За лікарняний – в дезертири, за запізнення – в тюрму: Жорстокі покарання в українській армії

Дисципліна в армії є дуже важливою, але інколи доходить до крайнощів. Жорсткість перетворюється на жорстокість, а педантичність на бюрократію. Не дарма ж в українців з'явився жарт про те, що за відсутністю зовнішнього ворога наша армія знищить сама себе за допомогою документообігу.

Деякі з військових, на яких нарікають герої цієї статті, є шанованими офіцерами, героями неодноразово нагородженими Державою за заслуги. Зазначимо, що ми не ставимо за мету очорнити їхню репутацію і піддати сумніву їхні заслуги. Тому й не вказуємо їхні прізвища – розслідуванням того, яка сторона має рацію і що було законним рішенням, а що підвищенням повноважень має займатися військова прокуратура.

Мета цієї статті – не розповісти як в українській армії погано. ЗСУ за ці чотири роки розвинулися більше, ніж за попередні 25. Просто, залишаються певні перегини (принаймні, так вважають герої цієї статті та їхні близькі), які необхідно піддавати розголосу. Щоб нормальні військові, потрапивши в непросту, неоднозначну ситуацію, не звільнялися з армії, а відстоювали свої права законним шляхом. І щоб "армійський ідіотизм" залишився в минулому. Бо він досі ламає життя.

ЧОТИРИ РОКИ ТЮРМИ ЗА ЗАПІЗНЕННЯ НА ПОЛІГОН

Ігор Яворський пішов в АТО добровольцем. Бився на Майдані, в березні 2014 вступив у лави батальйону, який згодом отримав ім'я героя України генерала Кульчицького. Близько двох років він брав участь у військових діях, а по поверненню в рідне місто отримав повістку – його звинувачували у запізненні на полігон, яке він допустив ще до виїзду на війну.

Ігор Яворський

Зрештою бійця, який пішов добровольцем, після двох років участі у війні засудили до 4,5 років тюрми як дезертира.

"В нас було бойове злагодження, потім всіх відпустили по домах і сказали, що повідомлять, коли треба знову прибути, - побратим Яворського Леонід Федевич (вони воювали в різних ротах в одному батальйоні) розповідає журналісту Depo.ua, чому так сталося. - А потім йому забули подзвонити, чи навмисно не подзвонили - коли вже його група зібралася, за 2-3 тижні до виїзду, його не було. Ігор тим часом дивувався, що його не викликають, став дзвонити своїм, а йому кажуть - тебе вже в дезертири записали".

Той, ясна річ, примчався в свою частину, де комбат його заспокоїв, мовляв, приїхав і слава Богу.

"Ну і все, він поїхав на війну, і ще кілька разів туди їздив. В частині йому сказали, що з тим запізненням все нормально, нічого йому не буде, - розповідає Леонід. - Демобілізувався в липні минулого року і отримав повістку до суду. Він знову іде до комбата, той каже, що трошки не встигли тоді, вже дані пішли в військову прокуратуру. Ти іди, мовляв, до суду і максимум що тобі буде - штраф, 700 гривень. Визнаєш провину, заплатиш штраф і на тому все, не будеш мати клопоту. Прокурор також його матері сказав, що вимагатимуть штрафу. Ігор повірив, погодився на скорочену процедуру, приїхав на суд без адвоката, визнав провину. Суддя іде в нарадчу кімнату і виносить вирок – 4,5 роки".

За різними даними, запізнився Ігор Яворський на термін від двох днів (так каже мама) до місяця (так стверджує прокуратура).

"Він так кричав у залі суду. Це треба було бачити, – згадує мати Ігоря, Леся Яворська про момент вироку, – "За що?" – кричав – "За що?", коли суд ухвалив йому чотири з половиною роки ( покарання за ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України (неявка на службу без поважних причин в умовах особливого періоду – ред). Його забрали прямо з зали суду в наручниках та повезли в Лук'янівське СІЗО. Мене до нього вже не пропустили, коли я привезла передачу та забрала його речі, які він мав з собою в той день".

Шокований таким жорстким рішенням був не тільки Ігор. Серед атовців бувають випадки запізнення на полігон і зазвичай, наголошує Федевич, якщо і доходить до суду, то закінчується все штрафом.

