Як Україна розбудовує свою армію: Важка бронетехніка

Depo.ua представляє серію матеріалів про те, як Україна розбудовує свої збройні сили за часів незалежності. На черзі важка броньована техніка

Як Україна розбудовує свою армію: Важка…

Одним з найголовніших напрямків реформування Збройних сил є їхнє озброєння, а саме – бронетехніка.

Так склалося, що переважно вся військова техніка, яка знаходиться на озброєнні Збройних сил України, до недавнього часу була радянською. Власне, вона й зараз багато в чому залишається такою, однак, є серйозні зрушення у кращий бік.

Читайте також: Як Україна розбудовує свою армію: Флот.

Також українських танкістів вже визнає весь цивілізований світ. У 2017 році найкращий танковий взвод України вперше взяв участь у міжнародних змаганнях Strong Europe Tank Challenge і на танках Т-64БВ посів почесне 5-те місце серед найсильніших танкових армій світу. Вже є інформація, що на Strong Europe Tank Challenge-2021 українські танкісти також поїдуть на цьому танку.

Танки завжди були чи не найголовнішим елементом озброєння для нашої держави, особливо з урахуванням науково-технічного потенціалу та радянської "спадщини". Зараз на озброєнні ЗСУ перебувають танки Т-64, Т-72, Т-80, Т-84 і БМ "Оплот" – всі різних модифікацій.  Основним бойовим танком є Т-64.

Після розпаду СРСР Україна успадкувала значну кількість Т-64. За даними на 1995 рік ЗСУ мали на озброєнні 2345 машин різних модифікацій. Щоправда, більшість з них не відповідала навіть тодішнім вимогам. Водночас, брак фінансування не давав можливості замінити їх новими танками.

В таких умовах єдиною можливістю істотно підвищити боєздатність військ стала капітальна модернізація техніки, чим і зайнялись вітчизняні фахівці. Ще на початку 1990-х Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені O. Морозова у співробітництві з іншими державними підприємствами почало роботу над удосконаленням Т-64, основними напрямками якої були: підвищення вогневої сили за рахунок вдосконалення системи управління вогнем; підвищення захищеності від сучасних протитанкових засобів і підвищення мобільності шляхом встановлення більш потужного двигуна.

Найбільш досконалим з-поміж модифікованих зразків був Об'єкт 447АМ-1 (Т-64У), вперше публічно продемонстрований під час параду на честь Дня незалежності 24 серпня 1999 року і пізніше прийнятий на озброєння ЗСУ під назвою Т-64БМ "Булат". Бойове хрещення модифікованого танку припало на перші роки україно-російської війни.

Тоді вважалося, що Т-64БМ "Булат" є вершиною модернізації – тим максимумом, який можна витиснути з Т-64. Але бойові дії на Донбасі продемонстрували, що поряд з перевагами (високий рівень захисту екіпажу за рахунок покращеної броні), він має і серйозні недоліки: навіть новий модернізований двигун є занадто слабким для його маси, яка значно виросла за рахунок нарощення броні (з 39 то 45 тонн).

 

Тому у 2017 році було оголошено, що танки "Булат" передають в резерв, а основну ставку зроблять на модель Т-64БВ, роботу над якою саме завершили у 2017-му на "Харківському бронетанковому заводі" і яка з 2018 року серійно постачалась до Збройних сил України.

Читайте також: Досі без "Оплотів": Як модернізований Т-64БВ стає головним танком ЗСУ.

Звісно, всі розуміли, що ставити на озброєння хоч і модернізований, та все ж танк виробництва середини 1980-х років – безперспективно. Однак з урахуванням всіх факторів, не в останню чергу фінансового, тоді це бачилося найбільш оптимальним варіантом. Власне, модернізована версія танків Т-64БМ "Булат" і  Т-64БВ була покликана взяти на себе основний тягар війни у період повного переходу з танків Т-64 на танки БМ "Оплот". Однак, цей період затягнувся в часі.

І хоч у боях під час активної фази війни на Донбасі багато танків Т-64 було знищено ворогом (понад 300 одиниць), Т-64 все одно залишається наймасовішою модифікацією танків ЗСУ.

