Новий винищувач для України: Чому нам вигідний європейський Typhoon

Всі фото – ЕРА

Модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць). Однак, всі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни, адже термін експлуатації їх добігає кінця в 2025-му році, а враховуючи п'ятирічний період необхідного навчання як льотного складу, так і обслуговуючого персоналу, визначатись з заміною потрібно не пізніше 2020-го року.

Depo.ua починає цикл ознайомчих матеріалів з ймовірними варіантами заміни старих МіГ-ів і Су-шок, присутніми на світовому ринку реактивних винищувачів. На черзі інтернаціональний реактивний винищувач Eurofighter Typhoon (Єврофайтер "Тайфун").

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний шведський JAS 39 Gripen.

Що собою представляє

Typhoon – це багатоцільовий винищувач четвертого покоління, який розроблений та випускається міжнародною компанією Eurofighter, яку у 1986-му році створив консорціум компаній British Aerospace (сьогодні BAE Systems) (Велика Британія), MBB (сьогодні DASA) (ФРН), Aeritalia (сьогодні Alenia Aeronautica) (Італія) і CASA (Іспанія). Іспанську компанію у 2009-му році поглинув міжнародний концерн Airbus Group, ставши, тим самим, новим членом консорціуму.

Розробка літака розпочалася у 1986-му році на базі британського експериментального літака British Aerospace EAP і в 1994-му здійснив політ перший прототип винищувача – DA-1 (всього для розробки і випробувань було побудовано сім прототипів). Назву Typhoon новий євровинищувач отримав у 1998-му році, тоді ж було підписано перший контракт на виробництво нових літаків.

13 лютого 2003-го року здійснив політ перший серійний "Тайфун" (GT001), призначений для німецьких ВПС. 14 лютого в повітря піднялися перші британський (BT001) та італійський (IT001) літаки. Через декілька днів, 17 лютого, здійснив політ перший іспанський "Тайфун" (ST001). У 2003-му році він був прийнятий на озброєння повітряних сил країн-учасниць консорціуму, а у 2005-му євровинищувачі заступили на своє перше бойове чергування.

Спочатку "Тайфун" створювався, як винищувач для завоювання переваги в повітрі, але в ході розробки та експлуатації він отримав можливість наносити удари по наземних цілях, перетворившись у багатоцільовий бойовий літак.

Як і "Гріпен", євровинищувач "Тайфун" спроектований по аеродинамічній схемі "качка" (аеродинамічна схема, при якій у літального апарату елементи поздовжнього управління розташовані попереду крила) з низькорозташованим трикутним крилом (кут стрілоподібності 53°), негативним запасом стійкості, двосекційними закрилками, переднім поворотним горизонтальним оперенням і вертикальним кілем з кермом напрямку без стабілізатора. Подібна конструкція дозволяє значно підвищити маневреність літака на великих кутах атаки та під час польоту з надзвуковою швидкістю. Одночасно з тим, наявність поворотного горизонтального оперення погіршує огляд з кабіни та збільшує радіолокаційну помітність літака.

Широке застосування композитних матеріалів дозволило значно знизити вагу планера та довести його ресурс до 6000 льотних годин. Необхідна довжина злітно-посадкової смуги для "Тайфуна" становить 700 метрів, а конструкція шасі та пневматиків дозволяє експлуатувати літак навіть з грубо відремонтованих злітно-посадкових смуг.

На літаку застосована чотирикратно-резервована цифрова електродистанційна система управління польотом, об'єднана з системою управління двигунами. Вона забезпечує штучну стійкість і високу маневреність, а також відхилення органів управління для досягнення максимальної аеродинамічної якості на всіх режимах і у всьому діапазоні швидкостей і висот польоту.

"Начинка"

Eurofighter Typhoon має повну "дисплей-кабіну" (панель кабіни пілотів літака, що включає в себе лише електронні дисплеї і позбавлена будь-яких механічних покажчиків). Вся необхідна екіпажу інформація виводиться на три багатофункціональні кольорові дисплеї та широкоформатний індикатор на лобовому склі.

