Завод боєприпасів в Україні: Чому він таки з'явиться

Вже не перший рік від українських державних чиновників можна чути гуні заяви про необхідність запуску власного виробництва боєприпаси до стрілецької зброї, адже в Україні зараз таких підприємств немає взагалі

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Завод боєприпасів в Україні: Чому він та…

Востаннє цю тему на найвищому рівні підняли буквально вчора, 2 листопада. Зокрема, Міністерство економічного розвитку і торгівлі повідомило у Facebook, що Україна таки вироблятиме власні боєприпаси.

За даними відомства, для виконання програми розвитку виробництва боєприпасів, яка передбачає реанімацію підприємств і створення нових, МЕРТ провело процедуру закупівлі лінії виробництва корпусів снарядів і гільз калібру 100-155-мм, адже планується перехід на основний калібр, що використовують країни НАТО – 155-мм.

"Все обладнання, яке закуповується і буде поставлятися в рамках цієї програми, буде адаптовано під стандарти НАТО. Вироблятися ці снаряди, швидше за все, будуть на ДАХК "Артем", – повідомили в міністерстві.

Також, згідно повідомлення, на фондах Міноборони України планується виробляти патрони калібру від 5,45-мм до 14,5-мм.

Заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Юрій Бровченко зазначив, що цього року був підписаний контракт і буде сплачено аванс. Термін же виготовлення обладнання становить приблизно 18-20 місяців. Тобто, розпочати виробництво власних боєприпасів можна буде у другій половині 2019-го року.

Взагалі, питання власного виробництва боєприпасів для України сьогодні є дуже актуальним, адже країна перебуває у стані хоч і не оголошеної, але все ж війни. Навіть під час "режимів тиші" і різного роду "перемир'їв", українським військовослужбовцям щодня доводиться стріляти з різних видів стрілецької зброї (вона не заборонена Мінськими угодами), спустошуючи тим самим склади, які дістались у спадок ще від СРСР.

А з поповненням цих самих складів, як ми всі знаємо, у нас наразі якщо не біда, то десь близько до того. Про Луганський патронний завод, який випускав боєприпаси для стрілецької зброї, можна забути. З виробництвом снарядів в Україні також не все гаразд. А радянські запаси мало того що не бездонні і часто некондиційні, так ще й внаслідок останніх диверсій суттєво "прорідилися".

Звісно, боєприпаси на складах не закінчаться завтра-післязавтра. Крім того, латиші з поляками виручають – в рамках міжнародного співробітництва задешево продають Україні свої радянські запаси (самі вони давно перейшли на стандарти НАТО). Зокрема відомо, що Литва у 2016-му році передала Україні 150 тон боєприпасів, переважно патронів для АК-47. Але вічно так тривати не буде, а на будівництво, запуск та наладку власного заводу, за оцінками спеціалістів, має піти не менше 2-3-х років. Наразі ж його ще навіть не почали будувати.

В липні цього року президент України Петро Порошенко лише озвучив наміри виділити на будівництво такого заводу 1,4 млрд гривень. Це близько 53 млн доларів, тоді як неодноразово озвучувались цифри, шо повна вартість такого заводу в Україні потягне на всі 200 млн доларів. Тобто, якщо щороку виділяти (не закладати у бюджеті, а саме виділяти – бо у нас ці процеси не завжди співпадають) по такій сумі, то лише через чотири роки отримаємо першу продукцію.

Звісно, є й дешевші та швидші аналоги. Наприклад, часто ставиться у приклад новий завод у Казахстані, до якого має прямий стосунок україно-британська компанія "Stiletto Systems LTD". Вартість даного проекту оцінювалася в 70 млн доларів при виробничій потужності в 30 млн боєприпасів на рік. Але! 30 млн – це багато, чи мало? На жаль, інформації про поточні потреби нашої армії знайти не вдалося, але за даними вже згадуваного Луганського патронного заводу, до війни внутрішні потреби України складали 20 млн боєприпасів на рік. От і думайте.

