Ефект Patriot: Чим допоможе американська система ППО Україні

Фото – ЕРА

Так вже сталося, що в реаліях сьогодення інтеграція в НАТО з подальшим якнайшвидшим членством є не забаганкою політичних еліт, які в даний момент управляють державою, а питанням виживання України, як незалежної держави. І щоб цю інтеграцію пришвидшити, керівництву держави доводиться вдаватись до різних заходів, не завжди зрозумілих на перший погляд.

Так, буквально вчора стало відомо, що Україна подала запит у США щодо купівлі систем протиповітряної оборони вартістю 750 млн доларів за одну одиницю, при необхідності мінімум трьох відповідних військових комплексів для української армії.

Які саме системи ППО плануються закупити в США наразі достеменно невідомо (будь-яка інформація, яка стосується системи ППО, є традиційно засекреченою і просочується у відкритий доступ у дуже мізерних об'ємах), але можна сміливо припустити, що мова йде про Patriot PAC-2 та/або Patriot PAC-3, які стоять на озброєнні НАТО та інших провідних держав світу.

Різниця між ними полягає в тому, що комплекси Patriot PAC-2 (Patriot другого покоління) із керованими протиракетами призначені в основному для знищення літаків, але здатні перехоплювати й балістичні ракети. А от комплекси Patriot PAC-3 (Patriot третього покоління) вже спеціально пристосовані для знищення балістичних ракет.

Patriot PAC-3 (зліва) і Patriot PAC-2 (справа)

Фото – Medium

До речі, Україна в цьому питанні далеко не єдина. Останнім часом багато країн колишнього соцтабору активно закуповують американські ЗРК Patriot, декларуючи при цьому необхідність захисту свого повітряного простору в першу чергу від можливої агресії Росії (не кажучи вже про Японію і Південну Корею, які таким чином хочуть захиститись від ракет КНДР).

Так, Польща почала цей процес ще в жовтні 2016-го року і 28 березня 2018-го уклала остаточну угоду з США про придбання комплексів протиракетної оборони на суму близько 4,75 млрд євро, які також повинні захищати і повітряний простір Литви. Ця угода передбачає постачання Польщі перших комплексів антиракетної системи Patriot у 2022-му році.

Естонія також робить ставку на американські ППО. В лютому цього року в країну прибула установка Patriot, яка належить дислокованому в Європі протиракетному командуванню сухопутних військ і входить до складу розміщеної в Європі протиракетної системи США. І хоч про купівлю там мова ще не йде, але захист повітряного простору вже відбувається.

Більше того, президенти всіх трьох країн Балтії (Литви, Латвії та Естонії) в квітні виступили зі спільним зверненням до США, у якому попросили частіше направляти до їхніх країн для навчань комплекси протиповітряної оборони Patriot. Крім того, вони заявили, що хочуть стати частиною європейського протиракетного щита.

В липні 2017-го року процедуру з купівлі зенітно-ракетних комплексів Patriot розпочала Румунія. Згідно угоди, країна повинна отримати ЗРК вже у першій половині 2019-го року. Сума контракту оцінюється у 3,9 млрд доларів.

Та й не купувати ж системи ППО в Росії, врешті-решт. По-перше, у випадку України під час війни це було б зрадою. По-друге, російські ЗРК не синхронізовані з системою ППО, яку використовує НАТО, тому не можуть бути інтегровані в Альянс. Ну і по-третє, навіщо Україні і іншим країнам псувати стосунки зі світовим геополітичним лідером і нариватись на санкції та інші неприємності?

А те, що такі санкції були б неминучими, яскраво демонструє приклад Туреччини, яка в грудні 2017-го року почала процес закупівлі в Росії комплексів С-400, а в серпні 2018-го отримала за це від США "по голові". Зокрема, міністр оборони США Джеймс Меттіс уже публічно заявив, що, крім всього іншого, турецька угода з американською компанією Lockheed Martin щодо поставки літаків F-35 буде розірвана, якщо турецька сторона не відмовиться від планів щодо покупки російських ракет.

До того ж самі по собі ЗРК Patriot є одними з найкращих у своєму роді, якщо не найкращі. Зокрема їх успішно використовує Ізраїль, регулярно збиваючи літаки ВПС Сирії (російського виробництва, до речі) які порушують його повітряний простір. Також є успішний приклад їх застосування у Саудівській Аравії, де лише з 2015-го року комплекси Patriot PAC-2 перехопили понад 100 єменських ракет, більшість із яких мала радянське походження. Ліквідація єменських ракет регулярно здійснюється також і комплексами Patriot, що перебувають на озброєнні ОАЕ – близько 50 ракет за той самий період часу.