Фото - tribp

Прицілювання та наведення зброї здійснюється, переважно, за допомогою нашоломного прицілу. При цьому він повністю сумісний із камерою нічного бачення та інфрачервоною системою переднього огляду. Для полегшення управління літаком в бойових умовах на нашоломний дисплей може виводитися частина інформації з дисплеїв та ІЛС.

Також "Тайфун" має систему голосового управління польотом, що дозволяє екіпажу виконувати ряд операцій через голосові команди. До речі, це перший в історії авіації випадок, коли подібна система була встановлена на бойовий літак.

Крім цього, євровинищувач обладнаний так званою "панічною кнопкою" – якщо пілот під час польоту втратить просторову орієнтацію (це можливо при маневруванні з великими перевантаженнями), то він зможе повернути літак в звичайне положення простим натисканням цієї кнопки. Після її натискання автопілот візьме на себе управління польотом, переведе літак в горизонтальний політ зі швидкістю 550 км/год і продовжить вести літак в такому положенні, поки пілот знову не візьме управління на себе.

Крім цього, "Тайфун" оснащений системою автоматичного огинання рельєфу місцевості, що дозволяє йому здійснювати політ на висоті 30 метрів. Для точної навігації використовується система глобального супутникового позиціонування (GPS). При цьому GPS-приймач кожного літака має свій окремий високозахищений канал.

Для прийому та передачі даних екіпаж "Тайфуна" використовує багатофункціональну систему поширення інформації (MIDS). Вона дозволяє в режимі реального часу обмінюватися інформацією з іншими літаками, наземними командними пунктами, штабами сухопутних військ та кораблями.

Для виявлення цілей "Тайфун" використовує багаторежимну імпульсно-доплерівську бортову радіолокаційну станцію CAPTOR-М та інфрачервону систему переднього огляду PIRATE.

CAPTOR-М має плоску антенну решітку і оптимізований, у першу чергу, для роботи по повітряним цілям, які може виявляти на дальності до 185 км. Він забезпечує можливість знищення повітряних цілей на всіх ракурсах, у тому числі й на фоні землі, в умовах застосування противником засобів РЕП.

Інфрачервона система PIRATE установлюється в передній частині фюзеляжу, зліва від вітрового скла. Вона може в пасивному режимі відслідковувати як повітряні так і наземні цілі. Дальність виявлення повітряних цілей складає 98 км, а пуск ракети "повітря-повітря" може бути виявлений на відстані понад 160 км. Для підвищення ефективності ударів по наземним цілям PIRATE доповнюється підвісним цілевказувачем LITENING.

Для захисту літака від засобів протиповітряної оборони противника служить система DASS. Для виявлення загрози "Тайфун" має систему датчиків попередження про радіолокаційне та лазерне опромінення, а також датчики попередження про ракетну атаку. У випадку атаки ракет з радіолокаційною системою наведення, літак може застосувати станцію постановки активних перешкод та дві буксировані радіолокаційні приманки, які розташовуються на закінцівках крила. Також система DASS включає в себе два автоматичних пристрої відстрілу теплових приманок, які служать для захисту від ракет з інфрачервоним наведенням.

Також при проектуванні євровинищувача було виконано ряд конструктивно-компонувальних заходів, спрямованих на зниження ефективної поверхні розсіювання, які використовуються в технології "стелс" (винищувачі п'ятого покоління). Зокрема, для зниження відбиття променів від вхідних каскадів двигуна, вхідні отвори повітрозабірників покриті радіопоглинаючими матеріалами, а зовнішні підвіски озброєння виконані напіввтопленими, що дозволяє частково захистити їх від падаючого ЕМ випромінювання. Крім цього, елементи літака, які мають найбільшу відбивну здатність (несучі площини, елементи горизонтального оперення), покриті радіопоглинаючими матеріалами.

За даними виробника і оцінками спеціалістів, радіолокаційна помітність євровинищувача "Тайфун" в чотири рази менша за інші літаки цього класу.

