Як Україна розбудовує свою армію: Авіація

Повітряні сили України становлять одну з основ обороноздатності країни. Саме на них покладено стратегічне завдання зупинки можливого великомасштабного ворожого наступу.

Однак, до 2014 року бойовій авіації в Україні приділялося мало уваги, при чому, як підготовці пілотів, так і техніки. Та все змінила російська агресія – після 2014 року льотний склад почав повертати свої навички, збільшилася кількість польотів і літаки почали повертатися в стрій.

В ході війни на Донбасі, особливо в початковий період, авіація показала себе, як ефективна "довга рука" масштабного наступу. Хоча вже влітку 2014 року давався взнаки дефіцит і штурмовиків і підготовлених кадрів. Так, крім спеціалізованих Су-25 довелося використовувати навіть не пристосовані для ударів по наземних цілях винищувачі МіГ-29.

Однак, після прямого втручання російської армії, яка з липня організувала ефективну протиповітряну "парасольку" над загонами бойовиків, втрати авіації стали катастрофічними – за короткий період (травень-серпень 2014-го) було втрачено 13 літаків: 7 Су-25, 2 МіГ-29, 1 Су-24МР, 1 Ан-26, 1 Ан-30Б, 1 Іл-76МД.

Після підписання Мінських угод у вересні 2014 року були зроблені безпрецедентні кроки щодо поповнення втрат матчастини і підготовки екіпажів.

Позитивно позначилося на посиленні Повітряних сил ЗСУ різке збільшення бюджетного фінансування оборонної сфери в 2016 році.

Нове життя отримали передвоєнні модифікації МіГ-29МУ1, Су-25М1, Су-25УБМ1, Л-39М1. Почалися серйозні роботи з доопрацювання варіантів модернізації середнього бомбардувальника Су-24. Багато уваги за 2015-2016 рр. було приділено посиленню вогневих можливостей авіації, зокрема, застосування керованих ракет класу "повітря – поверхня".

Читайте також: "Нептун" для Су-24М: Яким буде український ракетний проект в повітрі.

Парк штурмовиків поповнився парою машин Су-25М1 та одним двомісним Су-25УБМ1.

Однак найбільш вражаючими темпами у 2015-2017 роках ріс парк транспортної авіації – на щастя, країні за час незалежності вдалося зберегти повний цикл виробництва машин типу "Антонов".

Таким чином модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць).

Нарікань на їхню роботу в українських військових льотчиків ніколи не було, однак ресурс цих бойових машин також не безмежний – майже всі вони дістались Україні у спадок від СРСР і були виготовлені у період від 1982 до 1991 року.

Якщо говорити про часи незалежності, то України не отримала жодного нового військового літака. Однак, це не означає, українські військові льотчики літають на антикваріаті. Стан авіаційної техніки постійно підтримується у робочому стані і підтягується до сучасних вимог, але виключно шляхом ремонту і модернізації.

Станом на сьогодні в Україні працює близько 10 авіаційно-ремонтних підприємств, які виконують ремонт і модернізацію техніки радянського виробництва, що є сьогодні на озброєнні ЗСУ. Щороку Повітряні сили отримують від них кілька десятків капітально відремонтованих та модернізованих одиниць військової техніки.

Ще у 2001 році фахівці Національної академії оборони України та Наукового центру Військово-Повітряних сил України запропонували розглянути можливість модернізації наявних винищувачів МіГ-29 і розробити програму їх модернізації з урахуванням досвіду застосування бойової авіації у військових конфліктах 1990-х років.

Модернізація літаків МіГ-29 дозволила продовжити термін їх служби до 35-40 років з моменту випуску, а двигунів – до 20 років, що забезпечило можливість експлуатації модернізованих літаків ще на 15-16 років (до 2030 року).

Читайте також: Пролонгація хламу: Що дасть Україні модернізація старих МіГ-29.

Перший модернізований літак МіГ-29МУ1 було передано на озброєння в ЗСУ в грудні 2009 року, а у вересні 2012-го було оголошено, що у складі українських Повітряних сил знаходиться вже чотири МіГ-29МУ1. Це український варіант модернізації радянського винищувача МіГ-29, яку з 2009 року здійснював Львівський державний авіаційно-ремонтний завод (ЛДАРЗ).

У серпні 2018 року українську армію підсилили черговою партією модернізованих літаків-винищувачами МіГ-29МУ1. Тоді ж було оголошено, що на ЛДАРЗ готуються представити прототип МіГ-29МУ2, в якості основи для якого використовуватиметься МіГ-29МУ1, але він включатиме ще вісім етапів модернізації з метою подальшого підвищення бойових можливостей.