"Гадаю, цього разу захотіли зробити показовий процес, - каже він. - За таке передбачено від 3 до 7 років, чисто формально на це суддя мав право. Але справа в тому, що таких випадків - купа. За два роки в нас було 5 епізодів, люди виходили із штрафами. Крім того в Ігоря не було толком оформлено ані наказ відпустку ані про повернення з відпустки".

Причину він бачить у важкій вдачі свого побратима.

"Я так думаю, це тому, що Ігор трохи жорсткий характер має. Взагалі то він добрий хлопчина… За Україну горить. І порядний. Якось вони машину взяли в якій було мільйон 200 тисяч гривень – то зарплату везли бойовикам, і вони ті гроші всі здали в СБУ. Він був у тій групі, вони між рук тому сепару гроші вклали, руки скотчем замотали і так привезли. Ні копійки собі не взяли, - Федевич не знає, що ще додати на захист свого друга. Хвилюється. - Він чесний пацан. І не бухав…"

Дорогобиччина гуде, справу Ігоря згадували на сесії Львівської облради. Голова облради Олександр Ганущин заявив, що усім потрібно працювати над тим, щоб" відмотувати апеляцію назад у цій некрасивій історії" і наголосив на тому, що суддя – з Луганська, а ця ситуація не красить владу загалом.

Друзі бійця розгорнули широку інформаційну кампанію на його підтримку, знайшли нардепів, які найняли адвокатів. Кажуть, що шанси є.

Наразі Ігор знаходиться в СІЗО, де чекає на апеляцію. В рідному Трускавці на нього чекає 10-річний син.

За версією прокуратури "Причиною засудження на 4,5 роки добровольця АТО, стрільця-гранатометника із Львівщини Ігоря Яворського є те, що чоловік восени 2015 року не з'явився вчасно на службу і понад місяць проводив час на власний розсуд. У розташування військової частини боєць повернувся лишень з остраху через кримінальну відповідальність за вчинений злочин", - коментує Гал-інфо речниця Військової прокуратури Західного регіону України Юлія Галущак.

Додає, що при винесенні рішення суд врахував те, що Яворський має непогашене покарання – раніше його судили за бійку і дали чотири роки умовно, цей термін ще не пройшов. Відношення до його військових заслуг ця бійка не має, але закон є закон.

В ДЕЗЕРТИРИ - ЗА НЕДООФОРМЛЕНИЙ ЛІКАРНЯНИЙ

Матроса Костянтина Пугача оголосили СЗЧ (той хто самовільно залишив частину, по суті – дезертир) за те, що він загримів у лікарню і, за версією командування батальйону, не повідомив про це військову частину відповідно до встановленого зразку. Ну тобто, втік. Костянтин стверджує, що в бригаду доповідав, а його цькують за те, що піддав сумніву порядність командира.

Пугач – матрос, служив в 1 окремому батальйоні морської піхоти ВМС України. Кулеметник першого окремого взводу снайперів. 22 липня 2016 року він підписав контракт, 5 серпня поїхав в АТО, майже три місяці провів на "мінусах" (це за нулями) де відзначився тим, що в бою захопив важливий доказ російської агресії.

"В ближньому бою я знищив російського солдата, ми захопили його зброю, труп, при ньому були мапи мінних полів, блокнот, зарплатня. Я був ближче за всіх, коли вони підійшли, перший відкрив стрільбу. В противника було два "200" і три "300". Про цей бій навіть в ЗМІ писали, що морпіхи годину протрималися в ближньому бою", - розповідає він.

Костянтин дуже пишається цим вчинком і впевнений, що за це його представили до військової нагороди – медалі або ордена. Коли під час нагородження, вже на ротації, відзнаки він не отримав і дізнався, що їх дали тим, кого він вважає менш достойними, Пугач в курилці облаяв командира позаочі "прапорщиком тамбовського стройбату" і "крадієм". При свідках.

Після нагородження особовий склад відправили у відпустку, де Костянтин, за його словами, зліг і лежить по сьогоднішній день. Почалося все з болю в спині – в АТО на "кукушці" (це місце спостереження), коли починався обстріл, він часто стрибав у важкому бронежилеті в траншею. Тепер в нього три грижі і дев'ять протрузій (розрив міжхребтового простору). Каже, що вже тоді відчув, як в хребті щось хрустить, але адреналін - дивовижна штука. "Накрило" його вже вдома, може, розчарування і образа за неотриману нагороду додалися...

Три операції, тиждень в реанімації. Військовий наголошує, що про все це в батальйон доповідав – повідомив свого безпосереднього керівника і відправив йому документи цивільною поштою – так той сам запропонував матросу. Коли потрапив в реанімацію, черговий лікар повідомляв про це військову частину також. Але в батальйоні його оголосили СЗЧ, бо документи мав пересилати військкомат. В іншому випадку вони вважаються недійсними.

"На 5 день реанімації я отримав лист із наказом повернутися в частину. А я в центральному військовому госпіталі лежу. Таке знущання... - від почуттів Костянтин починає затинатися. - Вони вважають, що я хворим прикидаюся, бо вирішив більше не служити через те, що мені медальку не дали".

Костянтин впевнений – сидів би за дезертирство, якби не Тетерук (Андрій Тетерук – нардеп, комбат "Миротворця", - ред) – він прийшов з його документами до міністра оборони і свідчив, що Пугач К.В. справді лежить в військовому госпіталі. Було розслідування, в квітні з нього зняли всі звинувачування, СЗЧ, наказали виплатити зарплатню, а комбату впаяли сувору догану.

Але зарплатню матросу-атовцю платити і після цього не почали.

"Я намагаюся поговорити з командиром, пояснити, що не зазіхав на його авторитет керівника – я матрос, рядовий. Розумієте – в мене шок, я пішов воювати добровольцем, мріяв потрапити в цей батальйон – вони ж круті, вони з Криму вийшли! Я дзвоню йому, вітаюся, представляюся. Питаю, як же ж з моєю нагородою, де вона? "А він мені – ви порушуєте статут звернення до старшого за званням, розмову закінчено", - переповідає він слова комбрига.

Щоправда, порушення статуту в цьому справді було. Такий порядок.

Матрос Пугач звернувся через "Фесбук" до президента. Днями йому почали виплачувати гроші.

В командира бригади, на якого нарікає Костянтин Пугач - своя логіка і він також має право бути почутим. От як він пояснює ситуацію з матросом Пугачем.

Ситуація вкрай складна, юристи і громадськість продовжують в ній розбиратися. Одні - за командира і вважають все що коїться помстою ображеного матроса, який тепер хоче до себе особливого ставлення. Інші – що Костянтин справді став жертвою цькування і комбриг до нього несправедливий. Тим паче, що в дезертирстві Пугача визнали невинним. Тож, як то кажуть, робіть висновки самі.

ЗРОБИВ ПОМИЛКУ – СИДИ МІСЯЦІЬ БЕЗ ГРОШЕЙ

Широкому загалу відомо, що підвищивши в 2016 році військовослужбовцям військове забезпечення, це зробили не в частині окладу, а в частині премії. Розрахунок простий – позбавити зарплатні людину по закону не можна, на відміну від премії, і ця можливість, в свою чергу, мала б служити стимулом для доброї служби.

Мала б стимулом, а стала шпіцрутеном.

"Як йдеться в документі, "преміювання військовослужбовців є дієвим способом додаткового стимулювання особового складу до проходження військової служби та зміцнення військової дисципліни", документом визначено порядок (критерії) нарахування та зняття відсотків премії та премії в цілому за дисциплінарні стягнення: від 10% до 100%! А це практично все грошове забезпечення, оскільки премія тепер складає майже ¾ грошового забезпечення! Можна попасти під гарячу руку командира і позбутись одним махом премії скажімо за незащепнутий ґудзик на кітелі, адже це не по статуту, це порушення носіння форми одягу! Хто в армії служив, той знає вислів "командир завжди правий", він, на жаль, дуже доречний в цій ситуації, - пише Остап Українець. - Звісно, мова не йде про злісних порушників військової дисципліни, алкоголіків в армії. Таких осіб потрібно карати і не тільки преміями, а звільняти зі Збройних Сил. Ця дисциплінарна практика повинна і буде застосуватись до такого особового складу".

Нам відома одна така нещодавня історія, але військовий з яким вона безпосередньо пов'язана, заборонив її публікувати. Хоче вирішити все всередині колективу і мирним шляхом добитися справедливості. Скажемо тільки, що в результаті проступку, який не мав впливу на бойовий стан підрозділу, його позбавили близько 90% премії. А у військового малі діти, дружина в декреті і живуть вони в орендованій квартирі.

