Перебіжчики з ФСБ: Навіщо Україні сотні російських "консерв"

Схоже, зрада є невід'ємною складовою російської душі. Складається враження, що російські зрадники, які під тією чи іншою підставою перебігають через кордон і намагаються втертись у довіру українському суспільству та Державній міграційній службі, вже скоро стануть на потік.

Останній з них "засвітився" днями у пункті пропуску "Гоптівка" (Харківська область). На в'їзд в Україну прибув громадянин Росії 1997-го року народження, який заявив, що є військовослужбовцем ФСБ Росії та потребує визнання його політичним біженцем, щоб тут "жити, навчатися, працювати".

Після перевірки документів ним справді виявився 21-річний курсант Інституту ФСБ Росії Сергій Удовиченко.

За його словами, намір перетнути кордон та звернутися до українських правоохоронних органів назрів у нього близько трьох місяців тому, коли йому здалося, що через його діяльність він піддається переслідуванню з боку російських спецслужб.

"Я ретельно приховував від керівництва свого інституту той факт, що я займався діяльністю проти російської влади, брав участь в деяких мітингах, акціях, по можливості. За останні два роки це відбувалося разів шість-сім. Останній такий мітинг був 7 жовтня 2017 року. Це була акція на Пушкінській площі в Москві", – заявив Удовиченко.

Зверніть увагу, наскільки добре російський курсант ФСБ володіє українською мовою. Хоча, питання про те, є він "засланим козачком", чи справді політичним біженцем, давайте краще залишимо спецслужбам – власне, у тому числі для цього ми їх і утримуємо.

Краще поглянемо на тенденцію, яка склалась останніми роками з російськими шукачами політичного притулку. Адже Удовиченко далеко не перший і, вочевидь, не останній у своєму роді.

Коли мова заходить про ФСБшних перебіжчиків, то всі одразу згадують Іллю Богданова, який став знаменитим у листопаді 2016-го року – після невдалої спроби його викрадення і вбивства.

Насправді, колишній лейтенант ФСБ Прикордонної служби Росії Ілля Богданов увірвався до вітчизняного медійного простору набагато раніше. Ще у 2014-му році він перейшов на бік України, подавав заявку на вступ до лав Нацгвардії, після чого у все тому ж 2014-му у лавах "Правого сектору" обороняв Донецький аеропорт. Однак, це не так яскраво висвітлювалося українськими ЗМІ, як спецоперація СБУ з його звільнення.

Хоч і виглядає вона занадто награною, та доказів постановки ми не маємо, тому не стверджуємо.

До речі, глава СБУ Василь Грицак розповів тоді, що це була не перша спроба викрасти і вбити росіянина – попередня була відвернена спецслужбами в лютому 2015-го року, а затриманий кілер в жовтні 2015-го року був засуджений судом до 8,5 років в'язниці.

Що цікаво: після того звільнення колишній співробітник ФСБ Ілля Богданов отримав запрошення на роботу в СБУ.

"Мені надійшла пропозиція попрацювати на безпеку України в прес-центрі СБУ. Я погодився і подаю документи", – написав тоді Богданов у Facebook.

Сюди ж можна віднести також і вже покійного колишнього депутата Держдуми Росії Дениса Вороненкова, який у жовтні 2016-го року разом із дружиною Марією Ігенбергс-Максаковою переїхав до України і, попри те, що голосував за анексію Криму, вже 6 грудня 2016-го року отримав громадянство України.

Щоправда, для нього все закінчилось не так позитивно, як для Богданова – 23 березня 2017-го року трьома пострілами у живіт та голову він був убитий кілером.

Ще є в нас такий Ілля Пономарьов, експерт з усіх питань по Росії, ворог Путіна...

І це лише найвідоміші з російських перебіжчиків. Всього ж їх таких – які замість того, щоб боротись з режимом Путіна у себе на Батьківщині, їдуть у більш демократичну Україну – сотні.

Згідно даних Державної міграційної служби України, протягом 2015-го року 86 росіян подали заяви з проханням надати статус політичного біженця і лише 7 з них одержали цей статус, плюс чотирьом було надано статус особи, що потребує додаткового захисту. У 2016-му році цифра шукачів політичного притулку сягнула цифри 100 чоловік.

Спочатку це були переважно ті росіяни, які підтримували події на Майдані, а деякі з них навіть були учасниками АТО і залишилися в Україні, бо зі зрозумілих причин не могли повернутися на територію Росії.

Далі їм на зміну прийшла хвиля громадян Російської Федерації, які є відомими опозиційними до режиму Путіна блогерами, журналістами і політичними діячами.

А вже починаючи з 2017-го року, за словами директора департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби Наталі Науменко, почала спостерігатись тенденція до значного збільшення числа простих громадян Росії, які приїжджають в Україну з політичних переконань і, за їх словами, через переслідування.

Однак, як вже можна було здогадатись, далеко не всім їм надають відповідний статус. А все тому, що окрім власних слів про опозиційну діяльність, їм ще потрібно довести загрозу власній безпеці.

"Твердження про опозиційну діяльність у країні походження не означає, що людина переслідується і їй загрожує якась небезпека", – прокоментував ситуацію речник ДМСУ Сергій Гунько.

Власне, таку пересторогу міграційників цілком можна зрозуміти: користь для держави ці громадяни країни-агресора можуть принести досить сумнівну, тоді як провокацій від них очікувати можна завжди – події весни 2014-го це наглядно продемонстрували. Крім того, ще невідомо – який відсоток серед них агентів ФСБ під прикриттям.

Тому ще невідомо, чи упійманий вчора юний ФСБшник Сергій Удовиченко отримає заповітний статус політичного біженця. Хоча, варто визнати, з загальної маси "політичних мігрантів" з Росії він вирізняється, принаймні, місцем своєї вже колишньої (а чи колишньої?) служби.