Новий винищувач для України: Чому нам вигідний американський F/A-18E/F Super Hornet

Дуже скоро Україні доведеться повністю оновлювати парк бойових реактивних літаків, і головне тут – не помилитись з вибором

Всі фото – ЕРА

Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць). Однак, всі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни, адже термін експлуатації їх добігає кінця в 2025-му році, а враховуючи п'ятирічний період необхідного навчання як льотного складу, так і обслуговуючого персоналу, плюс постачання нових літаків за контрактом, визначатись з заміною потрібно не пізніше 2020-го року.

Depo.ua пропонує цикл ознайомчих матеріалів з ймовірними варіантами заміни старих МіГ-ів і Су-шок, присутніми на світовому ринку реактивних винищувачів. На черзі американський багатоцільовий винищувач Boeing F/A-18E/F Super Hornet (F/A-18E/F "Супер шершень").

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний шведський JAS 39 Gripen.

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний європейський Typhoon.

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний французький Rafale.

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний американський F-15SE Silent Eagle.

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний американський F-16 Fighting Falcon.

Що собою представляє

F/A-18E/F Super Hornet – це палубний винищувач-бомбардувальник четвертого покоління, розроблений в 1970-х роках американською фірмою McDonnell Douglas, яку у 1997-му році викупила компанія Boeing. Станом на сьогодні він є основним бойовим літаком ВМС США, а його модернізована версія постачається на експорт, у тому числі як аеродромний літак.

Спочатку F/A-18 розроблявся з метою доповнити майбутній F-15 легшим і дешевшим літаком для завоювання переваги у повітрі і разом з F-16 брав участь у конкурсі, на якому обирався легкий винищувач для американських військово-повітряних сил. Хоча у конкурсі тоді переміг F-16, розробкою F/A-18 зацікавилися військово-морські сили США, які шукали недорогий літак, який би міг доповнити, а потім і замінити винищувач F-14 Tomcat.

Спочатку літак повинен був випускатися в трьох модифікаціях: винищувача F-18A, штурмовика A-18A, навчально-бойового TF-18A. Однак, фірмі McDonnell Douglas вдалося об'єднати винищувальну і штурмову модифікації в один літак, який в 1980-му році отримав назву F/A-18A. У той же час двомісний TF-18A був перейменований в F/A-18B.

Перший політ F/A-18 Hornet відбувся 18 листопада 1978-го року. Перший же серійний літак піднявся в повітря 12 квітня 1980-го року, і вже в травні того ж року нові машини почали надходити у ВМС.

У 1992-му році стартувала розробка сучаснішої моделі F/A-18E/F Super Hornet, яка має на 20% більший розмах крил та на 1,2 м. довший фюзеляж. Перші зразки "Супер шершня" військово-морські сили США отримали 17 листопада 1999-го року. Очікується, що ця модель перебуватиме на озброєнні до кінця 2030-х років.

Одна із найбільш помітних відмінностей між "Супер шершнем" та "Шершнем" – це розміри та будова повітрозабірників. У F/A-18E/F вони більші, що забезпечує кращий потік повітря до двигунів, і мають приблизно прямокутну форму, тоді як F/A-18 – напівкруглу.

"Шершень" з самого початку планувався, як палубний літак, тому розроблявся за наступними вимогами: невеликі габарити, бездимні двигуни, мала величина ефективної площі розсіювання (ЕПР), слабке ІЧ випромінювання, наявність бортових засобів РЕБ тощо.

Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою з средньорозташованим трапецієподібним крилом, двома двигунами у хвостовій частині фюзеляжу. Він має фюзеляж типу напівмонокок з двокілевим стрілоподібним хвостовим "оперенням". Вертикальне "оперення" з двома відхиленими назовні на 20 градусів кілями зміщене вперед щодо стабілізатора для виведення його із зони аеродинамічної тіні від крила і стабілізатора на великих кутах атаки.

F/A-18 має багатолонжеронне крило, яке складається по лініях, які проходять через внутрішні хорди елеронів з поворотом консолей на 90 градусів. На крилі встановлені рухомі носки на весь розмах, однощілинні закрилки і зависаючі елерони. Носки і закрилки відхиляються автоматично залежно від кута атаки й числа М для підвищення маневреності в бою і аеродинамічної якості в крейсерському польоті.

Однією з відмінних особливостей літака є наявність напливів складної форми в плані перед кореневими частинами крила. Напливи створюють вихрову підйомну силу і забезпечують політ літака на великих кутах атаки. Між напливами і фюзеляжем є щілини для відводу приграничного шару повітря від повітрозабірників.

Планер розрахований на ресурс 6 тис. годин при 2 тис. злетів з використанням катапульти і 2 тис. посадок з використанням затримуючого гака. При цьому в експортній версії він йде також як аеродромний літак – без палубних гаків.

"Начинка"

Кабіна F/A-18E/F Super Hornet має рідкокристалічний монохромний індикатор з сенсорним управлінням, розміщений у верхній частині приладової панелі. Також в кабіні розміщений кольоровий рідкокристалічний індикатор тактичної обстановки та монохромний програмований рідкокристалічний індикатор, призначений для контролю роботи двигуна і паливної системи.

