73 роки гранчака: Маловідомі факти з історії гранованої склянки

Дизайн гранчака радянського зразка приписують Вірі Мухіній, автору монументальної композиції "Робітник і колгоспниця". Втім, документального підтвердження цьому немає. За деякими даними, Віра Гнатівна розробила форму склянки спеціально для радянського громадського харчування.

"Мухинська" склянка, завдяки гладкому кільцю, що йде по колу і відрізняє його від гранчака традиційної форми, вийшла не тільки міцною, але і зручною для миття в посудомийних машинах. Завдяки цьому радянська склянка на довгі роки прописався в їдальнях і на залізничному транспорті.

А також активно використовувалася у вуличних автоматах з продажу газованих напоїв.

Розміри стандартного гранчака - 65 міліметрів в діаметрі і 90 міліметрів у висоту. Найперший стакан мав 16 граней, що вважається сьогодні "класикою жанру". Зустрічаються екземпляри і з 12, і з 14, і з 18, і з 20 гранями, а також з 17 гранями (але вони не настільки типові, оскільки випускати склянки з парною кількістю граней простіше). На дні склянки, як правило, викарбовували ціну - 7 або 14 копійок.

Що стосується звичайного гранованої склянки (без верхнього гладкого обідка), то вона була відомою значно раніше. Засвідчено, що грановану склянку Петру Першому подарували в якості посуду для розпиття спиртних напоїв. Цар, що захоплювався корабельною справою, подарунок оцінив, заявивши, що такий стакан не звалиться на підлогу під час качки на кораблі, а якщо і впаде, то не розіб'ється.

У більш пізній час 12-гранну склянку з чаєм зобразив відомий художник Кузьма Петров-Водкін. Картина називається "Ранковий натюрморт" і була написана в 1918 році. Цей посуд і став прабатьком радянського гранчака.

Вираз "зметикувати на трьох" прямо пов'язаний з радянською гранованою склянкою. Справа в тому, що до скляного обідка в 200-грамовій склянці поміщається рівно 167 грамів горілки - третина півлітрової пляшки, що дозволяє поділити її вміст "по совісті".