"Тайфун" оснащений двома турбореактивними двухконтурними двигунами Eurojet EJ200, розробленого консорціумом компаній Rolls-Royce plc, Avio, ITP та MTU Aero Engines. Двигун оснащений багаторежимною цифровою системою управління, вбудованою системою діагностування і має невеликі розміри – його суха маса складає всього 989 кг.

EJ200 може розвинути тягу на форсажі до 9180 кгс (90 кН), завдяки чому "Тайфун" може досягнути максимальної швидкості 2500 км/год. Конструкція двигунів дозволяє літаку здійснювати надзвуковий крейсерський політ без застосування форсажу.

Міжремонтний ресурс двигуна EJ200 становить 1000 льотних годин, при цьому характеристики двигуна залишається незмінними навіть після 1400 годин експлуатації. Також силова установка відрізняється простотою технічного обслуговування – заміна одного двигуна в польових умовах може бути виконана за 45 хвилин бригадою з 4 чоловік.

Озброєння

Перші модифікації "Тайфуна" були призначені тільки для ведення повітряних боїв і не могли ефективно застосовуватися проти наземних цілей. Однак бойові можливості літака весь час вдосконалюються і станом на сьогодні він є багатофункціональною бойовою машиною.

Літаки, які виробляються з 2013-го року, мають можливість застосовувати бомби Paveway IV та EGBU-16. Ця високоточна зброя, окрім наведення по лазерному променю має ще і канал для супутникового наведення. До речі, "Тайфун" має можливість вражати високоточними бомбами по декілька наземних цілей за один захід.

З 2015-го року "Тайфун" обладнаний крилатими ракетами великої дальності Storm Shadow та KEPD 350, ракетами середньої дальності AGM-88 HARM, а також ракетами "повітря-земля" ближнього радіусу дії Brimstone. Крім цього євровинищувач може похвалитись новітніми ракетами класу "повітря-повітря" Meteor, які значно розширить його можливості по знищенню повітряних цілей за межами візуальної видимості.

До штатного озброєння належать також протикорабельні ракети AGM-84 Harpoon. Крім них з 2017-го року літак отримав можливість нести більш новіші протикорабельні ракети: під кожним крилом може поміститися по дві таких ракети RBS-15, або по три Sea Killer.

Крім ракетно-бомбового озброєння літак може застосовувати свою 27-мм швидкострільну гармату Mauser BK-27. Привід гармати електричний, що разом з револьверним способом подачі снарядів забезпечує скорострільність 1700 пострілів за хвилину.

Тут варто відзначити, що комплектація літаків тією чи іншою зброєю залежить від багатьох нюансів, як то ціна, комплектація, країна-оператор тощо. У випадку співпраці з Україною можна було б розглянути можливість використання вітчизняних високотехнологічних боєприпасів.

Читайте також: Смертельна зброя: Що за ракети "Оскол" розробили та випробували в Україні.

Використання

"Тайфун" є унікальним бойовим літаком, який випускається в чотирьох варіантах: по одному для кожного члена консорціуму, в той же час всі компанії-підрядники виробляють агрегати для кожного із замовлених літаків, а саме:

Alenia Aeronautica (Італія) – Ліве крило, зовнішні флаперони, задня секція фюзеляжу.

BAE Systems (Велика Британія) – Передня частина фюзеляжу (включаючи ПГО), ліхтар, гаргрот, хвостовий стабілізатор, внутрішні флаперони, задня секція фюзеляжу.

EADS Deutschland (Німеччина) – Центральна частина фюзеляжу, центроплан.

EADS CASA (Іспанія) – Праве крило, передкрилки.

Це дозволяє здешевити вартість літака, однак несе в собі й певні незручності: від самого початку експлуатації "Тайфуни" страждають від дефіциту запчастин (і як наслідок – літають значно менше запланованого), так як виробництво запчастин розподілене між всіма країнами-учасницями консорціуму і це призводить до значних затримок і перебоїв у їх поставці.