Паралельним курсом розвивалась модернізація радянського спадку Т-72. На момент розвалу СРСР Україна мала 1269 танків Т-72, з яких на початок 2014 року на складах у законсервованому стані зберігалося до 474 одиниць.

До початку бойових дій на Сході Україні усі Т-72 були виведені зі складу ЗСУ, законсервовані і достатньо активно експортувалися. Однак, війна повернула 72-ки українським танкістам і під час активної експлуатації у ході виконання бойових завдань у зоні АТО вони підтвердили свою надійність та боєздатність. Тому модернізація саме цього типу танків, можна сказати, продиктована "запитом знизу" і є цілком логічним кроком розвитку танкових військ України.

У серпні 2017 року була презентована ціла державна програма модернізації Т-72А до виду Т-72АМТ, а вже через рік, у серпні 2018-го, вони після успішних випробувань пішли "на конвеєр".

Суть модернізації полягає у майже повній заміні усієї електроніки, оптики, динамічної броні, озброєння і навіть двигуна. По суті, з радянського танку Т-72А залишається лише металевий корпус, який сам по собі здатний прослужити ще багато років, адже на марках сталі для армії в СРСР не економили.

Читайте також: Танк Т-72АМТ: Нащо в Україні модернізують радянське залізо.

Можна також згадати і танк Т-80 – основний бойовий танк виробництва СРСР. Він був прийнятий на озброєння радянської армії ще у 1976 році і став першим у світі серійним танком з єдиною газотурбінною силовою установкою.

Взагалі, всі моделі Т-80, попри свою масовість, вкрай рідко брали участь в бойових діях, а безпосередньо танкових битв (танк проти танка) у Т-80 взагалі одиниці (як і у "Леопард-2", до речі). Переважно ці танки використовувались для забезпечення вогневої переваги при штурмі населених пунктів десантом чи піхотою.

Станом на 2016 рік в експлуатації ЗСУ перебували 22 машини модифікації Т-80БВ, плюс ще 143 знаходились на зберіганні. Варто відзначити, що особливою популярністю вони і у нас не користувались – при формуванні нових танкових підрозділів перевага завжди віддавалась різним моделям Т-64.

Однак, як показала практика проведення бойових дій на Донбасі, бійцям високомобільних десантних військ ЗСУ для успіхів на передовій вкрай необхідні штатні танкові роти чи батальйони. Цей задум почали реалізовувати ще у 2015 році і, через більшу швидкість та маневреність порівняно з Т-64, обрали саме танки Т-80, які після певного ремонту у кількості 8 одиниць були передані до 95-ї ОДШБр.

Судячи з усього, експеримент було визнано вдалим, тому що згодом модернізацію Т-80БВ поставили на конвеєр.

В березні 2018 року від концерну "Укроборонпром" промайнула інформація, що харківські "Завод ім. Малишева" та "ХКМБ ім. Морозова" готують чергову партію танків Т-84 для передачі до Збройних сил України.

Власне, танк Т-84 був піонером українського пострадянського танкобудування. Це перший український танк часів Незалежності, розроблений не як модифікація радянського спадку, а як абсолютно нова модель, що стала, по суті, прототипом гордості українського танкобудування – танка БМ "Оплот".

Почались розробки танка Т-84 в 1993 році, а вже у 1994 отримали перший дослідний зразок, який всебічно перевірили на підприємстві і армійських полігонах і в 1995 році представили на міжнародній виставці військової техніки в Об'єднаних Арабських Еміратах.

Як і годиться, першими претендентами на нову українську розробку стали іноземці – новий танк викликав зацікавлення в керівництва Пакистану і згодом було укладено угоду про поставку 320 нових Т-84 до цієї країни. І лише в 1999 році танк Т-84 взяли на озброєння українського війська під назвою БМ "Оплот", який на початку 2000-х у кількості 10 машин надійшов в 92-гу Чугуївську окрему механізовану бригаду.

