Новий винищувач для України: Чому в ЗСУ не можуть визначитись між американським F-16 і шведським JAS-39

Зволікання з реформою бойової авіації ЗСУ не можуть тривати вічно – вибір постачальника реактивних винищувачів все одно доведеться робити

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Новий винищувач для України: Чому в ЗСУ…

Останнім часом тема української бойової авіації знову вийшла на порядок денний, адже крайній термін експлуатації наявних у нас радянських реактивних винищувачів і штурмовиків добігає кінця в 2025 році. А враховуючи те, що від замовлення до поставки пройде певний час, плюс кількарічний період необхідного навчання як льотного складу, так і обслуговуючого персоналу, то виходить, що визначатись з заміною потрібно вже зараз.

Так от, буквально днями "Український мілітарний портал" оприлюднив результати методичного підходу визначення потенційного винищувача для тактичної авіації. Авторами цього методичного підходу є діючий командувач Повітряних сил ЗСУ Сергій Дроздов, а також науковці Харківського національного університету Повітряних сил: доктор технічних наук, професор, головний науковий співробітник Олексій Леонтьєв і кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Михайло Науменко.

Як визначали найбільш оптимальну марку літака

Ними були проаналізовані потенційні багатоцільові винищувачі: американські F-16E і F-35A, євросоюзівський EF-2000, французький Rafale та шведський JAS-39, які порівнювались за ціною, вартістю експлуатації та коефіцієнтом бойового застосування.

Альтернативні багатоцільові винищувачі для переозброєння авіаційного парку тактичної авіації

Коефіцієнт бойового застосування розраховувався за еквівалентом застосування по повітряним цілям літаків-еталонів типу МіГ-29 (винищувач), і по наземним цілям літаків-еталонів типу Су-24М (штурмовик).

Згодом оцінили необхідну чисельність відповідно до їх коефіцієнтів та розписали закупівлі на три етапи:

- закупівля 12 бортів;

- закупівля 24 бортів;

- закупівля 40-60 бортів – в залежності від кількості по еквіваленту застосування.

Еквівалент застосування рахували у відношенні:

- 120 бойових літаків-еталонів типу МіГ-29 по повітряним цілям;

- 40 бойових літаків-еталонів типу Су-24М по наземним цілям;

- 70 бойових літаків-еталонів МіГ-29 по повітряним цілям.

Синтезовані програми переозброєння тактичної авіації на однотипний парк бойової авіаційної техніки для альтернативних типів літаків

У підсумку автори методичного підходу прийшли до висновку, що найбільш економічно доцільним варіантом є придбання JAS-39, яких потрібно придбати у кількості 96 одиниць, а вартість складе 6,8568 млрд доларів США.

Як відомо, JAS-39 Gripen – це багатоцільовий винищувач четвертого покоління, який розроблений і виробляється шведською фірмою Saab. Він хоч формально і належить до класу винищувачів, однак розроблявся, як універсальний багатоцільовий літак і по факту може використовуватись для різних цілей. Власне, абревіатура JAS розшифровувалася, як Jakt (винищувач), Attack (штурмовик), Spaning (розвідник).

Читайте також: Новий винищувач для України: Чим нам вигідний шведський JAS 39 Gripen

Що не врахували

Але тут варто зауважити, що використана методологія визначення потенційного літака не дає розуміння визначення коефіцієнтів бойового потенціалу представлених типів літаків, адже фактично вони є носіями майже однакових типів озброєння.

Простіше кажучи, за цією методологією визначили найдешевший літак, а не найкращий. Тоді як в сучасному світі зовсім не ціна є визначальним фактором при виборі реактивних винищувачів. На перший план майже завжди виступають геополітичні фактори, а також потенційне використання цих літаків.

І тут треба враховувати, що Україна зараз перебуває у стані війни з ворогом, який переважає нас чисельністю своєї армії. Тому єдиний шанс на успіх у цій війні полягає для нас у здобутті технологічної переваги. Простіше кажучи, Повітряні сили ЗСУ потребують таких літаків, які мали б перевагу у повітряному бою з російськими літаками (переважно МіГ-29 і Cу-27). І тут починається найцікавіше.

Розробники JAS-39 Gripen запевняють, що він створювався спеціально для протидії російським винищувачам Cу-27 – найпотужнішим російським винищувачам серійного виробництва того часу. І це твердження справді має сенс. Але не  все так просто.

Прихильники JAS-39 апелюють до опублікованого Китаєм в листопаді 2020 року детального звіту про результати китайсько-тайських маневрів 2015-го року, під час яких відбулися імітаційні бої між тайськими винищувачами JAS-39C/D Gripen та китайськими Su-27SK (експортна версія Су-27). З цього звіту випливає, що літаки шведського виробництва досягли величезної переваги над своїми російськими (точніше, ще радянськими) опонентами.

Зокрема, під час навчань у 2015 році літаки обох країн зіткнулися один з одним на відстані більшій за візуальну дальність. За цих умов JAS-39C/D вдалося досягти 41 "ефективного ураження" противника, а китайським пілотам Su-27SK лише дев'ять. Під час імітаційних боїв на відстані 50 км і більше пілоти JAS-39C/D отримали 10 перемог, а Su-27SK – жодної. Але найбільшої ефективності шведські винищувачі досягли на відстані 30 км і більше, коли співвідношення результативних пострілів склало 88%. Китайці на цій відстані досягли лише 14%, тобто лише один з семи пострілів влучав у ціль.

Автори звіту пояснюють такий результат більш сучасним (і, як наслідок, більш потужним) озброєнням і радіо-локаційним обладнанням JAS-39C/D у порівнянні з Su-27SK.

