Вільний експорт і приватизація: Які реформи чекають на "Укроборонпром"

Фото – "Укроборонпром"

Державний концерн "Укроборонпром", зміни для якого почалися у 2014-му році, коли Україну втягнули у війну, переживає зараз непрості часи.

Останніми роками концерн зажив недоброї репутації як в Україні, так і за кордоном. Тому під тиском зарубіжних партнерів держава хоч і зі скрипом, але заходилась реформувати оборонну галузь, позбавляючись від майже неконтрольованого монополіста, якого всю дорогу переслідують корупційні скандали.

Варто хоча б згадати, що в оприлюдненому звіті НАБУ за 2017-й рік слідує, що в "Укроборонпромі" здійснювались маніпуляції з контрактом на 39 млн доларів на постачання запчастин для Антонова AN-32 міністерству оборони Іраку.

Також можна пригадати, як колишній заступник помічника держсекретаря США з питань безпеки та контролю за озброєнням Майкл Карпентер напряму звинуватив український держконцерн в корупції.

"Реформи мають бути спрямовані на те, щоб побороти корупцію в українському оборонному секторі. Настав час позбутися від "Укроборонпрому". Ви програєте, якщо не поборете корупцію. … Жодна компанія не буде інвестувати в Україну, поки цей сектор буде настільки корумпованим", – заявив американський дипломат в грудні 2017-го року.

І це не кажучи вже про перманентні скандали навколо персони колишнього голови наглядової ради концерну, народного депутата від "Народного Фронту" Сергія Пашинського.

Все це призвело до того, що на початку січня 2018-го року була сформована нова, порівняно незалежна, наглядова рада "Укроборонпрому", головою якої 23 січня того ж року було обрано ректора Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського" Михайла Згуровського.

Читайте також: Мільйонер та ректор КПІ : Хто такий Згуровський, який "наглядатиме" за "Укроборонпромом".

Зміни цим не обмежились – 21 лютого президент України Петро Порошенко призначив Павла Букіна новим головою держконцерну "Укроборонпром".

Паралельним курсом з 2015-го по осінь 2017-го року тривав аудит держконцерну, результати якого були оприлюднені в травні 2018-го. Результати аудиту показали перерахування 198 мільйонів гривень фіктивній фірмі та 41% неефективних підприємств (у 2017-му році кількість підприємств у структурі "Укроборонпрому", які отримали оцінку "неефективно", збільшилася з 35 до 41 одиниць, або з 35,4 до 41%).

Також аудит показав, що 85% грошових надходжень "Укроборонпрому" забезпечується за рахунок виконання підприємствами концерну експортних контрактів, і лише 15% припадають на держзамовлення. І це при тому, що країна перебуває у стані війни. Основними ж споживачами української продукції у світі сьогодні є: В'єтнам, Індія, М'янма, Нігерія, Нігер, ОАЕ, Пакистан, Узбекистан, Йорданія, Монголія, Бангладеш, Туреччина, Болгарія, Польща і США.

Читайте також: Імпорт зброї: Чому силовики вирішили відсунути "Укроборонпром".

Власне, саме тому держконцерн такий чутливий до вимог закордонних партнерів, яким відверто не подобається присутність в експортно-імпортних процесах державного посередника. Під їх тиском 17 січня 2019-го року Верховна Рада України таки прийняла закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом".

Даним законом державним замовникам (Міноборони, МВС, СБУ тощо) надається можливість безпосередньо здійснювати закупівлю продукції, робіт та послуг оборонного призначення за імпортом, з метою оптимізувати та пришвидшити процес закупівель, а також зекономити кошти за рахунок відсутності плати за посередницькі послуги.

Читайте також: Мінус "Укроборонпрому": Що Міноборони зможе напряму купувати в США.

Але це стосується лише імпорту. Що стосується лібералізації експорту, то це питання ще потрібно буде вирішити, адже станом на сьогодні в Україні Міністерство оборони і Генеральний штаб мають право накласти вето на будь-яку експортну угоду на ринку озброєнь, навіть якщо експортований товар виготовляється приватною українською компанією.

За оцінками міжнародних експертів, у 2018-му році це гальмувало низку підписаних експортних контрактів, завдавши щонайменше 40 млн доларів збитку у скасованих або відкладених угодах. І це те, що міжнародні партнери будуть вимагати скасувати вже найближчим часом.

Також Захід давно вимагає проведення комплексного міжнародного аудиту українського держконцерну, проведення якого через бюрократичні процедури затягується починаючи з 2017-го року. Лише в грудні 2018-го року було оголошено про скорий його початок, який обійдеться держконцерну в 130 млн грн і має завершитись до 30 червня 2020-го року. Цей аудит планується досить обширним і включатиме в себе: стратегічний консалтинг, оцінку корпоративного управління, юридичний огляд, діагностику та незалежний фінансовий аудит.

Очікується, що проведення міжнародного аудиту допоможе підняти концерн до світових стандартів управління, а також поверне довіру суспільства, інвесторів та міжнародних партнерів до "Укроборонпрому", чия репутація, як ми вже зазначали, суттєво "підмочена" корупційними скандалами.

Експерти вважають, що аудит має вирішальне значення для того, щоб дізнатися – як реструктуризувати "Укроборонпром", що складається з більш ніж 130 окремих юридичних осіб і 80 тисяч співробітників.

Справді, найбільш болючим питанням для "Укроборонпрому" є оптимізація і раціоналізація державних оборонних підприємств України, яких свого часу скопом загнали в держконцерн. Адже сьогодні в оборонному секторі вже 42 державних підприємства не працюють, накопичуючи при цьому борги.

Власне, через це постійно виникають конфлікти "Укроборонпрому" з урядом: держконцерн намагається повішати ці борги на державу, тоді як уряд наполягає, що вони мають погашатися з прибутків держконцерну. Наглядним прикладом є державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод".

Читайте також: Миколаївський суднобудівний: Чому "Укроборонпром" вирішив шантажувати уряд.

Сьогодні правління "Укроборонпрому" хоче позбутись цих непрацюючих підприємств шляхом приватизації. 20 з них вже чекають переведення до Фонду державного майна, і глава держконцерну Павло Букін сподівається, що вони будуть приватизовані вже у 2019-му році.

Можливо все це, а також перехід до трирічного бюджетного циклу, допоможе реформувати неповороткий сьогодні держконцерн, суть існування якого сьогодні багато хто бачить в обтяжливому посередництві, до сучасного концерну, від якого не будуть шарахатись на міжнародній арені.