Для довідки: як пояснює заступник директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України Сергій Винник усі зазначені вимоги регламентуються Стройовим і Дисциплінарним статутами ЗС України, в яких чітко визначено, яким повинен бути солдат, які в нього обов'язки.

"Для того, щоб військовослужбовець, який чітко виконує поставлені завдання, не порушує дисципліну, зберігає техніку, виконує всі накази, не був на одному рівні по оплаті праці з військовослужбовцем, який допускає різні правопорушення, і були введені деякі нові підходи, при підготовці яких керувалися, у тому числі, досвідом інших країн. А це передбачає, що військовослужбовець, який недбало ставиться до служби, може втрачати до 60-70% грошового забезпечення".

Премія встановлюється наказами керівників військових частин та установ у наступних розмірах від максимальної суми премії: 100% – за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових чи посадових обов'язків і за умови, якщо військовослужбовець не має дисциплінарних стягнень;

90% – у разі, якщо військовослужбовець має не зняте одне дисциплінарне стягнення "догана";

80% – у разі, якщо військовослужбовець має не зняте одне дисциплінарне стягнення "сувора догана";

60% – у разі, якщо військовослужбовець має не зняті два дисциплінарні стягнення "догана" чи "сувора догана";

50% – у разі, якщо військовослужбовець має не зняті три дисциплінарні стягнення".

У разі, якщо військовослужбовець притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення правил несення бойового чергування, вартової служби, служби в добовому наряді, розмір премії додатково зменшується на 20%.

Премія не встановлюється взагалі за умови наявності протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовця за вчинення військового адміністративного порушення, наявності вироку, постанови суду про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності та наявності у військовослужбовця дисциплінарного стягнення, попередження про неповну службову відповідальність, пониження у військовому званні і т. ін.

ПЕРЕВІРКА І ЗВИЧАЙНИЙ ПОБУТОВИЙ САДИЗМ

Це вже не про жорстокість і не про жорсткість, а про повсякдення. Влад Якушев, колишній начальник прес-служби 14-ї окремої механізованої бригади ОК "Захід" свого часу надивився не тільки на приклади звитяги, а й на те, що називають "армійським долобо...бізмом".

"Повернувшись з останньої поїздки розпочинаю свій власний проект з реформування Української армії, - пише він. - Мене аж підкидає від злості, коли дізнаюсь про армійський ідіотизм, піднесений до правила. Чекати, що комусь у міністерстві або у генеральному штабі проясниться в голові, сенсу немає. Я почну, у міру своїх скромних можливостей, а там, можливо, інші журналісти та активісти підхоплять цей прапор боротьби з кретинізмом", - пише він.

Йдеться про численні перевірки на передовій, коли жертвами того, що офіцерам-перевірянльникам треба привезти якісь виявлені недоліки, стають цілком нормальні військові, які діяли цілком адекватно до ситуації.

Якушев наводить кілька прикладів, за що військові за останні кілька місяців отримали на горіхи:

Болото у лісі, на передовій лежить не рівно. Техніка їздить – збиває бруд у горби. Чому не розрівняли?

Солдат у бліндажі сидить без броніка.

Каструля, в якій, у польових умовах, готують на вогні, – закопчена. Чому не відтерли піском до блиску?

На передовій немає стенда, де зазначено меню на місяць.

Не створений взводний пункт видачі боєприпасів. Тут більш докладно. Коли я воював, боєприпаси завжди були на позиції, під рукою. А виявляється, це неправильно. Боєць має отримати на пункті видачі 4 ріжки, розписатись і побігти воювати. Відстрілявся, каже сєпарам: "Стоп, почекайте, бо в мене патрони закінчились. Я зараз". Сєпари кажуть: "Лади, ми почекаємо". Солдат біжить на пункт, отримує ще 4 ріжки, розписується…

"У підсумку, коли в цього рядового закінчується контракт, він каже: "А пішли ви всі…" і звільняється. Якщо ж у цій ланці з'являється порядний офіцер, то він бере вигадану провину на себе і, відповідно, теж бажає якнайшвидше звільнитись з вищезазначеними словами", - додає Влад.

Перше фото: Кадр з фільму "Цільнометалева оболонка"