Щоправда, під час близьких повітряних боїв (у полі зору один одного) були інші результати: китайцям на Su-27SK вдалося збити 25 літаків JAS-39C/D із втратою однієї своєї машини. Тут зіграла роль набагато потужніша силова установка літаків російського виробництва.

Противники ж JAS-39 Gripen апелюють до статті на американському спеціалізованому порталі Militarywatchmagazine, у якій зазначається, що JAS-39 справді має перевагу над базовою версією Су-27 розробки 1980-х років, однак безсилий проти сучасних російських модифікацій, як то Су-27СМ2/СМ3

Це пояснюється тим, що за своїм льотними та бойовими характеристиками JAS-39 належить до класу легких винищувачів і знаходиться в одній ніші з російськими МіГ-29/35 і американськими F-16, тоді як весь модельний ряд Су-шок – це важкі всепогодні винищувачі.

Чим це загрожує

І тут виникає питання: чи підходять Україні бойові літаки, які апріорі не здатні протистояти навіть не потенційному, а цілком реальному ворогу? Звісно, можна сподіватись, що у випадку загострення військового протистояння Росія застосує проти нас виключно старі немодифіковані Су-27 і легкі Міг-29, але для чого їй це робити, знаючи свою перевагу в іншому?

От і виходить, що найцікавіший з фінансової точки зору варіант не є найкращим у підсумку.

Що цікаво, той же командувач Повітряних сил ЗСУ Сергій Дроздов, якому зараз приписують вибір літаків JAS-39 Gripen, у жовтні 2020 року в одному з інтерв'ю розсипався в компліментах американським винищувачам F-16 і ставив у приклад Польщу, яка зупинила свій вибір на співпраці з американцями.

Читайте також: Новий винищувач для України: Чим нам вигідний американський F-16 Fighting Falcon

США проти Швеції

Зрозуміло, що США і Швеція (а ще Франція, Євросоюз, Китай та Індія) в цьому сегментні ведуть між собою конкурентну боротьбу за ринки збуту. Адже коли якась країна вже бере собі на озброєння певну марку реактивних бойових літаків, то вона стає клієнтом цієї фірми-виробника, а отже й відповідної держави, на цілі десятиліття вперед. А це мільярди доларів як на закупівлю самих літаків, так і на різні супутні витрати: озброєння до них, навчання персоналу, технічне та консультаційне обслуговування, ремонт і запасні частини, не кажучи вже про апгрейд.

А "пересісти" з однієї марки літаків на іншу дуже непросто, адже це потребує величезних разових капітальних витрат і повну перекваліфікацію усього льотного персоналу ВПС. Власне, це те, з чим зіштовхнулась Україна сьогодні.

Власне, що шведський, що американський варіант мають свої переваги і недоліки. Наприклад, підготовка льотного складу та обслуговуючого персоналу для обслуговування літаків F-16 усіх модифікацій займає кілька років, що за сучасними мірками дуже багато. У той же час підготовка для JAS 39 Gripen вона займає близько 6 місяців.

Також у разі вибору JAS-39 Gripen для нашої країни достатньо привабливою виглядає можливість підписати угоду зі шведською Saab ще й з точки зору потенційного заробітку. Справа в тому, що шведи не мають центру обслуговування літаків у Східній Європі. Країни, як то Угорщина та Чехія, змушені "ганяти" пташок до Швеції. Політ туди і назад забирає чимало ресурсу винищувачів, який можна було б витратити на навчання чи патрулювання. Україна, яка має потужну науково-технічну базу, могла б стати своєрідним логістичним хабом для Saab. Обслуговування і, можливо, навіть виробництво пташок цілком можна зосередити в нашій державі.

При виборі F-16 ідея створення логістичного хабу в Україні виглядає малоймовірною, оскільки США мають достатню кількість військових баз по всій Європі, плюс базу обслуговування F-16 в Туреччині. А з іншого боку, співпраця з американцями у військово-повітряній сфері може у перспективі спонукати США створити військову базу й в Україні.

Натомість, існує при співпраці з американцями існує теоретична можливість виготовляти частину обладнання для літаків в Україні. Американці хоч і не всім підряд, але все ж роздають такі привілеї за індивідуальною домовленістю. Зокрема, США пішли на поступки Ізраїлю і дозволили йому замінити приблизно 50% бортового обладнання на ізраїльські аналоги. А Туреччина взагалі вибила собі право самій виробляти для себе F-16 за ліцензією. Науково-технічний потенціал України також міг би бути задіяний у цій сфері, якби ЗСУ мали на озброєнні "Бойових соколів". Також не можна виключати в такому випадку і спільних україно-американських розробок. До речі, розмови про це вже ведуться на найвищому рівні.

Таким чином, закупівля та використання американських бойових літаків ще більше зблизило б Україну й США у галузі військової співпраці. А для нас у нинішній ситуації близькість до США автоматично означає віддаленість від Росії.

Також F-16 мають успішний реальний бойовий досвід саме у протистоянні з літаками російського виробництва, тоді як JAS-39 за весь час жодного разу не брав участі у повітряних боях. Наразі весь бойовий досвід шведів зводиться до патрулювання території і розвідки.

Як бачимо, питання вибору нового бойового літака лежить на перетині багатьох площин, адже визначає вектор розвитку цілої галузі на десятиліття вперед. І тут головне не помилитись з вибором – щоб не вийшло, як в 1990-х з автомобілебудуванням, коли ми відмовили німецькому Volkswagen заради корейського Daewoo.

Читайте також: Як Україна розбудовує свою армію: Авіація

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme