Загострення на Донбасі: Як росіяни використовують чеченську тактику проти ЗСУ

Загострення на фронті останнім часом не просто почастішали, але й набули системного характеру з чітко вираженою логікою та прогнозованими наслідками

Загострення на Донбасі: Як росіяни викор…
Фото: ЕРА

Протягом останнього часу на Донбасі бойовики "Л-ДНР" тричі прицільно обстріляли з протитанкових керованих ракетних комплексів техніку українських Об'єднаних сил, чого у такій кількості за одиницю часу не спостерігалося раніше.

Читайте також: Три атаки на сили ООС і обстріл житлових будинків: Що за бійня відбувається на Донбасі.

Щоб прояснити ситуацію, журналісти Depo.ua, на умовах анонімності, поспілкувались з одним з аналітиків Міністерства оборони України. За підсумками розмови ми прийшли до наступних висновків.

Що відбувається

Починаючи з грудня, тактика бойовиків "Л-ДНР" помітно змінилась у бік посилення психологічного тиску на українські підрозділи, що знаходяться на "нульовій лінії". Принаймні, на це вказує низка факторів.

Спочатку, в грудні 2019 року, помітно активізувалась робота снайперських груп бойовиків. А снайпери, як відомо, це дуже специфічний військовий контингент, який потребує певних вмінь та навичок, а також тривалого навчання – тому звичайних шахтарів у снайпери не беруть, їх переважно привозять з Росії з числа кадрових військових.

Потім, у січні 2020 року, було зафіксовано багато підривів особового складу на протипіхотних мінах. Причому, сапери божаться, що напередодні перевіряли ділянки, на яких відбувались підриви. Тобто, бойовики цілеспрямовано вивчали маршрути пересування ЗСУ і після розмінування території нашими саперами, повторно точково ставили міни там, де ймовірність підриву на них була найвищою.

І в лютому-березні, з інтервалом в середньому, у тиждень сталися згадані на початку матеріалу три прицільних обстріли нашої техніки з протитанкових керованих ракет і іншого озброєння. У тому числі санітарного автомобіля, що взагалі суперечить усім принципам ведення війни.

Читайте також: Вихідні в ООС: Бойовики обстріляли санітарний автомобіль (КАРТА).

Не секрет, що робота снайперів і мінерів була спрямована безпосередньо проти особового складу ЗСУ, тоді як протитанкові ракети вже були спрямовані проти української техніки і військовослужбовців, які в ній знаходяться.

Для чого це робиться

Попереду нас очікує сезон "зеленки", що на передовій означає активізацію диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ). Тому описана вище тактика росіян, (а керують цим кадрові російські офіцери, у цьому можна не сумніватись) має на меті нагнати страху на українські підрозділи, щоб вони боялися виходити з бліндажів і виконувати бойові завдання (патрулювання, супровід тощо).

А враховуючи те, що військовослужбовці наразі у зоні ООС не настільки мотивовані, як це було ще кілька років тому, і психологічно нестійкі, все це цілком може спрацювати. Адже коли людина знає, що вона весь час або під прицілом снайпера, або може нарватися на міну, або не сховається навіть у бронетехніці, вона буде відмовлятися виконувати бойові завдання. І це буде великою проблемою для командирів.

Бойовикам же потрібно, щоб Об'єднані сили втратили контроль над лінією розмежування. Це дозволить їм вільніше робити вилазки в тил українських позицій і ще більше "кошмарити" як українські опорники, так і місцеве населення поблизу лінії розмежування.

До речі, таку тактику використовували чеченці у Першій чеченській війні проти росіян. Тоді вона призвела до того, що особовий склад ЗС РФ боявся і відмовлявся виходити з укриттів та виконувати свої обов'язки.

Які наслідки це може мати

Все це робиться для того, щоб, по-перше, показати місцевому населенню, що ЗСУ неспроможні їх захистити. По-друге, це призводить до реальних втрат Об'єднаних сил у живій силі. Ну і по-третє, ворожі ДРГ, які зможуть більш-менш вільно проникати через лінію розмежування, можуть мати самі різні завдання: від знищення наших опорників та техніки, разом з живою силою, до захоплення цих опорників і пересування лінії фронту на захід. Не виключені також завдання зі створення агентурної мережі в тилу наших військ.