F/A-18E/F, оснащені нашоломною системою вказування цілі JHMCS. Вона дозволяє виводити частину інформації з приладової панелі на нашоломний дисплей, що підвищує обізнаність екіпажу про навколишню обстановку та параметри роботи літака. Але основна перевага JHMCS полягає в можливості поглядом пілота наводити ракети на ціль під час ближнього повітряного бою, при цьому в поле наведення складає 160°.

На F/A-18E/F встановлюється імпульсно-доплерівська БРЛС AN/APG-79. Вона має здатність виявляти цілі класу "винищувач" на відстані до 80 км. Одночасно БРЛС може відслідковувати до 10 цілей і наводити ракети на 4 із них. Дальність виявлення повітряних цілей класу "винищувач" у AN/APG-79 складає 150-165 км.

На двох підфюзеляжних вузлах підвіски може розміщуватися інфрачервона система переднього огляду та наведення, її наявність дозволяє літаку ефективно діяти у нічний час і в складних метеоумовах, а також застосовувати високоточну зброю з лазерним наведенням.

Також на "Супер шершні" установлюється система AN/ASQ-228 ATFLIR, яка складається з двох підвісних контейнерів: у одному із них розміщується інфрачервона апаратура переднього огляду, обладнана низькорівневою телекамерою, а в іншому – лазерний далекомір-цілевказувач з дальністю виявлення цілей до 55,6 км.

Окрім цього, F/A-18E/F може нести наступне підвісне обладнання: пристрій автоматичного відстрілювання теплових приманок SUU-42A/A і систему постановки активних перешкод.

Для зв'язку та передачі даних F/A-18E/F використовує радіо AN/ARC-210 та систему обміну інформацією з високим ступенем захисту Link 16, а керує усіма інформаційними потоками термінал MIDS. Також "Супер шершні" оснащені новою системою зв'язку та передачі інформації JTRS.

На останні версії встановлена нова система постановки активних перешкод AN/ALQ-214. Ця система має вбудовані датчики попередження про можливу загрозу. Також літак отримав нову буксирувальну радіолокаційну приманку AN/ALE-55, яка може транслювати активні перешкоди від AN/ALQ-214.

На F/A-18E/F установлені два турбореактивні двоконтурні двигуни General Electric F414. Сам двигун був розроблений на основі F404, який використовується на F/A-18 Hornet, але на 7% важчий. F414 має електронну системи керування двигуном, яка значно ефективніша за гідравлічну, що використовується на F404.

Кожен двигун розвиває тягу до 62,3 кН (6357 кгс) без використання форсажу, тяга на форсажі – 97,9 кН (9990 кгс). Таким чином максимальна тяга обох двигунів – 195,8 кН (19980 кгс), що дозволяє літаку розвивати швидкість до 1915 км/год.

Паливна система F/A-18E/F складається з шести фюзеляжних протектованих баків і крилових м'яких кесонних баків. Всі паливні ємності для запобігання вибуху при бойових пошкодженнях заповнені поропластом. Запас палива у внутрішніх баках F/A-18E складає 6530 кг, крім того на зовнішніх підвісках можна розмістити до 4435 кг палива у ППБ.

"Супер шершень" спроектований таким чином, що будь-який серійний літак можна оснастити системою для дозаправлення літаків у повітрі. Це дозволяє використовувати F/A-18E/F як повітряний танкер для дозаправлення інших палубних літаків військово-морських сил США. При передачі з такого заправника 2900 кг палива на відстані 610 км від авіаносця іншому F/A-18E/F, його радіус дії зросте до 1600 км.

Літак виготовлений, в основному, з алюмінієвих сплавів. У конструкції планера літака передбачено дублювання шляхів передачі силових навантажень. У конструкції шасі літака (циліндри основних стійок) застосовано високоміцну сталь AerMet 100 фірми Carpenter Technolodgy з межею міцності 200 кгс/мм².

Озброєння

F/A-18E/F обладнаний однією шестиствольною 20-мм гарматою М61А2 "Вулкан" з боєзапасом 578 снарядів. Крім цього він має 11 точок підвіски (три під фюзеляжем, дві на кінчиках крил і по три під кожним крилом), здатних одночасно нести 8051 кг боєприпасів.

Літак може нести 4 ракети "повітря-повітря" AIM-9 Sidewinder (або 4 ракети AIM-120 AMRAAM) і 2 ракети AIM-7 Sparrow (або 2 ракети AIM-120 AMRAAM).

Також на озброєнні можуть перебувати ракети "повітря-поверхня" (AGM-65 Maverick, AGM-84H/K SLAM-ER, AGM-88 HARM, AGM-154 JSOW, AGM-158 JASSM, протикорабельні ракети (AGM-84 Harpoon LRASM), авіаційні бомби (високоточні авіабомби типу JDAM; бомби з лазерним наведенням типу Paveway; вільнопадаючі бомби Mark 82, Mark 83, Mark 84), касетні авіабомби (CBU-78 Gator, CBU-87, CBU-97, CBU-100) і навіть ядерні бомби (B61).