Фото – ЕРА

Альтернативою американцям можуть стати власні сучасні системи ППО, однак станом на сьогодні їх просто немає. Як і у випадку з більшістю інших видів озброєння, в протиповітряному секторі Україна також змушена доношувати радянський спадок, на ходу модернізуючи його підручними матеріалами. Зокрема, всепогодна мобільна зенітна ракетна система середньої дальності С-300 була створена ще у 1980-ті роки.

І якщо станом на 2014-2015-й рік наявна система ППО з горем пополам відповідала загрозам, які стояли перед Україною, то вже у найближчому майбутньому ситуація може кардинально змінитись не на нашу користь. Тому думати про "завтра" треба вже "сьогодні".

Читайте також: Чому Путін не наважився бомбити Київ у 2014-му.

А сьогодення таке, що окрім згаданих систем середньої дальності С-300 на озброєнні української армії є застарілі комплекси ближнього радіусу дії "Тор", "Стріла-10" і "Оса-АКМ", а також комплекс ближньої та середнього відстані "Бук-М1". При цьому найбільше коштів зусиль спрямовано на модернізацію саме зенітно-ракетних комплексів С-300П і "Бук-М1", які визнані пріоритетними у системі ППО.

Щодо перспективних розробок, то наразі відомо лише про зенітно-ракетний комплекс "Дніпро", секретні випробування якого проходять у наш час. Він покликаний у перспективі замінити "Бук-М1". А от чим замінити застарілі С-300? Цілком логічним варіантом відповіді бачиться саме американський Patriot різних модифікацій.

Як вже було зазначено вище, вартість одного комплексу Patriot для України має скласти 750 млн доларів, що є середньо-ринковою ціною. Для прикладу, Туреччині у 2015-му році США продали такі ЗРК по 600 млн доларів за одиницю, а для Румунії, Польщі та Швеції найближчим часом продадуть за ціною близько 1 млрд доларів за одиницю.

Отож, судячи з усього, Україна вже традиційно виторгувала в США суттєву знижку. Більше того, за неперевіреною інформацією українська влада цілком реально розраховує, що за дані ЗРК взагалі платити не доведеться – вони будуть виділені Україні безкоштовно, за рахунок оборонного бюджету США, як це раніше було з ПТРК Javelin.

На випадок, якщо ж вдруге такий фокус не вдасться, в Міноборони України запопадливо запропонували альтернативне джерело фінансування. Міністр оборони Степан Полторак ще в червні цього року запропонував направити очікувані в 2018-му році надходження до державного бюджету від боротьби з контрабандою, ініційованої прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом, на посилення системи протиповітряної оборони.

"Наприклад, цих 4 млрд доларів вистачило б нам, щоб купити п'ять дивізіонів систем ППО Patriot і повністю закрити кордон з Росією", – сказав тоді міністр, озвучивши тим самим масштаб проблеми: українська система ППО станом на сьогодні недоукомплектована а кордон незакритий.

З усього вищезазначеного можна зробити ряд висновків:

1. Україна справді потребує комплекси протиповітряної оборони середньої дії, найкращими з яких на ринку є Patriot різних модифікацій. Тим більше, що сьогодні є можливість урвати їх як мінімум з 25%-ю знижкою, а як максимум – взагалі безкоштовно.

2. Вітчизняних розробок, здатних повністю покрити власні потреби, в Україні наразі немає. А ті, що знаходяться на стадії випробування (ЗРК "Дніпро") в силу об'єктивних причин повністю проблеми не вирішать.

3. Україні життєво необхідно якнайшвидше інтегруватись в НАТО, а без синхронізації своїх озброєнь з НАТОвськими цього не відбудеться. Хочемо ми цього, чи не хочемо, а рано чи пізно все одно доведеться пересідати на літаки F і переходити на ЗРК Patriot. Навіть якщо для цього доведеться переучувати 2500 спеціалістів, які сьогодні задіяні в галузі ППО.

Отож, закупивши в США системи ППО Patriot Україна одним махом може вбити одразу кількох зайців: покращити власну обороноздатність, пришвидшити практичну інтеграцію в НАТО і, що також дуже важливо, вписати своє ім'я у список клієнтів оборонпрому США. А це в сучасному світі також має неабияку вагу, адже саме відсутність України в цьому списку завадило у 2014-му році оперативно отримати від американських партнерів так необхідне тоді летальне озброєння.