Скіпальський: Війна на Донбасі - це дуель розвідок та спецслужб

Колишній заступник голови СБУ генерал-лейтенант Олександр Скіпальський пояснив в інтерв'ю depo.ua, з якою метою терористи активізували бої на Донбасі, навіщо влаштували атаку біля Старогнатівки та хто гальмує реформу українських спецслужб

У зоні АТО протягом останніх тижнів спостерігається загострення ситуації - почастішали обстріли та бої, активізувались диверсійні групи. Як би ви охарактеризували ситуацію на фронті та до чого нам слід готуватися у найближчій перспективі?

У своїх аналітичних роботах я дотримуюся послідовної позиції. На жаль. Мої дослідження не є райдужними. Вони більш песимістичні. Я не вірю у Мінські домовленості - це підступна гра з боку Росії. І сподіватися, що вони підуть на виконання цих домовленостей, може тільки наївна людина. Мінські переговори - це прикриття, засіб для відволікання громадськості для того, щоб повирішувати свої якісь питання - підсилити сепаратистські проросійські війська. І очікувати, що в результаті цих домовленостей ми розрядимо обстановку на Сході, не варто.

Чим можна пояснити цей сплеск активності? Наче б домовилися у Мінську, щось повідводили. І одразу ж вони чинять, як шуллери. Як тільки Україна відвела важку зброю, виконуючи свої обов'язки в рамках домовленостей, в першу чергу перед лицем світової спільноти, як вони вирішили здійснити активізацію бойових дій.

Це робиться з кількох причин:

По-перше, терористи хочуть налякати військових тим, що мовляв "ми можемо".

По-друге, підстібнути вище керівництво України, як вершники підганяли батогом коней, які розслабилися. Путін робить це для того, аби "махнути батогом" і показати свою силу та змусити до виконання тої частини Мінських домовленостей, яка вигідна Росії. Також це спроба змусити Україну прийняти зміни у Конституцію, "особливий статус" та провести на захопленій російським агресором території  вибори за так званим "законом" сепаратистів. Це вершина нахабства з боку ворога. Україна пручається, і для того, щоб змусити нашу владу іти на такі поступки, Росія використовує атаки на фронті.

Третє - будь-яка військова структура мусить тримати себе у формі, бо якщо вони перестануть воювати та тренуватися, починається саморуйнування "армії" терористів. Вони між собою не зможуть поділити награбоване. Це ж банда - зібрані зі всієї Росії покидьки суспільства - люди, які відсиділи у в'язниці, колишні військові, які так і не пристосувалися до мирного життя, люди, які розглядають участь у війні, як спосіб прославитися та розбагатіти. Люди з нормальною психікою не підуть воювати один проти одного в чужу країну. Це загарбники, як не мають ніяких моральних "гальм". Їх потрібно постійно тримати в тонусі, інакше "армія" розпадеться. Інколи навіть у ЗМІ прослизає інформація, що російські прикордонники обстріляли авто чи броньовик, який намагався повернутися з окупованої території в Росію. Путін розуміє, якщо не керувати бойовика та не направляти їхню діяльність в Україні, то вони сядуть на танки та поїдуть гуляти по "Расєї-матушкє".

Четвертий аспект - це перевірка боєготовності української армії. Це розвідка боєм - для визначення місць дислокації та проаналізувати наявні озброєння.

Наступний момент - пропагандистський, терористи активізували бої, щоб нагадати російському народові, як вони змагаються в ім'я великої Росії.

На фоні активізації бойових дій на Донбасі Росія також посилює інформаційний вплив на заході. Зокрема призначили офіційним представником МЗС Росії Марію Захарову, яка нахабно і цинічно бреше, про відсутність російських військових на Донбасі.

Ви кажете, що Мінські домовленості не виконуються і вони є лише інструментом підступних ігор агресора, в той же час Захід не втомлюється раз у раз повторювати, що альтернативи мінському переговорному процесу не існує. Як, на вашу думку, у цій ситуації має поводитись керівництво України?

Ми повинні бути більш наполегливими у риториці на адресу Заходу. Нагадати їм, що перш ніж тиснути на Україну вимогами виконувати свою частину Мінських домовленостей, потрібно натиснути на Росію, яка всі домовленості відверто ігнорує. У Мінській угоді є пункт, який Росія мусить виконати, - це дати можливість Україні взяти під охорону державний кордон. Чому вони цього не роблять? Після взяття під охорону кордону всі процеси у цьому терористичному анклаві розвивалися б зовсім по-іншому. І якби Росія дійсно цього хотіла, то вона б спільно з Україною взяла під контроль частину кордону, що прилягає до окупованої території.

А Європа не хоче бачити, що Росія грає з нами. А з іншого боку, Європа також грає в свою гру - європейські ліберали втомилися від українського конфлікту, і замість того, щоб рішуче продемонструвати нам свою підтримку - в першу чергу у війні. Вони нас підтримують ідеологічно, економічно, але нам необхідна допомога у війні в першу чергу.