Саме так: славнозвісні "Оплоти" є ні чим іншим, як модифікацією розробленого на зорі української незалежності танка Т-84. Станом на сьогодні таких модифікацій існує декілька: Т-84 (базова модифікація), Т-84У (модернізація Т-84 з новою броньованою бічною спідницею, динамічним захистом башти контакт-5, допоміжною силовою установкою, тепловізійним прицілом, супутниковою навігацією, лазерним далекоміром для командира та іншими поліпшеннями), Т-84У "Оплот" (модифікація Т-84 з заміною російських комплектуючих українськими, зовні відрізняється подовженими екранами; можливе встановлення навігаційних та інших приладів закордонного виробництва), Т-84-120 "Ятаган" (модифікація Т-84У "Оплот", з гарматою та автоматом заряджання під набої НАТО; розроблений за оголошеним Туреччиною тендером) і "Оплот-М" (остання модернізована модифікація Т-84 з поліпшеними якостями мобільності та захищеності).

Танк БМ "Оплот" в базовій версії на даний момент має масу 51 т., керується екіпажем з 3-х людей (механік-водій, наводчик і командир), обладнаний дизельним двигуном 6ТД-2Е зі зменшеною димністю і токсичністю вихлопу, і при потужності 1200 кінських сил має запас ходу 400 км (500 з зовнішніми баками). При цьому він здатний розвивати швидкість 40-45 км/год по бездоріжжю і 70 км/год по шосе, долати водні перешкоди вбрід глибиною до 1,8 м. (з ОПВТ – до 5 м.), траншеї шириною 2,85 м. і стіни висотою до 1 м.

Із озброєння БМ "Оплот" може похвалитись гладкоствольною гарматою 125-мм, яка також крім танкових снарядів може стріляти керованими ракетами (зокрема, ПТКР "Комбат") з дальністю до 5 км. При цьому боєкомплект українського танка складає 46 снарядів (з яких 28 в механізмі заряджання, решта – в різних місцях боєукладки, звідки під час бою фактично немає можливості їх діставати).

З іншого озброєння БМ "Оплот" також обладнаний двома кулеметами: 12,7-мм зенітним і 7,62-мм вбудованим. Також український танк оснащений комбінованим панорамним тепловізорним прицілом і лазерним дальноміром.

Щодо захисту, то БМ "Оплот" має комбіновану протиснарядну броню, а також активний захист "Варта" (український комплекс електрооптичного активного захисту від високоточної зброї з лазерною системою управління) і динамічний захист у вигляді вбудованої протитандемної броні "Дуплет" (забезпечує захист від бронебійних снарядів і тандемних кумулятивних боєприпасів).

Якщо порівняти БМ "Оплот" з передовими світовими аналогами, то його захист нічим не поступається навіть американському "Абрамсу" і витримує пряме влучання як танкових снарядів калібру 125-мм, так і сучасних 120-мм західних боєприпасів.

Механізм заряджання також один з найкращих і, що важливо, один з найбільших у світі: 46 снарядів (28 в механізмі заряджання) проти 38 (22 в механізмі заряджання) у аналогів. Звісно, у "Абрамса" більше – 55, однак у нього відсутній механізм заряджання як такий, його заміняє четвертий член екіпажу – заряджаючий.

Що стосується ходових характеристик і прохідності танка, то за цим показником БМ "Оплоту" майже немає рівних у світі.

Читайте також: Покращений "Оплот": Як для ЗСУ змінять найкрутіший український танк.

Разом з тим, великим недоліком є його вартість – близько 4 млн доларів, за які можна модернізувати 4 тих же "Булата". Саме це стримує масштабне переоснащення української армії новітніми танками.

Крім танків на озброєнні української армії знаходиться цілий ряд різноманітної бронетехніки як вітчизняного, так і зарубіжного (західного) виробництва. Це і БМД-2 "Будка", БТР-3Е, БТР-80, БТР-4Е "Буцефал", БМП-1 і БМП-2.

З бронетранспортерів Україна у перші роки незалежності мала лише радянське сімейство БТР-60/70/80, перші варіанти модернізації яких не представляли особливого інтересу (хоч і досі перебувають на озброєнні деяких військових частин). Найцікавішим є БТР-70ДІ (він же БТР-7 "Захисник").

Це український бронетранспортер, який відзначається підвищеною прохідністю і здатністю слідувати за танками, долаючи протитанкові рови. БТР-70ДІ є результатом комплексної модернізації радянського БТР-70, запас яких на складах України, за різними оцінками, складає понад 700 одиниць.