Використання

Станом на сьогодні F/A-18E/F Super Hornet перебуває на озброєнні лише США і Австралії.

На озброєнні ВМС США перебуває 467 літаків, тоді як ВПС Австралії мають у своєму розпорядженні 24 літака, придбаних у травні 2007-го року на суму 2,9 мільярда доларів (120,8 млн доларів за одиницю).

Окрім цього, досі на озброєнні багатьох країн перебуває F/A-18 Hornet, який вже знятий з виробництва. Це знову ж таки США (286 одиниць) і Австралія (75 одиниць), а також Іспанія (88), Канада (79), Швейцарія (33), Кувейт (32), Малайзія (8), Фінляндія (5). Всі ці країни розглядають варіант заміни старих моделей новими – F/A-18E/F Super Hornet.

Крім них інтерес до "Супер шершня" проявляють Данія (розглядається варіант купівлі 24-30 одиниць), Німеччина (роздумує над купівлею 90 одиниць) і Польща (оголосила тендер на закупівлю 64 одиниць).

Що цікаво, у 2010-му році Boeing запропонував користувачам і потенційним покупцям літака "Міжнародну дорожню карту". Вона включала у себе пропозиції щодо вдосконалення F/A-18E/F з використанням технологій для винищувачів п'ятого покоління. У першу чергу літак може отримати нове обладнання кабіни, конформні паливні баки, внутрішні підвіски озброєння, нову інфрачервону систему пошуку цілей та потужніший двигун.

Вартість

Станом на сьогодні придбання одного літака F/A-18E/F Super Hornet обійдеться покупцеві у 57,7 млн доларів. Але це вартість самого літака. Якщо додати до неї витрати на супутнє обладнання, запчастини та технічне обслуговування, то вартість одного F/A-18E/F за тим же контрактом складатиме порядка 70,5-86,8 млн доларів, що робить його дещо дешевшим за F-15SE Silent Eagle і F-16 Fighting Falcon.

Хоча, як ми вже писали, не ціна є визначальним фактором при виборі реактивних винищувачів. В значній мірі рішення окремо взятої країни залежить від офсетних програм, які можуть запропонувати компанії-виробники, а також від геополітичної кон'юнктури.

Чому цей варіант може бути вдалим для України

Як завжди, тут є декілька моментів. По-перше, успішний бойовий досвід. F/A-18E/F Super Hornet бере участь у війні в Сирії, де успішно збиває російські Су-шки. Його попередник, F/A-18 Hornet, брав участь у війнах в Перській затоці (1991), Афганістані (2001), Іраку (2003-2010) та інших, менш масштабних військових кампаніях.

По-друге, закупівля та використання американських бойових літаків ще більше зблизило б Україну й США у галузі військової співпраці. А для нас у нинішній ситуації близькість до США автоматично означає віддаленість від Росії.

По-третє, теоретична можливість виготовляти частину обладнання для літаків в Україні. Американці хоч і не всім підряд, але все ж роздають такі привілеї за індивідуальною домовленістю. Зокрема, Австралія збирає "Шершнів" і "Супер шершнів" з американських комплектуючих на своїх заводах. Науково-технічний потенціал України також міг би бути задіяний у цій сфері, якби ЗСУ мали на озброєнні F/A-18E/F Super Hornet. Також не можна виключати в такому випадку і спільних україно-американських розробок.

По-четверте, дуже привабливою і перспективною виглядає запропонована компанією Boeing "Міжнародна дорожня карта", яка дозволить будучи оператором F/A-18E/F Super Hornet четвертого покоління з часом модернізувати його до параметрів винищувача п'ятого покоління.

Але є й ряд негативних нюансів. Насамперед це підготовка льотного складу та обслуговуючого персоналу для обслуговування літаків F/A-18E/F займає кілька років, що за сучасними мірками дуже багато. У той же час підготовка для JAS 39 Gripen і Typhoon займає близько 6 місяців. Враховуючи те, що Україна до останнього відкладає прийняття рішення про реформування бойового авіапарку, цей показник матиме важливе значення.

Окрім цього малоймовірною виглядає ідея створення логістичного хабу для F/A-18E/F в Україні, оскільки США мають достатню кількість військових баз по всій Європі. А з іншого боку, співпраця з американцями у військово-повітряній сфері може у перспективі спонукати США створити військову базу й в Україні.

Як би там не було, та якщо Україна не почине вирішувати питання реформування ВПС вже зараз, то через кілька років може взагалі без авіації залишитись. Ми й так дотягнули питання до тої межі, що нам скоро будь-який "секонд-хенд" буде за щастя. Головне тут – не піти шляхом в нікуди і не скуповувати по всьому світу старі радянські МіГ-и і Су-шки, відтерміновуючи тим самим вкрай важливу реформу.

Читайте також: Падіння Су-27 під Вінницею: Чому сталась трагедія.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна