Розведення на фоні обстрілів: Чому Зеленський у Золотому програє

29 жовтня міністр закордонних справ України Вадим Пристайко оголосив, що біля Золотого Збройні сили України почали розведення військ.

"До самої зустрічі в "нормандському форматі" буде розведення на тих ділянках, які ми погодили. У Золотому розведення відбувається прямо зараз. Ми стартуємо з сьогоднішнього дня", – заявив Пристайко, натякнувши, що Золотим розведення не обмежиться і влада готова рухатись далі.

Пізніше на спеціально скликаному брифінгу командувач Об'єднаних сил, генерал-лейтенант Володимир Кравченко підтвердив цю інформацію.

"По схемі є чотири ділянки розведення, одна з них у Золотому-4", – повідомив Кравченко.

Читайте також: Формула Зеленського: Які 30 населених пунктів мають залишити ЗСУ (КАРТА).

Що характерно, розведення сил почалося всупереч Мінським домовленостям, а саме тому їх пункту, який вимагає 7 днів відсутності обстрілів перед розведенням. А те, що обстріли у Золотому не припиняються жодного дня, за кілька годин до початку розведення в один голос повідомили штаб ООС і українська сторона Спільного центру з контролю та координації (СЦКК) питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.

Однак, президент вирішив продовжувати клеїти дурника і з "покер-фейсом" заявляти, що у Золотому обстрілів немає.

"На цій ділянці немає ніякого обстрілу", – роздратовано відповів Зеленський на питання журналіста у кулуарах першого інвестиційного форуму RE:THINK Invest in Ukraine в Маріуполі.

Аналогічна реакція президента спостерігалась і минулої суботи, коли він з дводенним візитом відвідав Золоте.

"Президент приїхав до нас, став говорити: "Давайте розведемо війська, тут все тихо". Ну як все тихо? Ночами стріляють. У нас немає камер, але на телефон я записав вчора вночі звуки пострілів з того боку, хотів показати. Але Зеленський сказав, що це не правда, що стрілянини не було", – повідомив ветеран АТО Борис Ганза, який зараз перебуває у Золотому.

При цьому Зеленський посилається на СММ ОБСЄ, які справді з 18 жовтня не фіксують обстрілів на цій ділянці фронту. Але про "гострий зір" і "спостережливість" ОБСЄ вже п'ятий рік легенди ходять, причому ці легенди зовсім не на користь ОБСЄ.

Читайте також: Фейковий "режим тиші": Навіщо Зеленський говорить неправду про мир в Золотому.

Як би там не було, а війська справді відвели на 1 кілометр в обидва боки. Спочатку це зробила українська сторона, а потім почали надходити повідомлення й про дзеркальні дії з боку терористів "ЛНР". Таким чином станом на вечір 29 жовтня відстань між українськими військами і бойовиками "ЛНР" склала 2 кілометри. Однак, якщо говорити топографічними категоріями, то ЗСУ відійшли з Золотого-4 у Золоте-1, а бойовики залишились у Золотому-5.  

Читайте також: Не розведення, а відступ: Що військові та цивільні кажуть про події в Золотому (18+).

Як відомо, Золоте – це штучно створений населений пункт, у який свого часу об'єднали п'ять сусідніх сіл (Карбоніт, Батьківщина, Стахановець, Партизанське і Мар'ївка), давши їм відповідні підназви: Золоте-1, Золоте-2, Золоте-3, Золоте-4 і Золоте-5.

До війни Золоте було частиною Первомайська і мало з ним спільну міську раду, але в жовтні 2014-го року його було виключено зі складу Первомайської міськради і приєднано до Попаснянського району Луганської області. А в лютому 2015-го "Мінськом-2" Золоте було поділено на дві частини: українську і "ЛНРівську". З того часу село Золоте-5 (Мар'ївка) перебувало під контролем бойовиків, а Золоте-1,2,3 – під контролем ЗСУ.

Що стосується селища Золоте-4 (Партизанське), то воно до червня 2018 року знаходилось безпосередньо на лінії зіткнення, у так званій "сірій зоні", поки ротою глибинної розвідки одного з підрозділів зі складу резерву Об'єднаних сил була не проведена вдала операція зі звільнення і взяття його під український контроль.

Читайте також: Деокупація Золотого-4: В якому поселенні закріпилися ЗСУ (КАРТА).

Таким чином відведення сил у населеному пункті Золоте для України це означає як мінімум втрату територій. Це не кажучи про втрату бойового духу української армії, якій наказали "добровільно" віддавати те, що вона кров'ю здобувала у важких боях. Ну а конкретно президент Зеленський ризикує втратити довіру цієї армії – з усіма можливими наслідками і ризиками… Але це його, судячи з усього, мало хвилює.

Що стосується людей – місцевих жителів – то їх, за словами Кравченка, після відведення ЗСУ захищатимуть працівники Нацгвардії, Прикордонної служби, а також представники СЦКК. А поки що неофіційно наші джерела повідомляють, що периметр довкола Золотого охоронятиме полк спеціального призначення "Азов", який за боєздатністю не поступається частинам ЗСУ (а деякі навіть переважає), але номінально є частиною Нацгвардії.

Очевидно, таке рішення було прийняте не в останню чергу для того, щоб заспокоїти неофіційних добровольців і ветеранів АТО – учасників акції "Ні – капітуляції!", переважна більшість яких свого часу воювали саме у складі "Азову". До речі, самі ветерани вже заявили, що планують залишатися на своїх позиціях, незважаючи на розведення військ, а наказ Зеленського вважають злочинним.

"Вся зброя, яке зараз є у добровольців, легальна і зареєстрована, зберігається відповідно до закону. Відповідно до Конституції, ми маємо право перебувати в будь-якій точці України, не порушуючи закон. Також ми маємо право захищати територіальну цілісність України", – зробили заяву ветерани АТО.

Міністр МВС Арсен Аваков вже навіть придумав і озвучив варіант, за яким і вівці цілі, і вовки ситі. Він офіційно заявив, що добровольці, які перебувають у Золотому, знаходяться там як приватні особи і ніяких законів не порушують.

Таким чином наразі Зеленському вдалося здобути певного роду тактичну перемогу:

- він вгамував ветеранів АТО, перетворивши їх з активних учасників процесу на пасивних спостерігачів;

- знайшов формальний привід почати розведення військ до кінця жовтня, як і обіцяв президенту Франції Макрону (учаснику "нормандського процесу");

- власне відвів ЗСУ на обумовлену у Мінську відстань, чим формально виконав ще одну умову Росії на шляху до "нормандської зустрічі".

Але найголовніше навіть не це. Й без того пішовши на серйозні поступки Путіну, президент України дав зрозуміти, що готовий йти на поступки й далі – все заради зустрічі у "нормандському форматі". Однак залишається незрозумілою впевненість Зеленського у тому, що ця зустріч призведе до якогось рішення щодо закінчення війни.

Поки що вся історія стосунків президента Зеленського і президента Путіна виглядає так, що Зеленський сідає грати в карти з шулером, добре знаючи, що перед ним шулер. З усіма наперед очевидними наслідками.

Читайте також: Розведення в Золотому: Коли Зеленський говоритиме з Пушиліним і Пасічником на прохання Путіна.