Притулок у Яготині: гетто, осідок ІДІЛ чи шматочок Європи?

Журналісти depo.ua розбиралися, чи так все погано, як вважають яготинці.

Місто Яготин на Київщині після самого Києва нагадує велике селище міського типу. Завод молочних продуктів, логістичний центр "Рошену", лісосмуга, парк, річка. Маленькі кафе та магазинчики, старі приватні будинки перемішані з сірими п'ятиповерхівками.

Серед них є й яскрава, рожева, за високим парканом, збоку нагадує казарму з капличкою. В цій будівлі колись планували розмістити медичне училище та гуртожиток, але приблизно в 2004 році продовжили будувати вже, як тимчасовий пункт прийому біженців. Тільки вулиця за іронією долі так і називається Студентською.

Один із корпусів Яготинського медучилища

Училище перенесли в іншу будівлю в місцевій лікарні (до речі, також рожеву), а цю на Студентській, восени 2014 року швидкими темпами почали добудовувати. 30 мільйонів гривень на це було виділено з Держбюджету.

Як раз у цей час жителі Парижу ховали містян, загиблих від теракту. Європа ховала людей, загиблих від теракту ісламських радикалів.

Жителі Яготина також дивляться новини. Зіставивши факти, вони зробили висновки, що будівлю готують для біженців з Сирії. Їхні острахи підтвердили й місцеві активісти з облради.

Уявити 250 чужинців в довгих мусульманських одежах серед 23 тисяч яготинців непросто. Особливо самим яготинцям…

"Вже готовий житловий блок А – це сіра будівля зліва від рожевої. Рожева це блок Б, там буде харчоболок, а справа від блоку А блок В, він поки що не здається, це друга черга, там роботи в цьому році не проводилися, розповідає. - Тетяна Бєльченко, директор пункту тимчасового розміщення біженців в Яготині. – Тут, за рахунок держави, житимуть матері з дітьми, родини з дітьми, діти до 18 років і жінки які постраждали від насилля. Колеги з Одеси кажуть, що як правило вони живуть 3 місяці-півроку поки не знайдуть собі якусь роботу. В нас поряд залізна дорога, дві години і ви в Києві ".

Гуртожиток буде облаштований по типу комуналки: одна кухня на поверсі, кімнати для проживання із туалетами та душами. В кімнатах, каже Бєльченко, вже є сантехника, пральні машини, меблі і навіть постільна білизна. Але всередину пані Тетяна журналістів не пропускає, наполягає, що це можливе буде тільки коли будівлю офіційно буде здано в експлуатацію. Десь через місяць.

Не на диктофон тихенько зізнається: та й не на часі це, місцеві і так сердяться, а коли побачать нові пральні машини, меблі, картини на стінах, можуть ще дужче розлютитися.

Поки будівельники возять тачками землю на клумби, Тетяна Бєльченко розповідає: допомагати біженцям освоїтися в Україні будуть психолог-соціолог та перекладач.

"Але статистика демонструє, що люди, які приходять в нашу державу, часто знають по дві, а то й більше іноземних мов і російською спілкуються вільно. Наприклад, афганці. Тому мовного бар'єру не повинно бути", - стверджує вона.

Зараз виготовляється технічна документація, завершуються роботи з благоустрою і як тільки буде дозвіл на введення в експлуатацію, центр прийматиме біженців. З яких країн ще не відомо, наразі звернулися по захист 1,5 тисячи людей, серед них й афганці, й сирійці, й росіяни. Пересуватимуться вони вільно, але в самому центрі облаштовано пропускний пункт і за біженцями приглядатимуть.

По сусідству з центром для біженців – скромні старі будинки, жителька одного з них в охайному пальті та беретці чимчикує собі кудись із торбою. Зупиняється висловити свою думку:

"Своїх вистачає чорномазих та бородатих. Зарази усілякої тут буде... Воно нам ні до чого", - каже бабця.

На щастя, расисти в Яготині не всі. Але люди дійсно перелякані і роззлючені. Вони хочуть у Євросоюз, от тільки не розуміють, чому замість європейських благ мають отримувати тільки європейські проблеми. Як от, наприклад, мусульманських біженців.

Михайло Васильович прожив в Яготині більшу частину життя - 38 років. В 1978 переїхав сюди з Комі. Давати прихисток біженцям категорично не хоче, бо вони іншої культури, віри, мови, та й взагалі – нащо прихищати чужих безхатьків, коли є свої.

"Це будувався гуртожиток для викладачів та студентів, ще в 91 році корпуси стояли, дах був, тільки не було вікон та дверей. А тепер? Хочуть віддати! Я розумію, що біженцям, але в нас своїх біженців українських мільйон, краще ж своїм. І знову ж таки, українці за релігією переважно християни, а вони – мусульмани. А мова? Коли вони її вивчать? Якщо 24 роки Україні і в нас не всі українську знають", - сердиться він.

Молодий хлопець Влад стверджує, що місту "і так вистачає циганів та інших, що роблять шкоду".

"Як будуть ще й біженці, буде переворот в місті, - каже він. - Вони ж працювати не будуть, будуть тільки грабувати. Як в Європі. Понаїдуть спочатку діти й мами, потім брати й сестри...."

Влад, до речі - студент того самого медичного училища, що його пересилили в поліклініку. Знімає в Яготині житло. Мріє, що дуже добре було б, якби з'явився в місті гуртожиток для студентів.

Лікар місцевої поліклініки Володимир стурбований тим, що біженці "навезуть хвороб", а що гостинність до біженців допоможе Україні вступити в ЄС не вірить.

Наполягає – це "просто договірняки між нашою владою та Європою, щоб вони закрили очі на те, що в нас не робляться реформи".

Жителі Яготина

"Позиція жителів міста різко негативна, навіть була в нас зараз п'ятихвилинка, зібрання лікарів. Розглядалися такі питання як епідеміологічна ситуація в місті, бо разом з біженцями можливий наплив інфекційних захворювань, яких ми тут і не бачили, до яких наша держава не готова. Їм робитимуть огляд? Та ви ж знаєте, як воно в нас перевіряється... До того ж нема куди селити людей з Донбасу, військові з Криму по півроку перебивались, не було їм житла, а ми маємо селити людей, які можливо навіть терористи". 

І тільки одна жіночка, пенсіонерка Раїса Володимирівна, яка не схотіла фотографуватися (може боїться, що сусіди її за опозиційні думки не схвалять) знизує плечима:

"Мені людей шкода. Кудись їм треба діватися. Син каже, нічого поганого не буде. Тільки, де їм працювати не знаю, роботи тут нема, наші діти в Київ їздять".

Поділяє думку містян мер Яготина Наталія Дзюба. Вона вважає, що особливої користі місту від центру для біженців не буде, по "поки що тільки обіцянки місто отримує, що будуть гранти, що ми привернемо увагу європейських структур".

"Ви бачили по телевізору європейські країни, що залишається після тих сирійців. А я все це накладаю на своє місто. Треба розглядати питання не тільки в плані можливих плюсів, підписаних на рівні державі і Європи документів, а й в плані безпеки місцевих жителів. Для мене головне – безпека яготинців і впевненість в завтрашньому дні. Люди дійсно бояться, і це нормально", - пояснює вона .

Наталія Дзюба розповідає, що спочатку місцеві жителі були не проти прихистити біженців, але з початком російської агресії ситуація змінилася і житла потребують самі українці.

Наразі, каже пані мер, місцева влада робить все можливе, щоб перепрофілювати центр для біженців на центр для переселенців з Криму та Донбасу.

"Це можливо, якщо на рівні президента внесуть зміни до угоди, що підписано між Україною і Європою, - каже Дзюба. - Якщо Європа поставиться з розумінням, я думаю такий варіант може бути можливий. Я була в губернатора, це питання виноситься на сесію облради і ми отримуємо дуже багато дзвінків від депутатів різних політичних партій, які налаштовані підтримувати громаду в рішенні перепрофілювати центр".

Директор пункту тимчасового розміщення біженців в Яготині Тетяна Бєльченко впевнена, що яготинці так налаштовані, бо не знають, з ким матимуть справу.

"Люди налаштовані проти, тому що плутають біженців з мігрантами. Мігранти - це ті, хто мігрував і тільки хоче отримати статус біженця. А біженець - людина, яка попросила захисту і має права і зобов'язання як громадянин України, тільки не може голосувати, - пояснює вона. – Будівництво ведеться частково за кошти держбюджету, а перед цим – на європейські кошти. Поновили його тому, що ми йдемо до Європи і введення в експлуатацію цього центру прописано окремим рядочком угоди з ЄС. Як всі поважаючі себе держави, ми маємо виконувати" .

У міграційній службі також доводять, що будівництво центру ніяк не пов'язано із ситуацією в світі, а в Яготині житимуть не обов'язково сирійці.

Біженці в пансіонаті "Сосновий бір" у Святогірську (фото УНІАН)

Наразі в Україні мешкають близько 2,5 тисяч біженців. Кількість сирійців останні роки не зростає, в 2015 році визнано біженцями 49 людей, з них п'ятеро – сирійці, а семеро – росіяни, біженцями, що потребують додаткового захисту – 118, з них 58 сирійців, 18 виходців з Афганістану та четверо росіян.