А що у нас? А у нас, за наказом вищого військового керівництва, українським бійцям на передовій заборонено застосовувати великий калібр мінометів, артилерію та іншу серйозну зброю. Плюс ось цей психологічний тиск. Тобто, ми самі (наше військове керівництво), свідомо чи несвідомо підігруємо бойовикам у цій їхній місії.

Все це накладається на проблему некомплекту в ЗСУ, який зараз подекуди сягає 40%. Та й наразі серед особового складу контрактників переважають молоді "заробітчани", які не змогли себе знайти у цивільному житті і пішли служити на контракт, "бо зараз перемир'я" і старші військовослужбовці, які дослужують останні роки до пенсії. А досвідчені бійці у розквіті сил (28-37 років), які пройшли війну 2014-2015 років і мають реальний бойовий досвід, на жаль, йдуть з армії.

Що робити

Але навіть за такої ситуації протидіяти подібній тактиці бойовиків можна. Перш за все, повинні працювати аналітичні групи. Причому, саме працювати, а не лише числитись у штаті. Зокрема, відпрацьовувати контрзаходи. Хоча б ті ж самі force protection (комплекс превентивних заходів, що вживаються для зменшення ворожих дій) зі стандартів НАТО, які ми активно намагаємось впроваджувати останніми роками.

Але три транспортних засоби за короткий час, підбиті протитанковими ракетами, красномовно свідчать про те, що ці аналітичні групи або не справляються, або щось (чи хтось?) заважає їм справлятись. Адже вже після другого випадку мав би змінитись алгоритм поведінки в плані зміни тактики, зміни маршрутів пересування, визначення небезпечних районів, смуг тощо. А цього наразі не видно. Більше того – ситуація продовжує нагнітатись.

Потім потрібно стимулювати тих досвідчених бійців середнього віку, які мають бойовий досвід, залишатись і, якщо вже пішли, повертатись у Збройні сили.

Ну і нарешті, потрібно визнати, що тактика Зеленського "треба просто перестати стріляти" себе не виправдала і відмовитись від неї. Адже протягом останніх років так званої "окопної війни" за часів Порошенка українські бійці самі здійснювали негласні превентивні вилазки у тил ворога, кошмарячи бойовиків на підконтрольній їм території, знищуючи або захоплюючи ворожі опорники і тим самим не даючи їм можливості для власних активних дій.

Однак, останні півроку подібні вилазки українським бійцям заборонили, що дозволяє бойовикам не лише вільно дихати на своїх позиціях, але й готувати та здійснювати рейди на позиції українські. Як наслідок – за умов "мирної" тактики Зеленського втрати ЗСУ більші, аніж були за "агресивної" тактики Порошенка. Парадокс? На жаль, ні. Цілком логічна закономірність, яка наглядно демонструє нерозуміння верховним головнокомандуючим причинно-наслідкового зв'язку на війні.

Читайте також: "Зрада" імені Зеленського: Чому після розведення сил втрати ЗСУ побільшали.

Та й за прикладами ефективної протидії ворогу ходити далеко не треба. Ізраїль всю історію існує в подібних умовах і відбиває у палестинських бойовиків охоту обстрілювати свою територію, відповідаючи десятьма вбитими палестинцями на одного вбитого ізраїльтянина. Та й Туреччина під час недавнього загострення у Сирії наглядно продемонструвала, як треба відповідати на агресію проти своїх солдат.

Але, як ми вже писали, в українських владних кабінетах, схоже, ситуацію продовжують бачити по-своєму. Зокрема, радник секретаря РНБО Сергій Сивохо у день найбільших втрат назвав війну на Донбасі "внутрішнім конфліктом" і анонсував презентацію Національної платформи примирення.

Так і живемо – тішачи себе ілюзіями миру, у той час як за наказом агресора з "бажанням миру у очах" продовжують вбивати наших захисників.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"