А тим часом варто звернути увагу, що поки що ніхто ніяких коштів взагалі не виділив, а лише озвучив наміри це зробити. Причому, далеко не вперше. Можна пригадати, як ще на початку 2016-го року генеральний директор Держконцерну "Укроборонпром" Роман Романов заявляв, що протягом року розпочнеться будівництво нового патронного заводу, який забезпечить українську армію власними набоями. За його словами, єдиним фактором, який міг порушити графік робіт, було фінансування проекту.

"Ми вже звернулися до відповідних органів державної влади та повідомили, що всі роботи, які були в компетенції "Укроборонпрому", завершені. І ми готові до реалізації вже безпосередньо будівельної частини", – заявляв Романов 26 січня 2016-го року.

"На жаль, в "Укроборонпрому" недостатньо власних оборотних коштів, тому ми чекаємо відкриття фінансування в цьому році", – дещо скоригував плани заступник генерального директора "Укроборонпрому" Володимир Коробов у січні вже 2017-го року.

Як ми розуміємо, фінансування на цей проект досі не виділили, а вчора вкотре озвучили намір виділити аванс.

У зв'язку з цим усім варто задуматись над тим, хто має такий завод будувати – держава чи приватний інвестор? Свої плюси і мінуси є в кожного з варіантів, але, будьмо відвертими: приватний інвестор зацікавлений, перш за все, у прибутках, тому не буде затягувати процес запуску заводу ані на день, тоді як держава може роками "розкачуватись", змінюючи пріоритети в залежності від політичної ситуації в країні. Власне, саме це ми протягом останніх років і спостерігаємо.

Що характерно, і поки що досить нетипово для України, інвестори самі стукають у двері та пропонують свою участь. Можна згадати хоча б ту ж україно-британську компанію "Stiletto Systems LTD", яка займається розробкою сучасних боєприпасів та має значний досвід щодо їх виробництва, зокрема у Канаді та Казахстані.

Ця компанія вже півтора роки веде переговори з українською владою, а 17 липня 2017-го року навіть направила листа прем'єр-міністру України Володимиру Гройсману з пропозиціями щодо будівництва в Україні боєприпасного виробництва, в якому запропонувала спектр стрілецьких та артилерійських боєприпасів калібром від 5,45-мм до 152-мм включно.

При цьому, до складу стрілецьких боєприпасів калібром від 5,45-мм до 14,5-мм можуть входити патрони з кулями як зі стальним термозміцненим осердям, так і з осердям з твердого сплаву на основі карбіду вольфраму. До складу артилерійських боєприпасів можуть входити постріли як з бронебійними, так і з осколково-фугасними, фугасними та бетонобійними снарядами.

Компанія висловила готовність взяти участь в оновленні арсеналу бронебійних боєприпасів стрілецької зброї Збройних сил України і навіть провела випробування, протестувавши на полігоні в Житомирській області патрони нового покоління, які пробивають не тільки бронежилет 6-го класу, а й лобову броню російських БТР і БМП.

Вартість же усіх снарядів власного виробництва "Stiletto Systems LTD" обіцяє не вищу, за світові та пострадянські аналоги.

Як би там не було, а питання про доцільність такого заводу навіть не стоїть. Стоїть питання про його необхідність, і чим швидше – тим краще. І це вже добре. Тому що це не лише створить нові робочі місця (а в процесі виробництва боєприпасів можуть бути задіяні близько 800 українських підприємств різного профілю – і хімічне виробництво, і машинобудування, і багато інших суміжних підприємств і структур), але й зменшить залежність України від інших держав. Адже міжнародна торгівля зброєю, окрім комерційної, має ще й політичну складову, а це завжди несе в собі певні ризики. Навіть зараз не всі країни-партнери, з певних причин, хочуть/можуть продавати нам летальну зброю та набої для неї.

А якщо все грамотно продумати і спланувати, то новий завод зможе не лише забезпечувати поточні потреби ЗСУ і заповнювати вітчизняні склади, але й виготовляти продукцію на експорт, адже потреба у світі на боєприпаси буде завжди. Благо, українська армія в озброєнні семимильними кроками переходить на стандарти НАТО, тому проблем з невідповідністю вітчизняних патронів і снарядів найкращим світовим аналогам бути не повинно. Але, знову ж таки: це якщо все грамотно продумати і спланувати.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme