У яку гру грає "ДНРівець" Ходаковський

Depo.ua продовжує тримати руку на пульсі подій у зоні проведення антитерористичної операції. Поки бойові дії перебувають у стадії відносного затишшя, можна роздивитись по сторонам і придивитись до тих, хто зі шкіри пнеться, щоб зайняти місця "медійних зірок" "республіки", які раптом стали вакантними після ліквідації Мотороли і Гіві.

Чи не найбільше серед тих, хто живе безпосередньо на Донбасі, привертає до себе увагу сепаратист і колабораціоніст Олександр Ходаковський. Останнім часом він з польового командира все більше перетворюється на "голову, що говорить" – коментуючи те, що просять, і що не просять.

І варто відзначити, що його заяви стосовно керівництва "ДНР" з кожним днем стають все радикальнішими. Дехто навіть схильний називати їх відносно проукраїнськими – наскільки це можливо в даній ситуації.

Щоб зрозуміти мотиви такої поведінки Ходаковського, варто ознайомитись з основними віхами його біографії. Там криються відповіді на дуже багато запитань.

Отож, про Ходаковського відомо, що йому 44 роки і до подій "русской вєсни" він був підполковником запасу та командиром спецпідрозділу СБУ "Альфа" в Донецькій області, у складі якого брав участь у Євромайдані на стороні злочинної влади Януковича. А коли стало зрозуміло, до чого ведуть події на Сході України, він на початку травня створив і очолив терористичне збройне формування так званої "ДНР" – батальйон "Восток", а невдовзі обійняв посаду голови "служби безпеки ДНР".

Однак, кар'єра польового командира у нього з самого початку не складалась, власне, як і кар'єра в силових органах "молодої республіки". Декілька спланованих Ходаковським операцій, в яких брав участь його батальйон (штурм Донецького аеропорту 26 травня і штурм КПП "Маринівка" 5 червня), виявились невдалими, внаслідок чого він був підданий критиці з боку "міністра оборони" "ДНР" Ігоря Гіркіна/Стрєлкова.

Далі справи в колишнього підполковника СБУ лише погіршувались. 9 липня 2014 року у його батальйоні "Восток" стався розкол, внаслідок якого частина бойовиків перейшла під пряме командування Гіркіна, а сам Ходаковський з залишками вірних йому людей був змушений утекти до Макіївки. А вже 18 липня його змусили залишити посаду глави "служби безпеки ДНР".

Власне, з того часу й почалась де факто його опозиційна до влади "ДНР" діяльність. Ще у серпні 2014 року він оприлюднив відеозвернення, де заявив, що його бійці були на Донбасі ще до створення так званої "ДНР", і багато хто з них виступають за єдину Україну. Також він запевняв, що бійці "Востоку" не підкоряються Ігорю Гіркіну/Стрєлкову, так як вони не є складовою частиною "ДНР".

"Хтось підтримував утворення "ДНР", хтось виступав за єдину Україну, але проросійську єдину Україну і категорично для себе не сприймає взагалі сам факт розвалу України. Я, наприклад, не є прихильником того, щоб Україна дробилася" – пряма цитата Ходаковського з того звернення. Щоправда, дуже швидко він поширив інше звернення, у якому заявив, що його слова були вирвані з контексту.

А крапку "ДНРівській" кар'єрі Ходаковського поставив Олександр Захарченко, 13 березня 2015 року підписавши указ про звільнення з посту секретаря "Ради безпеки ДНР". Сам Ходаковський після цього звільнення заявив, що його можуть фізично знищити, а у ЗМІ цей крок голови "ДНР" одразу ж пов'язали з намаганням позбавити впливу на Донбасі українського олігарха Ріната Ахметова, креатурою якого в певній мірі вважається Ходаковський.

"Я не людина Ахметова в прямому плані, але, оскільки моя позиція – збереження його бізнесу – вона на руку Ахметова, то можна сказати ллю на млин Ахметова" – зізнався сам Ходаковський у квітні 2015 року.

До речі, в самій "ДНР" Ходаковського майже всю дорогу не дуже "любили". Наприклад, ліквідований нещодавно бойовик Гіві ще рік тому прямим текстом заявляв, що Ходаковський займається "підривною діяльністю" на користь України.

Однак, попри це, опальний польовий командир досі живий. Більше того: проти нього не було здійснено жодної спроби замаху, що дивно. Принаймні, інформація про це ані у ЗМІ, ані у соціальні мережі не потрапляла. Пояснення цьому можуть бути абсолютно різними: від небажання терористів до пори, до часу сваритись з Ахметовим, до банальної потреби влади "ДНР" в публічній опозиції, яка "гавкає, але не кусає" і якою у випадку чого можна лякати "лохторат", мовляв: "Не підтримаєте Захарченка – прийде до влади проукраїнський СБУшник Ходаковський".

Але залишається відкритим інше питання: навіщо все це самому Ходаковському?

Тут можна висувати самі різні гіпотези та версії. Наприклад, Ходаковський розуміє, що в ані незалежній "ДНР", ані в "ДНР" у складі Росії йому нічого корисного не світить, тому штовхає тимчасово окуповані території назад в Україну.

Не виключено, що відбувається це у "кооперації" з Ахметовим, за активами якого на території "ДНР" Ходаковський, за інформацією ЗМІ, наглядає. Адже ні для кого не секрет, що Ахметов чи не найбільше зацікавлений у поверненні Донбасу до складу України на правах широкої автономії регіону.

Також не виключено, що існують певні домовленості, згідно яких у разі успішного завершення цього процесу (реінтеграції тимчасово окупованого Донбасу у склад України на правах вищезгаданих зацікавлених сторін), Ходаковський отримає одну з ключових посад. Можливо навіть посаду глави автономії.

Хоча, навіть якщо жодних попередніх домовленостей і немає, ніхто і ніщо не заважає Ходаковському самостійно мріяти про таку посаду і вести свою гру для досягнення цієї амбітної мети. А вона у нього точно є, тому що про готовність очолити "ДНР" він заявляв ще у грудні 2016 року.

Як би там не було, його нинішня гіперактивність ситуативно грає на руку Україні, тому що спрямована вона, в першу чергу, проти "офіційної" влади "ДНР". Разом з тим, не варто впадати в ейфорію і намагатись ліпити з Ходаковського образ "свого чувака" у ворожому таборі.

По-перше, він зі зброєю в руках воює проти українських воїнів, щоб не допустити звільнення Донбасу на умовах Києва і тим самим схилити українську владу до так званого "мирного вирішення конфлікту". По-друге, наскільки корисним Україні він не був би зараз чи у найближчому майбутньому, не треба забувати, що викликано це виключно тим, що на даному етапі його інтереси в чомусь дотичні до інтересів України – не більше того.

До того ж зрадники Батьківщини і колабораціоністи суспільній реабілітації не підлягають.