"Центр будували з 2004 року і просто нарешті побудували. Чому всі думають, що там будуть саме сирійці?! Україна приймає біженців з 44 країн, ми розвиваємо інститут захисту, в 2002 році країна приєдналася до конвенції ООН про статус біженця. Ще невідомо, коли й ким буде заселена будівля. В нас немає черги на заселення, тому за мірою того, як будуть отримувати іноземці статус соціально вразливої, ми одразу будемо реагувати і там розміщувати" – розповів журналісту depo.ua речник ДМС України Сергій Гунько.

Також він наполягає – в центрі житимуть тільки жінки та діти, ніяких "молодих головорізів ІДІЛ", яких так бояться яготинці. Перша черга, яку наразі майже добудували, вміщатиме близько ста людей.

І навіть якщо це будуть сирійці, каже Гунько, за практикою існування аналогічних центрів (а такі є в Одесі та Мукачево) від біженців не було сплесків злочинності, чи захворюваності, і в них зазвичай скрадаються нормальні відносини з місцевими.

Минулої суботи представники ДМС вже намагалися все це донести до яготинців на місцевому вічі. Але жителя їх словами віри не ймуть. Міський активіст, депутат облради та військовий волонтер Армен Шахар'янц розповідає: стурбованість викликає не тільки перспектива появи в маленькому місті двох з половиною сотень чужинців, а й процес будівництва.

"Міграційна служба та представники ООН нам брешуть. Коли ми зібралися вперше, вони озвучили цифру у 50 млн, що були вкладені в це будівництво. Навіть не в будівництво, а в добудівлю. Потім знизили цю цифру до 45 млн з держбюджету, на віче озвучили 38 мільйонів, а журналістам вже кажуть, що 30 мільйонів. Значить, гроші дерибаняться. Бюджет всього Яготина – 15 мільйонів на рік, а вони вклали 30 млн на добудівлю. Там вже були стіни, перекриття, дах, залишалися вікна-двері та внутрішні роботи. За такі гроші можна було побудувати багатоповерхівку. Вони брешуть за всіма позиціями, і з приводу того, кого вони будуть розселяти" – впевнений депутат.

До того ж він вважає, що 250 іноземців для маленького міста, це занадто:

"Нам приводять приклад Мукачева. Але в Мукачеві 70 тисяч жителів і в них 50 біженців. А тут 18 тисяч жителів і 250 біженців. До того ж, в нас 218 біженцям з Донбасу нема де жити, а ми поселятимемо чужинців, - розповідає Армен Шахар'янц. – Спочатку люди казали: якщо вже ми беремо емігрантів, то нехай нам ЄС розвиває інфраструктуру, будують колектор. І в будівлі половину треба віддати нашим переселенцям і половину – тим. Але тепер народ розлючений і взагалі нічого не хоче".

Зараз місцеві жителі готові виходити на мітинги, перекривати автошляхи та взяти під охорону будівлю центру. Обурені, що з ними про розміщення біженців ніхто не радився. В цю суботу вони планують вже друге віче, на якому виставлять свої вимоги. 

Але як би там не було, біженців треба приймати. І навіть не через домовленості з ЄС.

Хоча ні, через домовленості з Євросоюзом також. Нам від цього союзу поки що як в тій казці, тільки вершки замість корінців. І якщо ми прагнемо отримати безвізовий режим з європейськими країнами, треба брати участь у загальноєвропейському житті, де проблема біженців займає зараз важливе місце. Як кажуть мудрі: "Якщо не можеш змінити ситуацію, ти можеш змінити своє ставлення до неї".

З чого ми взяли, що приїдуть саме бородаті головорізи, і що з людьми іншої віри ми не знайдемо спільної мови? А як же кримські татари, яких українці назвали своїми братами?

В одній країні по телевізору кожен день також кажуть, що вони ісламські радикали...

Сирійські біженці на кордоні з Грецією

Сирійці так само, як і наша країна потерпає від Росії. В нас загальний ворог. Цей ворог останні роки всій Європі намагається довести, що українці - купка нацистів. Тому дати притулок жінкам з дітьми, які страждали від війни та насилля, буде найкращим доказом тому, що ми чемне суспільство.

Неподалік, в трьох зупинках біля редакції depo.ua облаштувалися біженці з Афганістану. Це двоє братів - одному близько тридцяти, а другий вже почав сивіти. Вони відкрили маленький продуктовий магазин, роблять непогану каву та завжди чесно кажуть, якщо тістечка не дуже. І ніхто не втратив від того, що ми навчилися казати їхньою мовою "ташакур", а вони нашою - "дякую".