Загроза війни: Чи варто Україні остерігатись російських військових навчань "Схід-2018"

Всі фото – ЕРА

Росія повним ходом готується до великих військових навчань "Схід-2018", які незабаром мають пройти на території Сибіру і Далекого Сходу за участі, крім неї, ще й Монголії і Китаю.

Одним з елементів підготовки, вочевидь, є раптова перевірка боєготовності з'єднань і військових частин Центрального (ЦВО) і Східного військових округів (СВО), Далекої і Військово-транспортної авіації, яка розпочалась вчора. І хоч вони безпосередньо не задіяні у війні на Донбасі, статися може все, що завгодно. Адже не так давно Росія перекинула військові катери з Каспійського моря у Азовське, спричинивши тим самим ще один міжнародний конфлікт.

Читайте також: Азовська війна: Які сили кинула Росія проти України на морі.

Окрім того, цілий ряд інших подій підозріло збігся у часі. По-перше, це перенесення на невизначений термін (а по суті – скасування) виборів ватажків в "ЛНР" і "ДНР", які були заплановані на осінь.

Серед перерахованих причин такого кроку, близькі до Кремля ЗМІ називають відсутність прямої необхідності в заміні "депутатів" і "керівників республік", адже нових доведеться певний час "вводити в курс справ".

По-друге, одночасно з цим російське окупаційне командування підвищило рівень готовності до проведення масштабних мобілізаційних заходів на окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Близькі до Кремля ЗМІ повідомляють, що російські куратори начебто прогнозують український наступ у період проведення державних свят України (День прапору, День Незалежності).

Звісно, в Україні про власний наступ ніхто ні сном, ні духом, але коли мова йде про створення інформаційно-шумової завіси для прикриття інших дій чи заходів, то це й не важливо. А цими діями може бути підготовка російського вторгнення з територій "Л-ДНР" і Криму у прилеглі до зони АТО підконтрольні Києву території.

Ми вже писали, що на початку червня Російська Федерація розпочала чергову мегапровокацію проти всього цивілізованого світу, влаштувавши вздовж свого західного кордону військові навчання з використанням ядерної зброї. Серед іншого, росіяни на нашому кордоні зосередили чотири ракетні бригади "Іскандерів" з ядерними боєголовками. Так ось: навчання давно пройшли, а от інформації про відведення цієї зброї від кордону так і не надходило.

Читайте також: Ядерні навчання біля України: Навіщо Росія витягла "Іскандери".

Трохи згодом, у липні, на окупованій частині Донбасу так звана "влада" оголосила мобілізацію: місцевим жителям віком від 18 до 65 років вручались повістки з вимогою прибути до "військових комісаріатів". В подальшому з цими особами проводились збори терміном від двох до чотирьох тижнів в навчальних центрах і на полігонах 1 АК (так звана "армія "ДНР") та 2 АК (так звана "армія "ЛНР") російсько-окупаційних військ. Цей термін нещодавно минув і зараз ці "жертви мобілізації" навчені і готові до бойових дій.

Читайте також: Навіщо Путін мобілізує ватні резерви в "Л-ДНР".

Крім цього, несподівано для багатьох 19 липня Путін зібрав нараду з російськими послами і постпредами, чималу частину якої присвятивши українському питанню. Зокрема, він повідомив про ризики загострення ситуації на південному сході України де, за його словами, зараз демонструється відверте нехтування домовленостями, небажання вести діалог зі своїми громадянами, а всі сценарії вирішуються силовим шляхом.

Тут варто пригадати, що точно така сама риторика передувала російському вторгненню в Крим у лютому 2014-го року.

Читайте також: Загроза війни: Чому Путін заговорив про загострення на Донбасі.

Також не слід забувати, що у тому ж 2014-му році російські війська перетнули кордон і вторглись на український Донбас саме на День Незалежності – 24-го серпня. І зараз у них, по суті, все готово для нового вторгнення.

Звісно, далеко не факт, що в нинішніх геополітичних умовах Путін наважиться на повторення таких радикальних дій. А з іншого боку – результати його зустрічей з Трампом у Хельсінкі, Макроном у Москві і Меркель у Берліні, після яких російський диктатор отримав в цілому непогану пресу, він може знову повірити у власну унікальність і у те, що йому знову все зійде з рук.

На жаль, Україна на ці процеси наразі жодним чином вплинути не може, тому нам залишається лише чекати і вірити у те, що здоровий ґлузд таки переможе. Тим більше, що чекати залишилось недовго.