Воїни і волонтери про парад: Демонстрація сили, а не святкування річниці

Вже традиційно тема військового параду під час незавершеної війни викликала резонанс думок у суспільстві.

depo.ua зібрав найцікавіші з них. В поле зору потрапили кадрові військові, учасники АТО, волонтери та громадські діячі.

Наприклад, кіборг Євгеній Жуков (позивний "Маршалл") висловився досить емоційно:

"Як я рад, як я рад, що я їду на парад. :) Погортав стрічку: зрада, показуха, форма тощо. Будучи курсантом, ми з моїм підрозділом ходили маршем на Хрещатику два рази – два паради. Це вогонь! Вогонь в серцях хлопців! Вогонь в серцях людей, які прийшли подивитися!

Йти з високо піднятою головою, з чистою і розгорнутої душею, йти з максимальною емоцією і адреналіном, ретельно приховуючи їх високо піднятим підборіддям, під "праве вушко вище лівого" дивлячись на груди четвертої людини в строю, тримаючи зброю на грудях... іііііііііі РАЗ... Віддаватися, віддаватися чітко контролюючи крок і рівняння в шерензі... Ловлячи поглядом натовп людей, які прийшли порадіти, по позіхати, покритикувати... І не ділячи на категорії йти, потужно ступаючи на гарячий асфальт, дивитися і пишатися! Пишатися тим, що у нас є! Ми розвиваємося, цінуйте наші досягнення.

Так, це ми – війська, солдати своєї країни. Ми максимально вигострюємо крок, до тремтіння… До тремтіння в серцях оточення, оточення наших громадян, які прийшли нас підтримати! Ми є, і ми служимо своїй країні, служимо Україні. І ми чекаємо, ми сподіваємося на максимальну підтримку, ми сподіваємося на любов, на повагу наших громадян.

Ми крокуємо за тих хлопців, які віддали життя за нашу країну, за наші сім'ї. Таким чином ми віддаємо данину хлопцям, хлопцям які зараз знаходяться на позиціях і виконують бойові завдання, хлопцям, які втратили частки своїх тіл... Ми крокуючи з високо піднятою головою і гордістю, пам'ятаємо кожного, пам'ятаємо їх доблесть і честь. Ми армія! Ми сім'я! І ми є, цього не відняти!

І хто б що ні говорили, в строю йдуть і герої України, і хлопці яким ще не випала важка доля побачити бездиханне тіло свого близького друга, з яким зранку пили каву і говорили про дівчат, жартували про минулий бій, як хто натуптв і обі....ався. Але вони всі служать народу України.

Поважайте нас. Любіть і підтримуйте. І цей жест – жест честі і доблесті! Я пишаюся тим, що ношу форму. Я боєць, мать його!

Так, може я скоро загину за свою сім'ю, за маму, за тата, за друга, за бабусю, яка продає картоплю зі свого городу... Але зараз у мене є завдання, завдання у центрі столиці – нести високе звання Захисник свого народу!

Я … морпіх! Я … льотчик! Я ... піхотинець! Я ... десантник! Я ... прикордонник! Я ... спецназівець! Я ... танкіст! Я ... зв'язківець! Я ... моряк! Я ... нацгвардієць! Я … солдат! Солдат своє країни. Ми є і ми поруч! Поважайте і цінуйте нас! Ми з честю несемо, це звання! Цінуйте нас! Адже це не так вже й складно, перебуваючи в мирі і спокої!

Хлопці молодці, і я їх повністю підтримую. Відкиньте всі амбіції і злість, не вплутуйте політику, це наші хлопці. І вони будуть йти для нас, для лікарів, юристів, трактористів, бібліотекарів, сиріт, інвалідів, продавців, для всіх без обмежень і ярликів. Для людей України!
Цінуйте їх, вони є, і вони вас захищають, поважайте війська!

А хто вважає це показухою або ще якимось гівном – це ваша думка. І не поширюється її на тих хто дійсно робить титанічну роботу для вас же!"

Іншої думки притримується відомий волонтер-медик Ілля Джонович Лисенко (позивний "Хоттабич"):

"Парад... Мені здається ті хто стверджують що парад потрібен для того щоб:
1) громадяни мали можливість побачити могутність рідної армії;
2) дає можливість військовим повірити в свої сили;
3) побачити солдатам заради чого вони зі зброєю і в формі;
… занадто помиляються! Або маніпулюють.

Для цього немає необхідності брязкати зброєю в 1000 км від противника. Для цього потрібно чолі країни консолідувати своїх громадян в ім'я найголовнішою мети – перемоги. Для цього потрібно просто робити хоч щось заради перемоги. Адже будь-які війни закінчується миром – тільки одні миром з перемогою а інші миром поразки.

