День ЗСУ: Як змінилася армія за рік

До 6 грудня – Дня Збройних сил України, Depo.ua вирішив проаналізувати: як змінилась українська армія за останній рік

Depo.Війна
6 грудня 2017 09:00
ФОТО: depo.ua

Минулого року в цей же час Depo.ua підбивав певні підсумки реформ в армії за останні 25 років. Повторюватись немає сенсу, а от розглянути: як змінилась українська армія за останній рік – сенс є.

Військовий бюджет

Питання фінансування традиційно залишається найбільш болючим, коли мова заходить про Збройні сили України. Воно й не дивно, адже протягом усіх років Незалежності (до 2014-го року) українська армія фінансувалась за залишковим принципом – просто ніхто не хотів вірити, що нам колись доведеться з кимось воювати, а особливо з таким монстром, як Росія.

Власне, через таке недбале ставлення держави до своїх збройних сил, ми й отримали на початку 2014-го року ту картину, яку отримали: голу-босу-голодну армію, в якій елементарно не було чим заправити недорозпродані залишки військової техніки.

Після російської агресії в березні 2014-го року ставлення до збройних сил з боку української влади кардинально змінилося, але було пізно – армію довелося відбудовувати буквально з нуля і буквально на ходу. Хочеться відзначити, що держава тут досягла неабиякого прогресу, хоч і до ідеального стану ще дуже і дуже далеко.

Зокрема, військовий бюджет України в 2017-му році становив 64,0274 млрд грн, що на момент його прийняття складало 2497,4 млн дол. по курсу НБУ. Тут варто відзначити два моменти: в гривневому еквіваленті на той момент це був абсолютний рекорд за всі роки Незалежності, причому, з хорошим відривом – до цього найбільше на армію виділялося в 2016-му року – 51,1 млрд грн, або 2175,6 млн дол.

Однак, якщо взяти за основу доларовий еквівалент, то фінансування 2017-го року поступається аналогічним витратам 2014-го (3365,4 млн дол.) і 2015-го (3126,4 млн дол.) років. Але тому є кілька логічних пояснень: по-перше, курс долара тоді був 7,993 і 15,769 відповідно, а по-друге, в ті роки Україна вела повноцінні і повномасштабні бойові дії з ворогом, який переважав її як чисельністю, так і оснащенням. Тому в 2014-2015-х роках хоч і виділялося більше коштів на армію, та левова частка їх йшла не на модернізацію ЗСУ та реформи, а на поточні витрати війни.

Що стосується 2017-го року, то найбільше зросло фінансування на потреби розвитку озброєння. Що ж до зарплат військовослужбовцям, то вони фактично залишились на тому ж рівні, на якому були встановлені після збільшення в січні 2016-го (7000 грн – мінімальна зарплата у військовослужбовця-контрактника; відповідно, у сержантів і офіцерів заробітки більші). При цьому інформації про заборгованості чи суттєві затримки виплат грошового утримання не надходило.

Крім цього, в 2017-му році було підвищено розмір "бойових" надбавок за службу в зоні АТО: на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону тепер додають щомісяця 7500 грн, в інших місцях дислокації в межах визначеного району АТО – 3500 грн (у 2016-му році за "першу лінію АТО" доплачували 4200 грн, за іншу дислокацію в зоні АТО – 1200 грн).

Залишається додати, що у 2018-му році проектом держбюджету передбачено фінансування ЗСУ на суму 83,3145 млрд грн, що еквівалентно 2249,5 млн дол.

Організаційно-правова форма

Неймовірно, але факт: те, до чого Україна йшла всі 25 років своєї незалежності, стало реальністю в наші дні – армія повністю перейшла на контракту форму існування. Ще до кінця 2016-го року контрактники остаточно замінили мобілізованих і становлять сьогодні в ЗСУ 100% від особового бойового складу.

Звісно, проблема комплектації особовим складом військових частин і бригад досі залишається не до кінця вирішеною (особливо це стосується складів озброєння), але нарешті країна відмовилась від такого ганебного явища, як мобілізація, коли по містам і села військкомати відловлювали громадян України і під страхом кримінальної відповідальності примушували їх захищати Батьківщину.

Однак, чи все так просто і райдужно у цій темі, як здається на перший погляд? Адже мало лише залучити військовослужбовця до контрактної служби – його там потрібно ще й втримати. Тим більше, що сьогодні військовослужбовці-контрактники, які на початку АТО уклали контракти "до завершення особливого періоду", можуть в односторонньому порядку розірвати контракт після 18 місяців служби – відповідний закон прийняла Верховна Рада України ще 12 липня 2016-го року.

Менше з тим, професія військовий потроху стає престижною і затребуваною. Про це красномовно свідчить статистика: на початку січня 2017-го року Міноборони повідомляло, що контракт із ЗСУ підписали 69 тисяч осіб, а вже наприкінці вересня 2017-го року – 120 тисяч осіб. При цьому також сформовано резерв військовозобов'язаних першої черги, який становить майже 130 тисяч осіб.

