Відрядження в один кінець: Як Путін "утилізує" непотрібних бойовиків

Фото – ЕРА

Depo.ua продовжує відстежувати ситуацію на окупованому Донбасі. Останнім часом почастішали повідомлення про те, що російське командування окупаційних військ на Донбасі з останніх сил намагається втримати там російських кадрових офіцерів, які бажання проходити службу на Українській землі відверто не проявляють.

Для цього командування російських окупаційних військ навіть підвищило рівень вимог до кандидатів на командні посади у складі армій так званих "ДНР" і "ЛНР". Зокрема, на офіцерські посади від командира роти і вище призначатимуться тільки кадрові російські військовослужбовці і, як виняток особи, "призвані з числа місцевих мешканців, які мають особливі заслуги і пройшли підготовку на території Росії".

Таким нехитрим способом російські генерали намагаються підвищити для кадрових офіцерів російської армії можливості кар'єрного росту і привабливість проходження військової служби у складі окупаційних військ, та заразом не допустити передчасного звільнення командного складу, призваного з числа місцевого населення.

За даними головного управління розвідки Міністерства оборони України, це пов'язано зі зростанням невдоволення серед кадрових російських військовослужбовців, які масово відмовляються від проходження служби на Донбасі і надають перевагу офіційному статусу відрядження у складі оперативного угруповання російських військ на території Сирії.

Тобто, єдиним способом хоч якось втримати боєздатність так званих "армій Л-ДНР" хоча б на нинішньому рівні, є якомога більше нашпигувати їх кадровими російськими військовими, які все ж таки більш дисципліновані і навчені військовій справі, аніж наймані головорізи з числа місцевого населення.

Але проблема в тому, що місцевих бойовиків також кудись треба дівати. Особливо тих, хто "воює" не перший рік і зараз розраховує або на підвищення по службі, або на пенсію на території Росії. Але і для них придумали застосування: їх російські вербувальні центри відбирають "добровольцями" на війну в Сирії.

Читайте також: Історія "Вагнер": Що роблять на Донбасі приватні військові компанії.

Благо для Путіна, тут хоч вмовляти особливо не треба: для колишньої донбаської шпани Сирія – це як Польща для українських заробітчан після безвізу, тому лише за офіційними даними туди виїхало більше 500 найманців з Донбасу. Щоправда, мало хто з них замислюється над тим, що для більшості з них це квиток в один кінець – час від часу українська розвідка повідомляє про загибель десятків членів "Л-ДНР" у сирійській війні.

Та й під час агітації вербувальники приховують від кандидатів інформацію про численні випадки порушення умов контрактів. Зокрема, приватні військові компанії (ПВК) замовчують випадки, коли сім'ям загиблих не виплачували грошове забезпечення, а їх тіла не повертали на батьківщину.

Але окрім утримання на нинішньому рівні боєздатності так званих "армій Л-ДНР" в Путіна є й інша проблема: він змушений жонглювати своїми викормишами між Донбасом і Сирією, адже впустити понюхавших пороху і упіймавших "зіркову хворобу" головорізів назад на Росію він боїться, бо повернувшись, вони можуть створювати потенційний "головний біль" для режиму.

"Ці люди зовсім не фанати Путіна, велика частина їх вважає російського президента зрадником, тому що Росія кинула ідею "Новоросії" та так і не анексувала Донбас. Зараз вже всі розуміють, що і не збирається. Таким чином, вони відчувають себе зрадженими. Значну частину цих людей змогли об'єднати в приватні військові структури і відправити воювати в Сирію. Путіну вигідно, щоб вони там і залишилися. Я сильно підозрюю, коли американці розстріляли понад 200 росіян в Сирії, що саме наші військові тих і навели, щоб всю цю "дику дивізію" з колишніх нацболів і реконструкторів залишити в тамтешній пилюці", – розповів влітку в інтерв'ю одному з українських видань проживаючий в Україні російський опозиційний політик Ілля Пономарьов.

Простіше кажучи, бойовиків, які були свідками злочинів російських військ на Донбасі в 2014-2015-х роках, Путін відправляє на "утилізацію" в Сирію, а на їх місце намагається залучити нових кадровий військових. Але він не може не розуміти, що таким чином заганяє сам себе в замкнене коло, розривати яке доведеться зі ще більшою кількістю зусиль. Тому все це наштовхує на висновок, що кінця краю цій історії не видно і багато подій ще попереду.