З відкритих джерел відомо, що станом на сьогодні всього було модернізовано та передано українській армії 13 одиниць БТР-70ДІ, які з 2014 року беруть участь в АТО.

БТР-7 — Википедия

З новітніх розробок варто виділити БТР-4 і БТР-3, а також подальші їхні модифікації.

Концепція бронемашини БТР-4 була розроблена на початку 2000-х років Харківським конструкторським бюро машинобудування. Серійне виробництво почалося у 2008 році після отримання схвалення від Міністерства оборони України, а у 2012 році на озброєння Збройних сил України був прийнятий БТР-4Е, який також зазнав подальшої модернізації.

У вересні 2018 року українським військовим представили новітній БТР-4Е "Буцефал" – повнопривідний восьмиколісний бронетранспортер, розроблений Харківським конструкторським бюро з машинобудування і виготовляється на заводі імені Малишева.

На відміну від радянського сімейства бронетранспортерів (БТР-60/70/80) та їхніх модифікацій, БТР-4Е є абсолютно новою суто українською розробкою. Компонування машини аналогічне західним проектам: бойовий модуль знаходиться не в передній, а в задній частині корпусу. Рівень захисту відповідає стандартам STANAG 4569 Level 2.

Крім того, БТР-4Е обладнаний двома водометними рушіями і насосами для відкачки води, тому здатний вплав форсувати водні перешкоди.

За рівнем озброєння "Буцефал" є, де факто, БМП на колесах і може ефективно протидіяти навіть важкій броньованій техніці, на кшталт танків Т-72, які є на озброєнні російсько-окупаційних військ.

До речі, до недавнього часу ці бронетранспортери виготовлялись переважно на експорт, однак після того, як у 2014 році від чергової партії відмовився Ірак, вони були терміново перекинуті на Донбас і, за відгуками військовослужбовців, вони досить непогано зарекомендували себе в АТО – зокрема під час звільнення Слов'янська і Краматорська.

Читайте також: Броньований вбивця танків: Що за новітній "Буцефал" представили ЗСУ.

ЗСУ отримали партію БТР-4Е | Український мілітарний портал

Також варто виділити пострадянський БТР-3, який у цьому році відзначає 20-ту річницю свого "народження". Хоча б тому, що він вважається кращим у світі в класі середніх бронетранспортерів

Розробка БТР-3 почалася в 2000 році за технічним завданням компанії ADCOM з ОАЕ (діяла як координатор всього проекту) для участі в конкурсі на поставку БТР для морської піхоти ОАЕ. Перша машина була зроблена на базі БТР-94 – модернізованої версії БТР-80, розробленої на замовлення Йорданії на Харківському заводі транспортного машинобудування імені В. А. Малишева (ХЗТМ).

Розробка конструкції БТР-3 була завершена вже у 2002 році, а окрім ХКБМ у розробці та створенні модифікацій брали участь "Державний науково-технічний центр артилерії і стрілецького озброєння" (Україна), "ADCOM Manufacturing Company Ltd. WLL" (ОАЕ), "Deutz AG" (ФРН) і "Allison Transmission" (США).

Сьогодні у виробництві БТР-3 задіяні 10 підприємств концерну "Укроборонпром", а збирають його на "Київському бронетанковому заводі". Однак, у базовій комплектації 2002 року їх майже не використовують – бронемашина постійно зазнає модернізації.  

З усіх модернізованих модифікацій найсучаснішою і найбільш вдалою є БТР-3ДА, яка є розвитком бронетранспортеру з врахуванням досвіду війни на сході України. Серійно виробляється на "Київському бронетанковому заводі" та на постійній основі постачається до українського війська. Станом на сьогодні до Збройних сил України, Національної гвардії та інших силових структур України поставлено декілька сотень БТР-3ДА.

Бронетранспортер БТР-3ДА швидший та маневреніший за попередників, у нього покращений бронезахист екіпажу. Також він має оптико-електронний модуль з телевізійним та тепловізійним каналами, завдяки чому з'явилася можливість вести вогонь вночі. А додатковий енергоагрегат дозволяє управляти бойовим модулем без використання основної силової установки.

До речі, в квітні 2016 року були завершені полігонні випробування створеного на основі БТР-3ДА командно-штабного варіанту, БТР-3КШ.