Також треба називати речі своїми іменами - називати агресора агресором, а війну - війною. Це стосується не тільки європейців, а й нашого вищого керівництва.

Як ви розцінюєте нещодавні події під Старогнатівкою. Це була розвідка боєм чи варто чекати з боку ворога більш рішучих дій?

Російські найманці на Донбасі уже не хочуть воювати, помирати, вони починають розуміти, що стали маріонетками у руках Путіна. Тому доводиться навіть відряджати туди координатора з Москви (Олександра Лєнцова, - ред.), який зараз спростовує свою присутність в Україні. Ця акція була спланована і як черговий інструмент інформаційної війни в тому числі, але атака нарвалася на мужній опір та героїзм наших військових.

Особливо варто відзначити консолідацію та координацію зусиль підрозділів Збройних Сил України з добровольцями, зокрема з ДУК "Правий сектор". Коли підключилися до бою добровольці, вороги були вимушені відступити і не досягнули успіху. Добровольці "Правого сектору" тут зіграли дуже важливу роль. Дуже виручили військових у цьому бою і волонтери.

Всі, хто зараз попалися на пропагандистську вудку різних "політологів" та чиновників, які применшують роль добровольчого корпусу в АТО, після цього бою мають нагоду переконатися - тільки добровольчий рух, воля всього населення до боротьби - це шлях до перемоги, а не бюрократичні чиновники, які досі "пасуться" на старих схемах "розбазарювання" військового майна, зокрема майна "Укроборонпрому". Вони продають військову техніку у час війни, то й продадуть державу. А добровольці цього ніколи не дозволять, тому ми мусимо робити все для того, аби зміцнити добровольчий дух в Україні.

Чи можна вважати, що бій біля Старогнатівки є ще одним доказом того, що наші військові за рік війни навчилися професійно воювати?

Безумовно. Наше військо зміцніло в професійному плані, зміцніло в питанні координації. Військо має нових керівників - війна відібрала командирів на полковому та батальйонному рівні, які мають високий авторитет серед колег по службі, завдяки чому підрозділи демонструють високі результати. Це великий плюс для армії. І роботу по підвищенню професіоналізму війська треба продовжувати надалі, адже процес захисту України від агресора буде довготривалим.

Протягом останніх тижнів все частіше повідомляють про активізацію диверсійно-розвідувальних груп ворога, зокрема про появу нових підрозділів російського ГРУ на Луганщині. Про що це може свідчити?

Присутність розвідувальних груп - це закономірне явище. Війна на сході України не є війною у класичному розумінні, позиційна війна - це дуель розвідок, дуель спецслужб, дуель спецоперацій, яка підтримується збройними формуваннями.  Саме тому і Росія буде посилювати використання розвідувальних компонентів, і Україна повинна змінювати підхід у роботі спецслужб.

Як ви оцінюєте роботу українських спецслужб на Донбасі? Адже все частіше наша громадськість, зокрема волонтери АТО, висловлюють свої претензії до роботи нашої розвідки та контррозвідки.

Волонтер Юрій Касьянов, який звернувся до вищого військового керівництва з закликом створити фронтову розвідку, говорить правильні речі. Однак питання необхідності створення фронтової розвідки було озвучене раніше професіоналами старшої вікової категорії - це я, Анатолій Лопата, Ігор Смешко, Олександр Скібинецький та інші. Ми говорили про це, ще коли секретарем РНБО був Андрій Парубій, а виконував обов'язки президента Олександр Турчинов.

Однак оточення президента, яке мусить реалізовувати ці завдання, яке є посередником між дорученнями президента та їхнім втіленням у життя, далеке від розуміння ролі спецслужб, за виключенням небагатьох людей. Повноваження вони мають великі, однак не можуть їх застосувати, тому що їх гальмують "старі шляхи".

Тобто реформування спецслужб гальмується на рівні виконавців, чи проблема у недостатній політичній волі з боку президента?

Президент також відповідальний за гальмування реформи спецслужб, адже він уникає глибокого ознайомлення з ситуацією. Він не хоче слухати опонентів, він слухає тільки те, що йому приємно чути. Завжди підлабузники говорять те, що ніжить вухо, а не те, що справді потрібно для держави. Ті, хто сьогодні перебувають на ключових посадах у спецслужбах і в прокуратурі, думають, що вже "взяли бога за бороду", і не розуміють, наскільки велику ношу відповідальності вони взяли на себе - відповідальність за безпеку країни. Тим більше у час війни чиновники, які на цих посадах покеровуються старими схемами, становлять загрозу для становища. Їм необхідно докорінно змінитися, щоб виграти війну, - не можна однією рукою діставати з бюджетного мішка гроші, а другою сварити на інших, щоб не крали. Так не буває. 

 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Мітки: #СБУ