Спочатку планувалося, що МіГ-29МУ2 буде представлено до кінця 2018 року, однак перший успішний випробувальний політ нового модернізованого літака відбувся лише наприкінці 2019 року. Наразі триває підготовка МіГ-29МУ2 до державних випробувань.

Читайте також: Старий новий винищувач: Що за МіГ-29МУ2 модернізують для ЗСУ.

Однак, і з модернізацією літаків не все так просто. У 2017 році розпочалася розробка оновленого розвідувального літака Су-24МР у кооперації ДП "Одеський авіаційний завод" та ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП". За попередніми заявами, на створення такого зразка в українських інженерів мало піти близько чотирьох років, але в червні 2020 року Міністерство оборони припинило фінансування цього проекту.

Як стверджують на ДП "Одеський авіаційний завод", за умов стабільного фінансування вже у 2021 році ЗСУ могли б отримати для випробувань дослідний зразок розвідувального літака з можливостями виявлення цілей на рівні сучасних машин покоління 4+ та передачею інформації командуванню ВПС в онлайн-режимі.

По суті, на базі радянського літака мали створити практично новий літак-розвідник, здатний з відстані понад 100 кілометрів за допомогою станції бокового огляду фіксувати всю лінію фронту.

Читайте також: Старий новий літак-розвідник: Що за Су-24МР модернізують для ЗСУ.

Розвитку бойових гелікоптерів також приділяється увага, але, знову ж таки, – шляхом модернізації радянського спадку.

Так у липні 2020 року Міністерство оборони України і запорізька авіабудівна компанія "Мотор Січ" активізували роботу над створенням легкого ударного гелікоптера для Збройних сил України.

Базою для нього став Мі-2МСБ від "Мотор Січ". У порівнянні з базовою версією Мі-2, він отримав більш потужні двигуни, редуктор власного виробництва, сучасну авіоніку, системи навігації та зв'язку. На фінальній стадії знаходиться освоєння виготовлення лопастей до вертольота. Наразі одним з небагатьох питань, які потрібно вирішити при створенні ударного гвинтокрила, залишається розробка фюзеляжу.

Читайте також: Старий новий гелікоптер: Який ударний вертоліт отримають ЗСУ на базі Мі-2.

В той же час всі прекрасно розуміють, що ремонт і модернізацію радянської техніки не можна проводити вічно. Адже відбувається фізичне руйнування двигунів, вузлів, агрегатів, планера літака і рано чи пізно ми зіштовхнемось з проблемою, що літаки не зможуть виконувати поставлені завдання. Тому усі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни. Та й термін експлуатації їх добігає кінця в 2030 році, а ще потрібен час на переговори, поставку літаків, навчання льотного і обслуговуючого персоналу.

Тому в травні 2020 року командування Повітряних сил ЗСУ оприлюднило Візію Повітряних сил ЗСУ-2035 щодо розвитку на найближчі 15 років.

По суті, це план розвитку Повітряних сил, який розрахований на 2021-2035 роки і включає в себе переоснащення тактичної авіації з обсягом фінансування 200 млрд грн.

Проходити він буде в кілька етапів:

Перший – підготовчий, розрахований до 2025 року, в рамках якого повинен бути проведений тендер і підписаний контракт на придбання для потреб ПС ЗСУ багатоцільового винищувача покоління 4++. Поставки першої партії цього винищувача повинні бути здійснені в 2023-2025 роках в кількості від 6 до 12 одиниць.

Другий етап – перехід до переоснащення тактичної авіації до 2030 року з щорічної закупівлею від 8 до 12 одиниць багатофункціональних винищувачів, що дозволить повністю оновити склад не менше двох авіаційні бригад тактичної авіації.

Третій етап – фінальний. До 2035 року вся застаріла авіаційна техніка повинна бути повністю замінена на нову. Орієнтовна потреба у ресурсах на переоснащення тактичної авіації становить близько 200 млрд гривень.

Крім цього, частину підрозділів хочуть скоротити, а їхні завдання перерозподілити на інші за рахунок використання новітніх зразків озброєння зі значно ширшими можливостями.

Читайте також: План розвитку повітряних сил: Яким буде майбутнє української бойової авіації.

У свіжому інтерв'ю одному з українських видань командувач Повітряних сил ЗСУ, генерал-полковник Сергій Дроздов пояснив, що Повітряні сили Збройних сил України планують перейти на єдиний тип багатоцільового винищувача, який згодом замінив би усі типи бойової авіації радянського зразка: винищувачі, штурмовики, бомбардувальники.

