Повзучий наступ: Чому на Світлодарській дузі майже не залишилось перспектив (КАРТА)

Depo.ua продовжує відстежувати події у зоні проведення антитерористичної операції. Саме час знову повернутись до Світлодарської дуги, яка у 2016 році стала місцем головної звитяги української армії – тут вона відвоювала у терористів чималий шмат так званої "сірої зони", відсунувши лінію фронту далі на схід.

Потім, щоправда, там настало відносне затишшя, і, починаючи з січня 2017 року, градус протистояння змістився у бік Авдіївки та Маріуполя. І ось, буквально днями Світлодарська дуга знову нагадала про себе.

Нагадала, як це часто буває, словами відомого волонтера з Дніпра Юрія Мисягіна, який подекуди примудряється заміняти цілу прес-службу. Але спочатку не зайвим буде нагадати коротку передісторію даної ділянки фронту.

Після втрати Дебальцевого і Вуглегірська, Збройні сили України зайняли оборону довкола Світлодарська, що згодом отримало назву "Світлодарська дуга". Події тут ще рік тому перейшли у фазу гарячого протистояння. В лютому місяці 2016-го наші захисники перейшли на цій ділянці фронту у "повзучий наступ", що до кінця літа дозволило встановити свій контроль над великим шматком так званої "сірої зони".

Зокрема, українськими військами було захоплено стратегічні висоти поблизу селища Луганське, що дозволило підійти майже впритул до Вуглегірська і Дебальцевого, які за мирними угодами "Мінськ-1" повинні були б контролюватись Києвом.

Потім, внаслідок вдалого контрнаступу (бойовики намагалися відбити раніше втрачені позиції) 18 грудня Збройні сили України увірвалися на позицію "Мара", після чого протягом дня ними були захоплені висота "Хрест", висота "Зірка", "П'ятий пост" і "Четвертий пост". Але найголовнішим стратегічним здобутком українських військ було встановлення контролю над лісом, з якого терористи весь час вели обстріли українських позицій, а також висоти "222" – стратегічно найважливішої у цьому районі.

А на додачу, 23 грудня селище Новолуганське, що тривалий час перебувало нічийним у "сірій зоні", зайняли підрозділи батальйону "Донбас-Україна".

В 2017 році звитяги українського війська продовжились. 19 січня все той же волонтер Юрій Мисягін на своїй сторінці у Facebook повідомив, що наші війська майже впритул підійшли до Дебальцевого. "Від наших позицій на Світлодарській дузі до найближчих будівель і будинків Дебальцевого залишилося всього 5-6 км, по полях і висотах. А ще рік тому було 25 км", – писав тоді Мисягін.

Пізніше цю інформацію підтвердили і бійці, які безпосередньо брали участь в цьому наступі. Повідомлялось також, що наша армія не просто підійшла до околиць Дебальцевого, а вже окопалася і зводить інженерні споруди. Щоправда, тоді продовження не послідувало.

А останнє серйозне загострення на цій ділянці фронту відбулося в 20-х числах червня. Тоді активність бойовиків завершилась тим, що українські захисники знищили два ворожих міномети, одну кулеметну точку та кількох терористів. Крім цього, українська піхота перенесла свої наглядові пункти таким чином, що отримала кількасот метрів нової території.

Після цього події на Світлодарській дузі переросли у позиційну мінометну війну, під час якої то терористи обстріляють позиції ЗСУ, то наші у відповідь знищать ворожу БМП, то кілька терористів відправлять на побачення з Гіві і Моторолою, то цілу укріплену позицію бойовиків зітруть з лиця землі точним влучанням.

Однак відносне затишшя і відсутність гучних боїв не завадило нашим захисникам на початку серпня пересунути опорні пункти більш ніж на 1 км у бік супротивника. Згодом, наприкінці вересня, підрозділи ЗСУ просунулись уперед ще на декілька сотень метрів, при чому, так само – майже без боїв.

Але не треба впадати в ейфорію і завчасно радіти, що бойовики "ДНР" добровільно здають позиції, поступово задкуючи до російського кордону. Зовсім ні. Як повідомив той самий Юрій Мисягін буквально вчора, бойовики досить серйозно укріплюються по той бік лінії розмежування.

"Побачивши і знаючи, як противник готується і що відбувається на їхніх передових позиціях, розумієш, що ніхто не збирається закінчувати війну на сході України", – написав він.

За словами Мисягіна, на тому боці йде підготовка до затяжної війні. Зміцнюються всі передові позиції. Для опорників і бліндажів завозиться ліс у великій кількості і багато мішків. Деякі позиції "закачуються" в бетон, а окопи риються в людський зріст. А ще навесні там все було по-іншому.

"Я не пригадую, щоб раніше так ретельно противник зміцнював свої позиції. Це говорить про те, що вони нас побоюються і готуються до нашого наступу", – робить висновки Мисягін.

Зрозуміло, що миритись з наявним станом речей терористи не можуть і тому їх спроби взяти реванш не повинні нікого дивувати. Для терористів цей напрямок є важливим, оскільки прорив оборони ЗСУ дасть можливість вийти до Вуглегірської ТЕЦ, Світлодарська, а також на Бахмут і так далі. Відбити ж позиції ЗСУ в районі "чарівного лісу" і Кікімори, у певній мірі завдання для бойовиків ключове, оскільки раніше з лісу добре прострілювалися позиції 54-ї бригади поблизу Луганського і Світлодарська.

Однак, судячи з тенденції останніх років, якщо на Донбасі найближчим часом нічого кардинально не зміниться, то нас чекає ще одна осінь артилерійського "пінг-понгу" і позиційних боїв, майже без просування вперед. Адже "сіра зона" в цьому районі майже закінчилась, а за її межі, як показує практика, ЗСУ виходити не наважуються.

З іншого ж боку – наближається зима, а саме в грудні минулого року українським військовим вдалося добитися тут чи не найбільших успіхів. Тому, який розвиток подій матиме місце цього разу – побачимо згодом.