Озброєння

Військова техніка, яка знаходиться на озброєнні Збройних сил України, до недавнього часу була переважно радянською. Власне, вона й зараз залишаються переважно такою, однак, є певні зрушення у кращий бік. Наприклад, з радянського танка Т-64 українські зброярі зробили модерновий Т-64БМ "Булат", який станом на сьогодні перебуває на озброєнні лише Збройних сил України. Зокрема, в травні 2017-го року 50 танків Т-64БМ "Булат" пройшли капітальний ремонт та відновлення й знаходяться на озброєнні бронетанкових військ української армії. Всього їх станом на сьогодні на озброєнні ЗСУ знаходиться близько 100 штук.

Крім цього, згідно з різними зведеними даними, всього на озброєнні українських силовиків на кінець 2017-го року перебуває 230 одиниць танків Т-72. Плюс ще близько 140 таких танків знаходиться на зберіганні.

Для порівняння: в 2014-му році оборонна промисловість передавала партії озброєння, якого вистачало лише для взводу, сьогодні ж лише танків передається стільки, що вистачить для забезпечення комплектації повної танкової бригади.

В цілому, у 2017-му році на озброєння Збройних сил України було прийнято 14 зразків і поставлено до військових частин близько 1300 одиниць озброєння та військової техніки. Це, зокрема, система залпового вогню БМ 9П140 "Ураган", транспортні заряджаючі машини ТЗМ9Т452, зенітні самохідні установки "Шилка" та зенітні ракетні комплекси "Оса", танки Т-64БВ, Т-72БВ, бойові машини піхоти БМП-1 та БМП-2, бойові розвідувально-дозорні машини БРДМ-2Л1, вантажні автомобілі КрАЗ, самохідні артилерійські установки 2С1 "Гвоздика", пускові установки до зенітних ракетних комплексів С-300, радіолокаційні станції "Пелікан", протитанкові ракетні комплекси "Стугна-П", а також військові літаки Су-25, Су-27 та МіГ-29.

Також в 2017-му році були зняті зі зберігання та повернуті на бойове чергування в зоні АТО самохідні ЗРК середньої дальності 9К330 "Тор" у кількості 100 штук.

Що стосується новинок, то протягом цього року на озброєння прийнято нові зразки української зброї: переносний ракетний комплекс "Корсар", броньований автомобіль "Козак-2", автомат "Вулкан" (5.45×39 мм / 7,62×39 мм), радіорелейні станції Р-414 та Р-402, сигнальна міна, екранно-вихлопний пристрій "Адрос", тренажер екіпажу бронетранспортера БТР-4, та інше.

Подібне різноманіття дозволяє забути про ті жахи, які творились у Збройних силах в 1990-х та 2000-х роках, коли вся техніка або консервувалася, або розпродавалася за кордон.

Військова форма

Триває процес створення радикально нового дизайну як повсякденної, так і парадно-вихідної форми. Тут варто запастись терпінням і дочекатись його завершення.

Що стосується поточного забезпечення військовою формою, то з цим проблем у 2017-му році не було. Ще 29 серпня на брифінгу речник Міністерства оборони України полковник Максим Праута повідомив, що цього року МО до зими підготувалося завчасно.

Харчування

Ні для кого не секрет, що в гарячі кризові часи, які настали з початком російської агресії навесні 2014-го року, ситуацію в армії врятували американські сухпаї і гіперактивність волонтерів. Але весь час на цьому виїжджати було неможливо, тому в довготривалій перспективі потрібно було придумати щось інше, що б мало системний характер.

І тут варто відзначити, що Міноборони просунулося досить далеко вперед і, насправді, має чим похвалитись. Ми не один раз піднімали питання реформи системи харчування ЗСУ, яку проводить, долаючи несамовитий спротив бюрократів, команда волонтерського десанту Діани Петрені. Але лише у поточному році реформа, що називається, пішла у маси.

Після кількох років фактично саботажу, 8 грудня 2016-го року мінфін нарешті пішов назустріч армії і дав реформі зелене світло і у 2017-му році вона вперше вийшла за межі двох тестових частин (у Львові та Одесі) і пішла освоювати загальнонаціональні простори.

Згідно 157-го наказу міністра оборони 19 січня 2017-го року, в цьому році на нову систему харчування перейшли 20 частин Збройних сил України. А для переведення усіх частин ЗСУ на реформовану систему харчування потрібно не менше трьох років часу та багато мільйонів капіталовкладень, переважно в нове кухонне та роздаточне обладнання.

Крім цього, українська армія цього року впевнено переходить на сухпаї нового зразка, які, окрім кращої калорійності продуктів, обладнані безполум'яними підігрівачами. Це дозволяє бійцям навіть у військово-польових умовах їсти смачну (наскільки це можливо) та гарячу їжу.

Варто додати, що коштує такий сухпай 110 грн за штуку у базовій комплектації, і 150 грн з додатком і розігрівачкою. Для порівняння: попередні сухпаї, які лише з натяжкою можна було назвати їстівними, коштували 96 грн за штуку.