Водночас, він "забракував" ідею створення власного бойового літака.

"Створити бойовий літак – багатофункціональний винищувач, Україні навряд чи вдасться у найближчій перспективі. Для цього у нас немає відповідної наукової бази, потужностей виробництва і досвіду. Наразі Україна може випускати лише військово-транспортні літаки", – заявив він.

За словами Дроздова, треба не менше 10 років і не менше 10 млрд доларів тільки на створення прототипу бойового літака. Крім того, треба, щоб літак відповідав принциповим сучасним характеристикам. Втім, зазначив він, у України стільки мільярдів і стільки часу немає.

На думку командувача Повітряних сил ЗСУ, Україні найбільше підходить досвід Польщі: отримати ескадрилью нових винищувачів та поставити її на озброєння в одній з бригад тактичної авіації Повітряних сил. Наприклад, поряд із МіГ-29 взяти на озброєння американські F-16.

Для розуміння масштабів майбутніх вкладень варто знати, що один з найсучасніших на сьогодні винищувачів F-22 Raptor коштує 146 млн доларів, а той же F-16 Fighting Falcon обійдеться більш ніж в 34 млн доларів за одиницю. Причому, купувати є сенс тільки партіями по 12 машин.

Крім цього, Україна взяла курс на поновлення парку легких штурмовиків.

Ще у 2015 році Україна попередньо домовилася з Китаєм про закупівлю для потреб ВПС легких штурмовиків Hongdu L-15, які оснащуються двигунами українського виробництва. З огляду на, що ВПС України потребували і потребують нових винищувачів, ця новина викликала значний ажіотаж. Однак, при ближчому розгляді ці літаки виявились не такими вже й якісними і проект поставили на паузу.

А у жовтні 2019 року з'явилась інформація, що Україна зацікавилась можливістю придбати у Бразилії штурмовики Super Tucano. Власне, про це у своєму Twitter написав президент Бразилії Жаїр Болсонару.

Про серйозність намірів обох сторін свідчить те, що українські військові льотчики провели у Португалії тестові польоти на легких бразильських штурмовиках фірми Embraer EBN-314 Super Tucano.

Читайте також: Новий штурмовик для України: Що за Super Tucano пригледіли у Бразилії.

Крім цього, у грудні 2019 року з'явилась інформація, що США запропонували Україні вивчити питання про придбання американських штурмовиків Thunderbolt.

Ну і куди ж без БПЛА. Безпілотники, в тому числі ударні, мають обов'язково бути на озброєнні сучасних збройних сил будь-якої країни.

В січні 2019 року Україна підписала контракт з Туреччиною щодо закупівлі для української армії ударних дронів Bayraktar TB2, а вже через кілька місяців Міністерство оборони України оголосило про плани щодо виробництва разом з представниками Туреччини ударних БПЛА в Україні. В ЗСУ вже озвучили про плани взяти на озброєння півсотні таких дронів.

З початку 2020 року екіпажі ударних дронів Bayraktar TB2 почали льотну підготовку, однак до застосування їх у війні на Донбасі говорити ще рано.

Читайте також: Безпілотник-диверсант від зятя Ердогана: Що за зброю Україна купила в Туреччини.

Крім того, завод "Мотор Січ" вже виготовляє і поставляє двигуни для іншого великого турецького безпілотника Akinci. Тут також тривають перемовини про поглиблену співпрацю і закупівлю, а також розглядається можливість спільного виробництва на території України.

Ще одним важливим елементом підвищення мобільності авіації є відновлення аеродромної мережі. Так, якщо на березень 2014 року в країні функціонувало 25% тих аеродромів, які дісталися країні від СРСР, то на січень 2016 року ця цифра зросла до 50% і продовжує зростати.

Отож, як бачимо, станом на сьогодні розвиток української бойової авіації відбувається, здебільшого, шляхом "латання дірок" та багаторазової модернізації успадкованого від СРСР "заліза". Кардинальне ж оновлення військового авіапарку наразі носить лише декларативний характер.

Водночас очевидним є те, що робиться це не від хорошого життя. Адже не секрет, що у порівнянні з сухопутними силами, бойова авіація, як і військово-морський флот, поки що фінансується за залишковим принципом.

Читайте також: Як Україна розбудовує свою армію: Флот.

Тому, як би нам всім не хотілося радикальних змін на краще, а Україна наразі змушена для своїх Повітряних сил модернізувати наявний "металобрухт", щоб якось дотягнути до кращих часів – коли зможе собі дозволити купувати нові літаки.

Хочеться вірити, що цей час настане.