Читайте також: Крута тачка: Що за командно-штабну машину БТР-3КШ винайшли в Україні.

Власне, саме за БТР-3ДА і БТР-4Е "Буцефал" бачиться майбутнє української важкої колісної бронетехніки. Разом з тим, цілком може бути, що паралельним курсом Збройні сили України будуть посилюватись й імпортними зразками.

Так, 3 липня 2019 року прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо заявив, що Канада додала Україну в список країн, куди дозволено продавати канадську зброю. Тоді ж було оголошено, про досягнення домовленостей з Канадою щодо постачання в Україну бронетехніки. І хоч жодної конкретики щодо цього питання наразі не озвучено, швидше за все мова йде про поставку бронетранспортерів, тому що крім бронетранспортерів нічого іншого з бронетехніки в Канаді не виготовляється.

Окрема тема розвитку вітчизняної бронетехніки – БМП, або бойові машини піхоти.

БМП – це броньована гусенична машина, яка перебуває на озброєнні механізованих підрозділів сухопутних військ і призначена для транспортування особового складу до місця виконання поставленого бойового завдання, підвищення його мобільності, озброєності і захищеності на полі бою в умовах застосування противником зброї та спільних дій з танками в бою.

Як відзначають військові спеціалісти, в умовах клімату і ґрунтів Донбасу гусеничні БМП мають перевагу над колісними БТРами, особливо на пересічній місцевості, тому наразі є дуже затребуваними. До того ж, в умовах "Мінських угод" БМП взагалі стали основною вогневою міццю української армії.

Однак, через недостатній бронезахист успадкованих від СРСР гусеничних машин, в перші роки війни Україна втратила майже всі БМП-2 (близько 300 одиниць), і змушена була вдатись до розконсервації старих запасів і дістати з нафталіну більш старші БМП-1, які також скоро почали закінчуватись (ті з них, які вдалося поставити на хід). Нові ж БМП навіть радянського зразка Україна не виготовляє, тому що радянські заводи з виготовлення БМП знаходились на території сучасної Росії.

Вихід було знайдено за кордоном і прийняте рішення закуповувати радянські БМП-1 зі старих запасів країн колишнього Варшавського договору, які збереглися у досить пристойному стані.

При цьому, вже придбані в поляків БМП-1 чеського виробництва зі старих запасів часів Варшавського договору цілком придатні для ведення бойових дій. А в деяких компонентах навіть переважають ті БМП-1, які Україна успадкувала від СРСР.

Паралельним курсом ведуться роботи з розробки першої вітчизняної БМП – "Харківське конструкторське бюро ім. О. Морозова", що входить до складу Держконцерну "Укроборонпром", проводить роботи зі створення бойових машин нового покоління, які мають стати на озброєння української армії у 2020-х роках.

Зокрема, конструктори та інженери ХКБМ зараз зосереджені на створенні БМП-У – нової бойової машини піхоти, яка має прийти на заміну БМП-1 та БМП-2. Станом на сьогодні вже розроблено конструкторську документацію і повним ходом відбувається виготовлення дослідного зразка.

Повідомляється, що це буде радикально нова сучасна бронемашина масою 25-27 тон, призначена для транспортування та вогневої підтримки сухопутних підрозділів і забезпечуватиме надійних захист екіпажу у складі 3 членів та 7 десантників.

За розрахунками спеціалістів, рівень захисту БМП-У планується на 10-12% вищий за БТР-4 "Буцефал". Окрім того, моторно-трансмісійний відсік у неї буде розташований у передній частині корпусу, що гарантуватиме більший рівень захисту екіпажу.

Розвивається також і напрямок специфічної бронетехніки. Так, у квітні 2018 року ДК "Укроборонпром" розпочав серійне виробництво броньованих ремонтно-евакуаційних машин БРЕМ-84 "Атлет" на базі основного бойового танка Т-84У "Оплот".

БРЕМ-84 "Атлет" – це броньована ремонтно-евакуаційна машина на гусеничному ходу, яка призначена для підготовки до евакуації і буксирування пошкоджених зразків бронетанкового озброєння і техніки, проведення зварювальних робіт, проведення землерийних робіт, перевезення запасних частин і витратних матеріалів масою до 1,5 тон.