В цілому ж реформа системи продовольчого забезпечення та харчування ЗСУ, як і будь-яка інша системна реформа в Україні, відбувається долаючи несамовитий супротив системи, яку реформують. І, як би це пафосно не звучало, успіх реформи залежить не в останню чергу від того, наскільки вистачить терпіння та ентузіазму в реформаторів.

"Декомунізація" ВДВ

Ще 16 жовтня 2016-го року повідомлялося, що для ЗСУ збираються радикально змінити дизайн форми. Першопроходцями тут стала еліта Збройних сил – Високомобільні десантні війська (ВДВ). Однак, для них все завершилось не лише зміною дизайну.

30 жовтня 2017-го року Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України на своїй сторінці у Facebook детально розписало особливості однострою сучасних Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.

А вже 21 листопада 2017-го президент України Петро Порошенко офіційно змінив колір берету українського десанту з блакитного на темно-бордовий (колір maroon за міжнародною класифікацією), а також постановив запровадити нову назву – Десантно-штурмові війська Збройних сил України. Сталося це під час урочистостей з нагоди Дня десантника, який з 2017-го року також змінив дату – з 2 серпня на 21 листопада.

Таким чином відбувся остаточний ментальний розрив українського десанту з як з совковим спадком, так і з десантом ЗС РФ – країни окупанта, з якою нас пов'язує спільне минуле.

Разом з тим, "декомунізовані" блакитні берети залишатимуться символом для десантників, які відслужили. І це логічно, оскільки з ними вони здійснювали свої подвиги у попередні роки російсько-української війни.

Втім, реформа із кольорами maroon дасть плоди для наступних поколінь. Через кілька років нові хлопці-десантники, які матимуть темно-бордові берети, навіть не задаватимуться питанням, чому вони не блакитні.

Рух до НАТО

В тій чи іншій формі розмови про вступ України до НАТО ведуться протягом всього періоду Незалежності. Однак, реальних обрисів вони набули лише зовсім нещодавно.

Повним ходом йде реалізація "Стратегічного оборонного бюлетеня України", згідно якого до 2020-го року ЗСУ мають відповідати стандартам НАТО.

Зокрема, 7 жовтня Порошенко ввів у дію рішення РНБО "Про Концепцію забезпечення контррозвідувального режиму в Україні", тим самим доручивши уряду разом зі СБУ, Головним управлінням розвідки МО, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, до кінця грудня розробити концепцію оптимізації Служби зовнішньої розвідки України відповідно до стандартів Північноатлантичного альянсу.

Крім цього в Україні триває реформа сержантського корпусу, який до 2020-го року також має відповідати стандартам НАТО. Робота проходить за кількома напрямками, зокрема, щодо вдосконалення системи підготовки сержантів і солдатів. Для цього створені Центри підготовки, які за структурою, функціями та завданням практично тотожні відповідним навчальним закладам країн НАТО. Введено курси лідерства базового та середнього рівнів, дворівневі курси інструкторів. Сьогодні сержантський склад ЗСУ навчається у відповідних школах за кордоном, зокрема, в Школі НАТО в Обераммергау.

Варто відзначити, що "реформа сержантів" насправді є дуже важливою з точки зору відходу від радянщини, коли рішення приймаються виключно офіцерським складом, а сержанти не відрізняються від солдатської маси як за рівнем освіти, так і за здатністю приймати рішення. Тому сержантів потрібно відокремити від основної солдатської маси. Вони мають відповідати рівню молодшого командира. Повинна бути підвищена роль сержантського і старшинського складу в навчанні, вихованні, підготовці особового складу і виконанні завдань за призначенням у відповідності до стандартів НАТО.

Перспективи

Відповідно до Стратегії національної безпеки України та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України щорічне бюджетне фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше 5% від валового внутрішнього продукту. Згідно проекту Державного бюджету України на 2018-й рік, ця сума повинна скласти 156,2774291 млрд грн.

Однак, як уже зазначалося, безпосередньо армія, через Міністерство оборони, отримає лише 83,3145 млрд грн. Решта 72,9629291 млрд грн піде до Міністерства внутрішніх справ України (63,9191291 млрд грн) і Адміністрації Державної прикордонної служби України (9,0438 млрд грн), з метою фінансування заходів щодо підвищення обороноздатності і безпеки держави, матеріально-технічного забезпечення названих структур, будівництва (придбання) житла для військовослужбовців, які перебувають у їх підпорядкуванні, тощо.

Отож, у наступному році Збройні сили України повинні себе почувати, як мінімум, не гірше, аніж у поточному. За нинішніх не самих простих економічних умов це, скажемо прямо, далеко не найгірший сценарій розвитку подій.

В цілому ж минулий рік Збройні сили України прожили у стані такого собі сталого розвитку: відкочування назад не було, швидше навпаки – вдалося закріпити здобуті у попередні роки успіхи і навіть розвинути їх. І це не може не радувати, адже наскільки Україні потрібна сильна армія – ми всі переконались протягом останніх чотирьох років.

Більше новин про події в зоні АТО читайте на Depo.Війна