу виправити помилку, видалити слово – тобто тут вже грає й комплекс відмінниці. Але можна взагалі не робити помилок, якщо бути уважним. А коли спілкуєшся по телефону, то все одно щось можна сказати не те або не так. До того ж у мене є проблеми з імпровізацією – я не відразу можу зорієнтуватися, що сказати, а варіанти спадають на думку лише через кілька хвилин. Повідомлення ж можна обдумати й не шкодуватиму про те, що написала", – каже наша співрозмовниця. 

Окрім цього Анна згадує, що перед дзвінком зазвичай хвилюється, ніби зараз екзамен. 

"Буває, налаштувалась на розмову, заспокоїлася, продумала, що казатиму – а співрозмовник не взяв слухавку. І щоб передзвонити, мені знову потрібно морально готуватися. А повідомлення людина побачила, відповіла і все", – додає вона. 

Телефонофобія: симптоми та наслідки

Попри поширену думку про те, що телефонофобія – страх сучасності, вперше цей термін був описаний у 1990 році Річардом Філдінгом. На думку дослідника, ця фобія виникає, якщо є проблеми зі спілкуванням у реальному житті, якщо у людини занижена самооцінка або ж розмови по телефону не приносять бажаного результату. 

Натомість психолог Олена Бутник розповідає, що телефонофобія буває різною – можливо, це просто страх або ж справді  фобія. 

"Страх можна пропрацювати. Наприклад, ви не впевнені, що зможете правильно відповісти на якесь питання або не зорієнтуєтеся, вихід – більше тренуватися.  Тому більше розмовляйте по телефону, почніть зі спілкування з близькими.  А от фобію потрібно пропрацьовувати з психотерапевтом – змінювати психіку. Таким чином ви не лише позбуваєтеся дискомфорту перед розмовою, а й стаєте іншою людиною", – пояснює Олена Бутник.

Аналітично орієнтований психолог Марина Бреславець радить у випадках, коли страх перед телефонною розмовою бере верх, спробувати просту вправу: 

• Необхідно сісти або поставити ноги на підлогу й спертися на неї. аби відчути. що підлога вас тримає;
• Можна прислухатися до відчуття, як спина торкається дивану й ви нікуди не падаєте, а завдяки цьому стабільно сидите;
• Подихати "квадратно": зробити вдих, затримати дихання, після - повільно видихнути.

 "Скоріше за все, подібний страх може виникнути через травматичний досвід у дитинстві. Можливо, відповідь дитини висміяли перед усім класом. Вчитель чи інша доросла людина грубо її поправили. І той травматичний досвід тягнеться в доросле життя", – каже пані Марина. 

Уявіть співрозмовника перед собою і поговоріть з ним: як побороти боязнь телефонної розмови

У пресслужбі Вовчанської райфілії центру зайнятості кажуть, що часто подібне хвилювання люди відчувають, коли не впевнені, про що йтиме мова та які питання їм можуть поставити – наприклад, під час розмови з роботодавцем. Впливає на емоційність і те, що подібна розмова з невидимою людиноюнезвична: люди справді звикли бачити співрозмовника перед собою. 

"Для зняття стану тривоги перед очікуваною розмовою корисно уявити, що співрозмовник сидить перед вами. Уявіть, як він виглядає і звертайтеся вже безпосередньо до нього. Розслабтеся, влаштуйтеся зручніше, закрийте очі й сконцентруйтеся на дзвінку. Не поспішайте з відповідями, стежте за подихом. Намагайтеся уявити, що розмовляєте з близькою й дорогою людиною.

Дослідження показують, що при фізичній напрузі голос чоловіків звучить роздратовано й монотонно, а голос жінок – емоційно й невиразно. Якщо необхідно, щоб голос звучав більш впевнено, розмовляйте по телефону стоячи. Це в буквальному значенні слова підніме ваш авторитет і загострить розум. Цю тактику варто застосовувати тоді, коли доводиться відстоювати свою позицію. Якщо ж ви хочете, навпаки, стати перед співрозмовником натурою м’якою або творчою, розваліться у кріслі чи на стільці", – говорять співробітники прес-служби. 

Ви впевнені, що вмієте спілкуватись? ТОП правил телефонного етикету, які ви щодня порушуєте

У столичній приватній школі "Ренесанс-ДІ" школярів навчають телефонному етикету. Серед збірки правил - вимоги до телефонного дзвінка (він не має бути надто гучним, а мелодія не повинна дратувати людей), місцерозташування телефону (лише в кишені чи сумці), та тон розмови (не можна говорити голосно). Також неетично писати повідомлення під столом або під час зустрічей, перевівши телефон у беззвучний режим.  

Не можна телефонувати з 21-ї години вечора до 9-ї ранку, а сама розмова не повинна тривати понад 5 хвилин. Поганим тоном вважається ситуація, коли ви просите приділити розмові дві хвилини, а спілкуєтеся довше десяти. 

Згідно з етикетом, неприпустимо відповідати на телефонний дзвінок словами "алло", "так", я слухаю" тощо. Якщо ж розмова перервалася - перетелефонувати має ініціатор розмови. Він же має її й закінчити. 

Телефонуючи, обов’язково потрібно перепитати, чи зручно людині розмовляти просто зараз. А під час телефонної розмови необхідно посміхатися - це нібито передає гарний настрій співрозмовнику…

Фото: Pexels