Тобто це машина, яка призначена для технічного забезпечення танкових підрозділів.

Для виконання цих завдань "Атлет" обладнаний крановою установкою з вантажопідйомністю до 25 т, яка дозволяє у польових умовах проводити заміну основних вузлів та агрегатів танку, включаючи башту та двигун. Він оснащений зварювальним апаратом та іншим обладнанням, яке дозволяє проводити широкий комплекс робіт з відновлення боєздатності бронетехніки безпосередньо у польових умовах.

Також з перспективних розробок можна виділити плаваючий бронетранспортер БТР "Плавець", особливістю якого є гусеничне шасі. Власне, він розроблений на базі багатоцільового гусеничного шасі МТ-ЛБу (транспортер-тягач).

БТР "Плавець" – це багатофункціональна бронемашина, яка може використовуватись для озброєння механізованих підрозділів, що діють у важкопрохідних місцевостях з великою кількістю водних перешкод, зокрема і для транспортування по воді морських піхотинців. Він має екіпаж з 3-х осіб та може перевозити до 14 десантників, для спішування яких може використовуватись відкидна апарель в задній, передній та верхній частині машини.

Цей амбітний проект з'явився в результаті державно-приватного партнерства ПАТ "Харківський Тракторний Завод", ДК "Укроборонпром" та ТОВ "НВК "Техімпекс".

До речі, київська компанія "Техімпекс" давно славиться своїми сміливими як інженерними, так і дизайнерськими рішеннями. Один лише БТР "Варан" чого вартий.

Читайте також: Що таке БТР "Варан", який ніяк не доїде до ЗСУ.

Власне, якщо порівнювати бронетранспортери "Варан" та "Плавець", то можна помітити зовнішню схожість корпусу. По суті, принципово вони відрізняються лише шасі – колісним та гусеничним відповідно. І в цьому є певна логіка, адже якщо колісних БТРів для української армії більш-менш вистачає, то з гусеничним бойовим транспортом справжня біда.

БТР "Варан" (зліва) і БТР "Плавець" (справа)

Розробники стверджують, що аналогів даної машини у світі наразі немає. Це створює даному проекту додаткові перспективи, адже в такому разі Україна зможе зайняти ще одну нішу на світових ринках озброєння. Але це питання навіть не завтрашнього дня, адже цей проект ще треба довести до серійного виробництва обкатати його у бойових умовах війни на Донбасі.

Читайте також: Українське ноу-хау: Що таке плаваючий гусеничний БТР "Плавець".

Крім цього є й цікаві проекти міжнародної співпраці у сфері бронетехніки. Зокрема, україно-польський проект глибокої модернізації радянської бойової розвідувально-дозорної машини БРДМ-2 з отриманням на виході сучасної бойової розвідувальної машини БРМ "Мангуст". БРМ "Мангуст" позиціонується, як броньована плаваюча розвідувальна машина, яка призначена для ведення розвідки боєм і вогневої підтримки бойових підрозділів.

Або україно-польський проект виготовлення бойового танку PT-17, який є глибокою модернізацією радянського Т-72 за передовими стандартами НАТО.

Також цікавий проект нового пакистанського танку Al Khalid-1, який створений Пакистаном в рамках спільного проекту з Китаєм та Україною. Зокрема, у цьому танку присутні двигуни українського виробництва.

У свою чергу співпраця України і Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) вилилась у виробництво в близькосхідній країні новітнього бронетранспортера Al-Wahash з українським бойовим модулем БМ-3М "Штурм-М".

Також наприкінці березня 2019 року військові М'янми опублікували знімок бойової машини, яка виготовлятиметься в М'янмі з агрегатів українського виробництва. Нова бойова машина являє собою легкий танк з 105-мм гарматою у башті від китайської машини вогневої підтримки WMA301 (PTL02) Assaulter на шасі МТ-ЛБ, придбаних в України.

Таким чином, на відміну від флоту і авіації, у виробництві та забезпеченні себе бронетехнікою Україна більш-менш дає собі раду і навіть примудряється озброювати низку іноземних країн.

Читайте також: Як Україна розбудовує свою армію: Авіація.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"