Підсумки року: П'ять головних військових подій в Україні

П'ять головних військових подій 2020 року, на нашу думку, у хронологічному порядку виглядають наступним чином:

1. Трагічна історія розвідника Журавля і медика Ільїна

Російські бойовики з терористичних організацій "ДНР" і "ЛНР" не раз демонстрували кричущу підлість і показне нехтування всіх міжнародних норм поведінки на полі бою. Однак інколи вони перевершували самі себе.

Один з таких випадків трапився 13 липня, коли терористи "ДНР" під Зайцевим, що поблизу Горлівки, влаштували засідку для української евакуаційної групи, яка під гарантії режиму тиші від СММ ОБСЄ намагалася забрати з поля бою тіло загиблого бійця Об'єднаних сил.

Українська група евакуації в білих касках з розпізнавальними знаками (що видно з фото, зроблених з дрону) не встигла дійти до тіла полеглого декілька метрів, коли ворог із засідки відкрив вогонь на ураження зі стрілецької зброї. Група почала відходити, але сержант Ярослав Журавель отримав поранення, тому військовий медик Микола Ільїн поспішив йому на допомогу. В цей момент бойовики, прекрасно усвідомлюючи, що перед ними медик, знову почали обстріл – цього разу з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів, внаслідок чого військовий медик загинув.

Читайте також: Білоруський естонець з українським серцем: Ким був Микола Ільїн - той самий медик у білій касці, якого розстріляли бойовики

Однак, сержант Журавель ще подавав ознаки життя, тому українська сторона кілька разів зверталася через СММ ОБСЄ до проросійських формувань із тим, щоб забрати пораненого, який мав відповідні білі позначки – свідчення про приналежність до евакуаційної групи. Утім, ворог відмовляв, і це не дало змоги вчасно провести пошуки та евакуацію. Поранений військовослужбовець не отримав своєчасної медичної допомоги, стік кров'ю та загинув.

Цей випадок мав стати холодним душем для чинної української влади на чолі з Володимиром Зеленським, але, судячи з подальшого розвитку подій, нічому її не навчив. 

2. Так званий режим повного та всеосяжного припинення вогню

22 липня 2020 року під час чергового засідання Тристоронньої контактної групи у форматі відеоконференції сторони домовились з 00:01 27 липня почати дотримуватись режиму повного та всеосяжного припинення вогню.

Режим передбачав двосторонню заборону на розвідку, у тому числі, за допомогою БПЛА, а також на вогонь з усіх видів зброї, від артилерії до снайперських гвинтівок.

При цьому в Міноборони заявили, що ЗСУ готові дати належну відсіч противнику у разі порушення домовленостей, для чого Генеральним штабом створені відповідні додаткові резерви. У свою чергу, командування ООС запевнило, що у разі загрози життю чи здоров'ю військовослужбовців ніхто не заборонятиме їм відкривати вогонь у відповідь.

Вже через 20 хвилин після початку режиму всеосяжного припинення вогню, о 00:20 27 липня, окупанти здійснили обстріли українських позицій. До ранку штаб ООС зафіксував три таких обстріли, що фактично означало завершення перемир'я.

Однак, віце-прем'єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков одразу ж заявив, що кілька обстрілів на Донбасі можна вважати лише порушенням режиму припинення вогню, а не його зривом.

Подібної риторики дотримуються й інші високопосадовці, включно з президентом Володимиром Зеленським, які продовжують офіційно звітувати, що режим припинення вогню триває, а систематичні порушення його з боку бойовиків мають "провокативний характер" і не свідчать про зрив перемир'я.

І хоч у Зеленського розповідають, що за весь час перемир'я бойові втрати Об'єднаних сил склали 4 бійця вбитими і 18 пораненими, за даними "Вікіпедії", за даний період обірвалося життя 33 захисників. В офіційній статистиці усі смерті, окрім чотирьох, класифікують як небойові втрати, але щодо цього є чимало питань.

Читайте також: Завершення війни від Зеленського: Що не так з "небойовими" втратами в ООС

3. Зміни в Держконцерні "Укроборонпром"

Державний концерн "Укроборонпром", який є монополістом у сфері виробництва і експорту зброї та військової техніки в Україні, пережив рік у стані непевності.

Айварас Абромавичус, який очолив держконцерн одразу після  інавгурації Володимира Зеленського, ще 29 липня заявив, що збирається змінити посаду. Після цього "Укроборонпром" почало помітно штормити – нового очільника на постійній основі держконцерн отримав лише 3 грудня. Ним став колишній голова Херсонської ОДА Юрій Гусєв.

А до того на цю посаду сватали екс-регіонала Сергія Тихонова, який в Офісі президента завідує відділенням безпеки та оборонно-промислового комплексу, а потім призначили на тимчасовій основі Ігоря Фоменка, який з листопада 2019 року працював заступником генерального директора "Укроборонпрому" з бронетанкової, радіолокаційної та спеціальної техніки. Однак зрештою на Банковій обрали антикризового менеджера не з оборонної системи.

