Історія фото: Щоб не заздрили сироті

Depo.ua продовжує розповідати про те, за яких обставин були зроблені світлини з України, що викликали резонанс в соцмережах.

Розповів цю історію блогер і політтехнолог Олексій Голобуцький. Він запевняє, що зібрав і перевірив цю інформацію.

Хлопчик на фото – Ілля Попович. Його тато Денис загинув в зоні АТО. Він воював у складі 40-ї бригади тактичної авіації, брав участь в обороні Донецького аеропорту.

Мама Юля залишилася сама, з двома синами 7-річним Кирилом та 5-річним Іллею.

Цього року Ілько пішов у перший клас. І військовий комісар, що відпроваджував тата на фронт, прийшов до хлопчика Іллі – бо в Іллі більше немає тата, котрий приведе його за руку на 1 вересня.

"Комісар прийшов, щоби подякувати за подвиг тата і подарувати дрібнички до школи (бо для сиріт і вдів бійців немає "дрібничок" - їм потрібна найменша допомога, але важливіше – увага і пам'ять), але директорка Морозівського НВК імені Дениса Поповича, Вікторія Миколаївна Чихман, не дозволила ані привітати хлопчика Іллю, ані урочисто вручити подарунки сироті від військових – як знак, що подвиг його тата не забутий, і сина героя не залишать без підтримки й захисту, - розповідає Олексій Голобуцький. - Аргументів директорка навела два. Перший: вона не може допустити офіційну особу на лінійку, бо то загальне розпорядження по МОН, "без офіційних осіб і промов". Другий: "Інші діти заздритимуть". Це цитата. Так, вона отак і сказала про подарунок від військкомата сироті – "діти заздритимуть". Загиблому тату заздритимуть?! Сирітству заздритимуть?!! Вдовиній долі, копійкам соцвиплат, залежності від підтримки "заздритимуть"?!"

В результаті хлопчик вислухав слова подяки полковника Олександра Лисенка за рогом школи, подалі від людських очей. "Щоб ніхто не заздрив".

"А на лінійці тим часом урочисто вручав подарунки іншим дітям бородатий мужик в довгій сукні і золотій біжутерії. І зустрічали з короваями когось там з райадміністрації. Бо вони не в камуфляжі. І не до сироти бійця. Їм можна. До них в директорки Чихман жодних претензій", - розповідає Олексій.

Ілюстрація: Олексій Голобуцький/Facebook

Що цікаво, школа, в якій це трапилося, носить ім'я Дениса Поповича. Коли почалася війна, Денис дуже рвався піти добровольцем. Дружина Юля відмовляла, ніби відчувала щось. А Денис переконував, що якщо щось станеться, значить, так має бути, в будь якому разі, залишитися осторонь, коли країна в небезпеці він не може.

Домовилися, він поїде, коли надійде повістка. Сталося це через кілька місяців. Спочатку чоловік проходив навчання і злагодження у військовій частині, тому іноді міг вириватися додому. А потім - його підрозділ було командировано в зону проведення АТО.

Напередодні загибелі, Денис зателефонував дружині. Як завжди розповідав, що все гаразд.

"Але віддалено я почула постріл. Запитала, що там, він відповів, що це далеко, а у нього все спокійно, - розповідає Юлія. Того вечора я погано себе почувала. Було тривожно, навіть розплакалася. Знайомі та родичі мене ще заспокоювали, говорили, що все буде добре, але на наступний день стало погано як ніколи. Ми ж ще вранці з ним говорили. Денис сказав, що аеропорту в Донецьку вже немає. Залишилися тільки блокпости наших. Наостанок він сказав, що стоятиме до кінця. Більше того дня ніхто до Денису додзвонитися не міг. Я дзвонила волонтеру, який передавав їм туди посилки, він сказав, що був бій і хлопці вимкнули телефони, але вони всі живі. Ми дивилися новини. На наступний день, я пішла на пошту, а там все на мене так дивно дивилися і ніхто не міг нічого сказати. Я не розуміла, що сталося. До нас приходили заплакані знайомі, а я не розуміла. Тоді я зателефонувала до Василькова і попросила дізнатися інформацію про з'єднання, де знаходився мій чоловік. Через хвилину мені сказали, що їм дуже шкода і Дениса більше немає, за тілом виїхав командир. Для мене тоді все зупинилося, я провалилася у вічність…".

Денис завжди дуже хотів дітей. Коли дізнався, що вперше стане батьком, ледь не танцював від щастя. Прогулянки, фрукти і вітаміни, смаколики, іграшки і традційні огляди в лікаря. Він оберігав дружину та свого малого як міг.

Потім народився другий син, Ілько. Денис мріяв, як він із двома синами гратиме у футбол і ходитиме на рибну ловлю. Мріяв, що вони з Юлею народять ще й донечку і буде велика, щаслива родина, де всі один про одного піклуються.

Юля зітхає: її малим ще дуже важко бачити, як інші хлопці ідуть з татом на прогулянку, чи в школу. Але вони щосили намагаються не показувати цього і не засмучувати маму.

В в.о. директорки навчального закладу Вікторії Чихман своя позиція щодо подій на лінійці.

"За кілька хвилин до початку линійки прийшов військовий комісар капітан Юрій Володимирович, який сказав, що хоче привітати сина нашого односельчанина з початком навчального року. Я викликала всіх доречних до сценарію свята, ми його внесли в сценарій, але враховуючи психологію дітей ми попросили його привітати вступним словом, а подарунок вручити в класі. Бо з точки зору психології ідей вчинити інакше було б недоречним, малі діти не зрозуміють, чому вручили подарунок, - розповідає вона журналісту Depo.ua. - В нас були нагородження. Нагороджували ми діток – призерів олімпіад, за високі досягнення в навчанні. З нами також був в.о. голови райадміністрації, він сказав, що так буде доречно, враховуючи психологію малих дітей. Раніше нас ніхто не повідомив – якби нас повідомили заздалегідь, ми б склали сценарій так, щоб це можна було зробити на лінійці".

Далі, за її словами, комісар сказав, що в такому разі він, за браком часу, відмовляється від слова і просто привітає дитину. І пішов. А Ілька "відзначили тим, що надали право подзвонити у дзвоник, також сказали, що наша школа носить ім'я Дениса Поповича, на лінійці була присутня його родина".

"Минулого року наша учениця Маргарита Попович писала твір "мати героя" про Надію Леонідівну, мати Дениса і в Києві вона зайняла перше місце, її в адміністрації нагородили і дали премію. 11 клас ходив на кладовище і поклав квіти на могилу – отакі в нас були заходи з вшанування пам'яті", - додає директора.

Після лінійки, запевняє вона, ніхто з родичів Іллі до неї з претензіями не звертався.