Законодавчий трюк: Як Україна може вдарити росіян на Азові

Європарламент опублікував резолюцію, в якій засудив російську блокаду та перевірки кораблів в Азовському морі, визнавши їх такими, що несуть економічну шкоду Україні та порушують міжнародне морське право. У резолюції цілих 15 пунктів - підтримка територіальної ціліснісності України, згадка про незаконно збудований Керченський міст. Є також пропозиції вводити моніторингову місію у море та створити спецпредставника. Найгучніший пункт - небезпека того, що Росія може перетворити Азов на своє внутрішнє озеро та "віджати" нафтогазові родовища.

Читайте також: Резолюція Європарламенту щодо ситуації в Азовському морі (ТЕКСТ)

Паралельно з цим в Україні зусиллями Рафата Чубарова і суспільному резонансу була зірвана українсько-російська комісія з питань рибальства в Азовському морі, що проходила в Києві. Керівник Азово-Чорноморського теруправління "Росриболовства" та очільник російської делегації Рульов взагалі забарикадувався в російському посольстві, бо в 2017-му відвідував окупований Крим, порушуючи українське законодавство.

Тим часом Росія перекинула чергові військові кораблі в Азовське море. Тепер їх там понад 40. Серед них є і корвети з "Калібрами" - "Град Свияжск" та "Великий Устюг". Москва продовжує блокувати море, зупиняючи на перевірку кораблі, котрі рухаються в наші порти Бердянська та Маріуполя і з них. Як раніше писав Depo.ua, час затримки збільшився і є навіть судна, які простоюють по 11 днів.

За словами нашої влади, портам завдані мільярдні збитки. Через них проходить 80% нашого експорту.

За якими угодами живемо

Росія дуже вдало використовує законодавчі пробоїни та діючі угоди.

Вони мають повне право перевіряти торговельні кораблі згідно із українсько-російського договору про співробітництво у використанні Азовського моря від 2003-го (ратифікована в 2004-му році). В ній жодним чином не регламентований час затримки суден, чим росіяни і зловживають. Як, в принципі, і ми. Але наш флот, представлений бронекатерами "Гюрза-М" та Маріупольського загону морської охорони з солідним катером "Донбас", росіянам суттєво поступається. І наразі симетрично ми не відповідаємо та не зупиняємо кораблі, котрі йдуть у порти Таганрога, Азова чи Єйська.

Згідно Конвенції з морського права, ми можемо перевіряти судна, якщо в нас буде інформація про можливу причетність конкретного корабля до перевезення наркотиків, нелегальної торгівлі зброєю та людьми.

Якщо говорити про рибальство, то тут ми також, не дивлячись на початок війни та анексію Криму в 2014-му, працюємо разом із Кремлем. Бо не були денонсовані дві угоди: між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі рибного господарства від 1992-го року; між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 1993-го.

Якщо говорити про Угоду від 1992-го року, то діє домовленість щодо моніторингу запасів риби в Азовському морі і згідно із прогнозів розподіл квот на вилов. Також там є пункти про "взаємодію в організації ремонту та будівництві риболовецьких суден; надання взаємних послуг на рівноправній основі для транспортування, ввезення і вивезення рибопродукції з використанням рибних портів; розвиток аквакультури і марікультури, тощо". Двосторонні консультації мають тривати не менше ніж раз на рік.

Угода від 1993-го року трошки конкретизує попередню, але головні меседжі все тіж: спільне використання Азовського моря, різноманітні дослідження, контрольні вилови риби, вилов і промисел на рівноправній основі суднами під прапорами України та РФ і таке інше. З того часу українське та російське відомства щороку ділили квоти на вилов риби.

Наскільки всі ці Угоди актуальні сьогодні, на четвертий рік війни, сказати досить складно. Особливо враховуючи те, що кораблі ФСБ настільки вільно почувають себе в Азовському морі, завдяки перевазі флоту над нашим, що українські рибалки бояться далеко запливати від берега і не ходять далі, ніж на 3-5 миль.

Але є один нерпостий момент. Не узгодивши квоти з росіянами і не розірвавши діючі угоди наші рибалки не матимуть права виходити в море. Хоча, сама актуальність цих угод сумнівна. І так чи інакше жити доведеться без них, або порушуючи їх, що першими вже зробили росіяни, анексувавши нашу територію.

Навіщо Росії Азовське море

У резолюції Європарламенту говориться, що Росія може перетворити Азовське море на своє внутрішнє озеро, окупувавши нафтогазові родовища. Агресія в Азовському морі обумовлена не тільки питанням контролю над рибними ресурсами, але в першу чергу наявністю там важливої транспортної артерії, а також великих покладів нафти.

Окрім ресурсів, контролюючи Азовське море Росія отримує можливість впливу на нашу економіку, блокуючи порти, завдаючи прямих економічних збитків Україні.

Що можна зробити

Є кілька варіантів розвитку подій.

Перший - залишити все, як є. Тоді основна ставка має робитися на зміцнення військової присутності на береговій лінії, що вже і так зроблено, а також флоту. Поки діє угода про співробітництво у використанні Азовського моря, наші кораблі можуть вільно заходити в море. Росіяни, як у випадку із проривом "Донбасу" і "Корця", не зможуть їх обстріляти чи перешкодити руху, бо це буде прямим порушенням угоди і підпадатиме під піратство. Наростивши флот ми так само почнемо блокувати, скажімо, Таганрозьку затоку і не пускати у російські порти кораблі, затримуючи їх на перевірку. Але все це суміжно із порушенням міжнародного морського права, в чому Європарламент вже звинуватив Росію. Тому діяти ми маємо інакше.

Другий варіант - денонсація угод.

В нас вже є західна підтримка. Україна домоглася, щоб на ситуацію в Азовському морі звернули увагу в США та ЄС. І там встали на нашу сторону. Так само Європарламент планує підтримувати Україну в Міжнародних судах, куди ми подаємо позови на Росію.

Паралельно з цим ми повинні денонсувати Угоди від 1992-го,1993-го та 2003/2004 років. І встановити лінію кордону в Азовському морі. Ми маємо оголосити, що в Азовському морі тепер будемо жити за Конвенцією ООН з морського права. За нею 12 миль територіальної, та 12 миль прилеглої зони Азовського моря належать нам. Ми матимемо лінію морського кордону, яку будуть охороняти наші прикордонники. Якщо почнемо жити за нею, то в українських рибалок на прикордонників більше не виникатиме запитань, де можна рибалити, а також охороняти рибальство, а де ні, бо з Росією не погоджено. Також потрібно буде прийняти відповідний Закон про внутрішнє море, прилеглу зону та територіальне море, за яким встановити морський кордон.

Росія, безумовно, не погодиться з таким розвитком подій. Але на цей випадок, до врегулювання двостороннього питання в судах, існує поняття "середньої лінії".

Ще коли Україна контролювала Крим, Москва пропонувала Києву поділити Азовське море 50 на 50. Але Україна тоді наполягала на поділі по "середній лінії", відповідно до рівної віддаленості від берегів. Для нас такий поділ буде більш вигідний, оскільки ми отримаємо 60% акваторії. От тільки тут також виникають складнощі - міжнародна спільнота та Україна визнають Крим українським, Росія ж тлумачить все навпаки. І цей поділ так само затягнеться, а до тих пір, поки по Кремлю не вдарять санкціями, у морі пануватиме той, хто сильніший і має більше кораблів.

От тільки санкції для росіян за події на Азові вже близько.