У день призначення Гусєв заявив, що наступного року "Укроборонпром" припинить існування. Натомість створять холдинг "Оборонні системи України", до якого увійдуть холдинги, які опікуватимуться авіаремонтом, бронетехнікою, високоточним озброєнням, боєприпасами, спеціальною хімією, радарними системами, морськими системами. Крім того, планують створити "Аерокосмічний холдинг", який займатиметься авіабудуванням, аерокосмічними компонентами, космічними системами.

За словами Гусєва, таке завдання перед ним поставив президент, який очікує результатів протягом найближчих 6-9 місяців.

Читайте також: Кінець "Укроборонпрому": Що чекає на Держконцерн з новим очільником

4. Кулуарні війни між міністром оборони Тараном і головнокомандувачем ЗСУ Хомчаком

Під кінець року на поверхню виліз конфлікт між головнокомандувачем Збройних сил України Русланом Хомчаком і міністром оборони України Андрієм Тараном. який, за останніми повідомленнями, переріс у гостру фазу. Подейкували, ніби голова Офісу президента Андрій Єрмак пропонував Володимиру Зеленському звільнити їх обох. Але, судячи з усього, наразі для них все обійшлося.

Читайте також: Конфлікт Тарана і Хомчака: Кого звільнить Зеленський

Інсайдери повідомляють, що конфлікт між двома зубрами оборонного відомства виник майже одразу ж після призначення Тарана міністром оборони у березні цього року. Мовляв, поки Таран входив в курс справ і зачищав міністерство від ненависного йому "волонтерського десанту" з його Офісом реформ, Хомчак, який на той момент вже півроку перебував на посаді начальника Генштабу, перетягував у підпорядкування всі прибуткові галузі армійського господарства.

Зокрема, Хомчак домагався передачі квартирно-експлуатаційного управління, капітального ремонту і будівництва, медицини, постачання і навіть навчальних закладів. Наразі все це згруповано по галузях підпорядковане Об'єднаному командуванню і далі начальнику Генштабу, яким після переходу Хомчака на вищу новостворену посаду головнокомандувача ЗСУ став його "права рука" – генерал-лейтенант Сергій Корнійчук.

Подейкують, що коли Таран усвідомив, що сталося, то намагався повернути собі втрачене, однак наштовхнувся на жорсткий відпір. Жорсткий настільки, що Хомчак підключив навіть депутатів Верховної Ради. Зокрема, пліткують про депутатку від "Слуги народу" Мар'яну Безуглу, яка працювала при Хомчаку у Генштабі експертом, а зараз є заступницею голови комітету Верховної Ради з питань безпеки і оборони. Нібито на прохання Хомчака вона викликала Тарана на килим в Раду, де буквально його розгромила.

Поки що все, на що спромігся Таран у відповідь – це службове розслідування щодо Командування медичних сил ЗСУ (яке нібито розікрало на тендерах гроші на апарати ШВЛ), за підсумками якого було звільнено командувача Медичних сил ЗСУ Ігоря Хоменка, якого називають ставлеником Хомчака.

При цьому у публічному просторі обидва генерала ведуть себе по-різному: якщо Хомчак намагається світитись у ЗМІ особисто (зустрічі з блогерами, інтерв'ю, брифінги), то Таран віддає перевагу офіційним заявам через прес-службу Міноборони. Щоправда більш відкрита позиція не захищає Хомчака від негативу.

Читайте також: Одкровення Хомчака: Про що говорив і чого не сказав головнокомандувач ЗСУ

Ну а поки військові топ-чиновники займаються "перетягуванням ковдри", у питанні реформ армія відкочується назад.

5. Згортання реформи системи харчування в ЗСУ

До 2020 року реформа системи харчування у ЗСУ була однією з найвдаліших. Однак менш ніж за місяць після призначення Андрія Тарана, у Міноборони повідомили, що ті частини, які до 1 березня не перевели на нову систему харчування, з 1 червня будуть переходити на комбіновану, де постачальник надаватиме і асортимент продуктів за каталогом, і послугу з організації харчування.

Наше видання тоді припустило, що це замаскований початок згортання реформи харчування.

Читайте також: Саботаж під шумок карантину: Як нова влада згортає реформу харчування ЗСУ

Наступний тривожний дзвоник пролунав 30 березня, коли на позачерговому засіданні Верховна Рада ухвалила законопроект щодо продовження договірних відносин з діючими постачальниками послуг харчування в ЗСУ. Простіше кажучи, парламент на прохання Міноборони дозволив до кінця року не проводити тендери на закупівлю послуг з харчування, відкинувши за цим показником ЗСУ у часи президентства Януковича.

Ну а остаточно пазл склався 9 листопада, коли низка ЗМІ оприлюднила урядові зміни до Постанови про організацію харчування особового складу ЗСУ, з яких слідує, що в Міноборони замість оголошення відкритих торгів на 2021 рік, просто згорнули реформу і остаточно повернули все "як було".

Читайте також: Знову корм замість їжі: Як Міноборони Зеленського поховало реформу харчування ЗСУ