Гаррі Поттер і чекісти: Що роблять з В'ятровичем "кусючі щупальця"

Борець із комунізмом, ідейний фанат знесення Арки Дружби Народів, захисник українських мізків від щупальців "русского міра" Цоя, Висоцького, Булгакова - пан Володимр В'ятрович знову увійшов в інформаційний простір. Але зовсім не успіхами у поліпшенні українсько-польського історичного діалогу хоча б щодо пам'ятників, не кажучи вже про волинську трагедію. Не від нього в цій історії все залежить, безперечно. Але вміння вплутуватися в скандали у "національного" історика не відібрати.

В'ятровича розсмішило прізвище людини - Поттер, яка була розстріляна чекістами під час "червоного терору". Він перепостив допис директора архіву СБУ Андрія Когута, який розповів про долю розстріляного в 1920-му році одесита.

"Гаррі Поттер і підвали ЧК". Безперечно, немає нічого смішнішого, ніж поглумитися над чоловіком, який став жертвою радянської системи. І те, що цей випадок є частиною нашої історії і національної пам'яті, за яку В'ятрович відповідає, його не зупинило. Можливо, не має в його родині подібних жертв - ми за нього безперечно раді.

В'ятрович не є ботом чи дурнем з "Фейсбука". Він - чиновник. Чи можна вважати його сторінку публічною? Справа в тому, що він законодавчо є публічним діячем. Є відповідний перелік таких згідно Закону, в якому до національних публічних діячів відносяться "керівники інших центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники і заступники". Інститут національної пам'яті України - центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті. Тому і висловлювання пана В'ятровича, бодай у "Фейсбуці", є висловлюваннями особи публічної. Його цитують засоби масової інформації, а думки і дії здатні впливати на погляди інших людей.

Тому цей, лише на перший погляд недолугий жарт, напряму стосується поняття відповідальності чиновника. Це як "shithole" Дональда Трампа, лише меншого масштабу і зовсім іншого вектору. Ідіотські заяви американського президента про жінок, країни третього світу, мігрантів завершуються для нього тоннами критики від ЗМІ, політиків, простих людей. І скандалами, з яких Трамп ніяк не може вилізти.

13 років тому принц Гаррі вплутався у скандал у Великій Британії. Він прийшов на костюмовану вечірку у нацистській формі "СС". Його фото зі свастикою було на перших шпальтах всіх таблоїдів і газет. Після публікації фотографії прес-служба Букінгемського палацу виступила з офіційними вибаченнями від імені самого Гаррі.

Німецького єврокомісара з цифрової економіки Гюнтера Еттінгера звинуватили в расизмі через його висловлювання на адресу китайців. Вн назвав їх вузькоокими. Дісталося йому і через жарт щодо ЛГБТ та примусові одностатеві шлюби. Та що чиновники - ведучого радіо в США звільнили через те, що він в прямому ефірі збудився через сексуальність американської сноубордистки на Олімпіаді в Пхенчхані, якій було 17 років. І вибачення не допомогли.

В Україні ми живемо зовсім в іншій парадигмі суспільної культури. Якщо в християнському світі (демократична культура) пропагується служіння, яке несе повагу до оточення, а в політичній частині домінує плюралізм, то в східних і азійських культурах в найбільшій мірі акцент робиться на домінуванні та поклонінні. У першому випадку, особа несе відповідальність за власні слова, а в другому - вона, користуючись статусом, може відмовитися від відповідальності. Завдяки домінуванню ще й мати монополію на правду.

В сучасній Україні присутні цінності саме азійської культури. Попри критику скандальних дій, чиновники не вміють вибачатися. І, досить часто, їхні гучні висловлювання залишаються непоміченими. Мова не тільки про В'ятровича. Взяти хоча б Авакова, що називав "міхомайданівців" - "хламом". Хоча вони такі самі громадяни України, як і він. Не кажучи вже про те, що він міністр. Або грозився зняти охорону з судів. "Фейсбук" нардепа Ігоря Мосійчука взагалі читати інколи страшно через значну концентрацію матюків. А нардепи - це теж публічні особи.

В нас домінують зовсім інші поняття, ніж у демократичних країнах. Там, за подібний вибрик В'ятровичу довелося б публічно вибачатися, на цьому б акцентували увагу ЗМІ - через це там намагаються фільтрувати те, що кажуть, щоб не вляпатися у скандал. Трамп в цьому є виключенням і яскравим прикладом, що буває. В Україні можна "ляпати" дуже багато, в гіршому випадку - це хтось помітить, а в кращому - люди зроблять вигляд, що нічого не сталося. Але на виході буде один результат - публічних вибачень не буде. "Я господар свого слова - хочу даю, хочу забираю"...

Випадок із Поттером і В'ятровичем показовий навіть тому, що за цим жартом криються моральні якості "національного історика". Або ж його таки "покусали" щупальця "русского міра", з якими він так боровся? Тоді йому потрібна допомога спеціалістів.

І вкотре кожен може поставити запитання: а навіщо взагалі існує установа з таким головою, яка діє в дусі Міністерства правди Орвелла, розповідаючи українцям, як їм вивчати власну історію. Тоді як сам В'ятрович публічно сміється над клаптиками цієї історії, розділяючи її частини на моменти важливі, і не дуже.