Хоча… У нашій країні за ці два роки всі поразки наших військ нам підносять як великі військові досягнення спланованих стратегій і тактик. Краща демонстрація готовності армії захистити громадян і цілісність України – не говорити про це з трибуни на Майдані, а піти і захистити громадян і цілісність України!

Ось якби 24 числа просто всі психанули, послали всіх стратегів на х..р і увійшли в міста, населенню яких ми в 2014 році обіцяли що ДНР туди більше не повернеться... Ми обіцяли це дивлячись в очі жителям Дебальцевого, Вуглегірська.... А в цей час в Мінську представники України підписували угоди в яких ми даруємо всю цю територію ДНР.

Звільнити! Ось це і є парад до Дня Незалежності! На День Незалежності я визнаю лише один парад наших військ – парад у звільнених містах!

Нех..р демонструвати свою силу своїм громадянам! Краща демонстрація сили – це оцінка і рейтинг виставлений тими проти кого ми качаємо м'язи! А так, всі герої... Всі на Майдані... Всі в медалях і орденах на нових мундирах... Орденах за втрачені міста... Медалі за покалічені душі і тіла...

України стало менше, та зірок на погонах стало більше. Я не хочу парад на Хрещатику! Я хочу світ і парад перемоги! Набридли виставки..."

"Когорта інфантилів... Вони далекі від реальності, як декабристи від народу, але вони вміють голосно обурюватися. Вчора довелось почути гнівне "фу-фу" зграйки панночок митецького спрямування. Вони на Подолі побачили військову техніку, котра поверталась до Бесарабки для другого прогону параду.

Панночки тендітних душевних струн гнівно кудкудахтали, що це неподобство (військова техніка на параді до Дня Незалежності). Більше того, одна з них із почуттям виконаного обов'язку сказала, що вона подала петицію до Президента заборонити військові паради. Ні, це не якісь ботоксні ТП, це мисткині, котрі доволі активні в середовищі противників декомунізації, бо вона, бачиш, мозаїку руйнує... Те що мозаїка прославляє знищення усього українського (а СРСР, це було винищення усього українського), митциням було байдуже. Ці ж панночки серед активних захисниць пам'ятнику убивці Щорса...

Вчора ж ті ж люди обурювалися демонтажем барельєфів з Українсього Дому. Ну абсурдєц же – на Українському домі досі знаходиться щось, що прославляє окупантів, ворогів, агресорів України! Але ця очевидність, в головах митецьких принцес не вкладається - вони веселками харчуються і до історичних нюансів їм байдуже.

На усі аргументи "чекайте, там картинка штурму Києва більшовиками – армією країни агресора – Росії! Як таке досі може бути в центрі країни, котра знову захищається від Росії?", "вимагати лишити в центрі Києва пам'ятник Щорсу, це те саме, що поставити там же пам'ятник Гіркіну – по суті це однакові фігури"... митцині нічого не сприймають. Їм важить естетична цінність. Цікаво, що ніхто з них не навів приклад існуючого пам'ятника воєначальника Третього Рейху в Польщі, Франції чи де інде на колись окупованих німцями територіях.

Друга хвиля маразму накотилася вже протиночі – ой, "танки нищать асфальт". Ну годі сподіватися, що оборонці асфальту не в курсі – танки були на гумових запобіжниках, котрі саме і призначені для проходження по асфальту, а пошкрябали дорогу БМП та БМД, вони легші танку і тільки й можуть, що пошкрябати... Але суть не в тім...
Одні захищають головоріза і барельєфи окупантам, інші кажуть не треба нам парад, бо асфальт "поцарапали". І вони цілком щиро не розуміють – якби не ті чоловіки, що на зараз готуються до параду, якби не та техніка... Митцині б котиками брали участь в конкурсі "краща мозаїка Як я люблю Путіна", а асфальт був би реально покоцаний, але російськими танками...
Важлива ремарка – на підгавкуванні в обуренні і там, і там класичні українофоби. І це митцинь і асфальтолюбів не бентежить.

Звісно, демонтаж совка треба робити нормально, не руйнуючи те, що потім буде змонтовано в музеї тоталітаризму. Звісно, що асфальт буде пошкрябаний (за місяць це заполірують колеса). Це само собою, але як же дістав цей інфантилізм. Чому люди не вчать історію, коли саме через таких недалекоглядних і примітивних майже 100 років тому українська держава була знищена? Так-так, на тоді руїнах багато митців лишились жити і співрацювати із окупантами. Їм також митецьке було важливіше за державне. В той час, як військо, котре захищало цю країну було інтерноване і лишилось в еміграції готуватись до наступних визвольних змагань...

Звісно будуть в суспільстві (в кожній популяції є відсоток) люди котрим відверто чхати на суть процесів 20 століття, їм головне аби їх тонкі митецькі (асфальтовані) душі були в комфортному оточенні. Але... Ну як можна бути такими інфантилами?" – обурюється журналіст Віталій Гайдукевич.

Має свою думку з цього приводу і підполковник Микола Журавльов, військовий комісар Ужгородського міського об'єднаного військового комісаріату:

"Цим парадом ми покажемо демонстрацію сили і міці Збройних сил України та інших військових формувань та правоохоронних органів. Я, як військовий комісар, вважаю, рішення командування провести такий парад позитивним. Тому що якщо не показувати нашу міць, рішучість своїх дій, то агресор цим буде користатись, як це було в 2014-му році. Противник веде проти нас інформаційно-пропагандистську війну, і нам також треба цим займатись. І демонстрація своїх сил – це один з елементів цієї інформаційної війни".

"На зображенні – військовий парад у Вашингтоні 1991 роки після завершення Перської війни. Війни, яка була хоч і помітним, але далеко не критичним моментом американської історії. Шкода, що в США не було українських лідерів думок і пильної громадськості, яка пояснила б американцям, що військові паради – це совок. Так і живуть ці вашингтонці – темні і забиті совки совками. Втім, як і поляки, французи, китайці – теж адже влаштовують військові паради.

А все тому, що військовий парад це можливість громадянам показати, що вони пам'ятають і цінують. Пам'ятають, що поки вони живуть в мирній столиці, в країні йде війна і відважні солдати і офіцери захищають їх життя і спокій, ризикуючи своїм життям. Це можливість звичайним людям продемонструвати свою любов, повагу і захоплення українськими військовими, які врятували країну від знищення і окупації. Це можливість підняти бойовий дух солдатів – фактор, який вирішив результат багатьох воєн минулого.

Людській психіці природним чином властиво намагатися витіснити всі неприємні спогади і думки зі свідомості. Щось подібне відбувається в тилу під час кожної війни. Здається, до цього моменту підійшло і наше суспільство. Інакше я не можу пояснити тисяч лайків і репостів під обуреними постами про те, що беемпешки асфальт подряпали, а "несподівана" (на третьому році війни!) поява української бронетехніки в Києві перед Днем незалежності злякала хіпстерів за їх вечірньої чашкою смузі. Але є речі, які не можна забувати, і пріоритети, які потрібно правильно розставляти. Асфальт полагодимо, хіпстера заспокоїмо, а на парад прийдемо і висловимо повагу до наших солдатів і офіцерів!" – каже волонтер Іван Примаченко.

За парад виступив "дембель" Ігнат Єфимович Кройц.

Висловила свою думку і співачка Анжеліка Рудницька, відома своєю волонтерською діяльністю:

Волонтер Ігор Татарчук:

І Дана Ярова:

Також різняться думки і серед демобілізованих:

"Я за парад, як за демонстрацію сили, а не як за святкування річниці. Так само, як я за перемогу, а не за мир" – притримується думки демобілізована Ольга Омельчук.

"А парад на честь чого? Війна скінчилася, людей не вбивають? Що святкуємо?" – пише демобілізований Олександр Підкамінний.

"Ху..ня все це. Ось ведуть військовий стан і почнуть набирати 7 хвилю – ось це порад буде! Це все можна було за тиждень зачистити а не чекати 2 роки, чи скільки ще буде війна" – демобілізований Олексій Подольний.

"Як можна проводити парад на честь дня незалежності військовий, якщо незалежність здобувалася зовсім не в боях і не кровопролиттям. А те, що там в параді приймають участь купа техніки нової, то хай скажуть скільки одиниць такої техніки знаходиться на передових позиціях. Це неповага до тих людей, яким заборонено застосовувати зброю у відповідь, при цьому демонструючи саме військову міць. Це нонсенс. А скільки часу просто затрачено на стройову підготовку? Скільки людей відірвано від своїх функціональних обов'язків на досить тривалий час, задля того, щоб 15 хвилин пройтися по Хрещатику. Скільки палива витрачено на оці тренування, і це при тому, що всі жаліються на скруту. Чи може цим парадом виправдовується потрібність такого предмету у військовій науці, як стройова підготовка? Яка чомусь нам отам в зоні АТО зовсім не знадобилася" – емоційно розмірковує демобілізований Андрій Облещук.

Як бачимо, думки різняться і, навіть можна сказати, поляризуються. Власне, це нормально у середовищі, де кожен може вільно висловлювати своє бачення і не боятись бути покараним за це. Але звертає на себе увагу те, що позицію "ЗА" чи "ПРОТИ" параду не можна класифікувати за жодним критерієм – в кожній групі умовних респондентів є як прихильники, так і противники військового параду на День Незалежності.