Станом на сьогодні Eurofighter Typhoon перебуває на озброєнні семи країн: Велика Британія (160 літаків), Німеччина (143 літаки), Італія (96 літаків), Іспанія (73 літаки), Саудівська Аравія (72 літаки), Австрія (15 літаків) і Оман (12 літаків).

Відомо також про предметний інтерес до "Тайфунів" у минулому з боку Індії і Катару, однак у підсумку ці країни зупинили свій вибір на французьких винищувачах Dassault Rafale ("Рафаль").

Крім цього євровинищувачами цікавились Греція, Норвегія, ОАЕ, Південна Корея, Сінгапур, Туреччина, Швейцарія і Японія, але з різних причин співпраці не відбулось.

З участі у військових операціях відомо лише, що британські та італійські "Тайфуни" брали участь у встановленні безпольотної зони над Лівією в 2011-му році. Під час тої операції вони здійснювали патрулювання повітряного простору, вели розвідку та завдавали авіаударів по наземних цілях. Що характерно, "тайфуни" не залучалися до першого, найбільш складного, етапу операції – знищення лівійської системи протиповітряної оборони. Це завдання виконала, в основному, американська авіація.

Жодних згадок про участь їх в бойових зіткненнях з авіацією ворога немає, тому наразі невідомо – як він поведе себе у повітряному бою. Нагадаємо, що Україна сьогодні знаходиться у стані війни, тому нам потрібен реактивний винищувач не для стримування умовного ворога, як у більшості країн Європи, а для реальних бойових дій, які можуть розпочатись в будь-який момент. У тому числі в повітрі.

Вартість

Сьогодні експортна вартість Eurofighter Typhoon серії Tranche 3А, включаючи доставку, навчання персоналу і технічне обслуговування, обходиться замовнику по 90 млн євро, або 108 млн доларів за літак, що робить його одним з найдорожчих з усіх реактивних винищувачів четвертого покоління (суттєво дорожчий за шведський JAS 39 Gripen, який ми вже розглядали).

При цьому вартість однієї години польоту "Тайфуна" у 2012-му році складала 18 тис. доларів. Для порівняння: у шведського JAS 39 Gripen цей показник дорівнює 4,7 тис доларів, у американського F-16 – 7 тис. доларів, а у французького "Рафаля" – 16,5 тис доларів.

У той же час експлуатація "Тайфуна", який за багатьма показниками випереджає інші винищувачі четвертого покоління, обходиться дешевше, аніж винищувачів п'ятого покоління. Наприклад, вартість години польоту F-35А складає 21 тис доларів, а F-35С – 31 тис доларів.

Однак, як ми вже писали, навіть не ціна є визначальним фактором при виборі реактивних винищувачів. В значній мірі рішення окремо взятої країни залежить від офсетних програм, які можуть запропонувати компанії-виробники, а також геополітичної кон'юнктури. Наприклад, США мають значний політично-військовий вплив у багатьох країнах і не соромляться використовувати цей вплив для проштовхування на ринок своїх літаків.

Чому цей варіант може бути вдалим для України

Традиційно, тут є декілька моментів. По-перше, підготовка льотного складу та обслуговуючого персоналу для обслуговування Eurofighter Typhoon займає близько 6 місяців, що рівносильно підготовці для JAS 39 Gripen. Для прикладу готувати людей до F-16 доведеться 1,5 – 2 роки. Враховуючи те, що Україна до останнього відкладає прийняття рішення про реформування бойового авіапарку, цей показник матиме не останнє значення.

Взагалі, серед усіх конкурентів "Тайфун" вирізняється простотою обслуговування та експлуатації літака, а комфортні умови роботи екіпажу дозволяють пілотам досить легко переносити навантаження під час бойових вильотів тривалістю 5-6 годин. Крім того, вся наземна інфраструктура для обслуговування літаків на новому місці дислокації розгортається менш ніж за 18 годин.

По-друге, попри відсутність реального бойового досвіду, за своїми технічними та експлуатаційними характеристиками Eurofighter Typhoon є найкращим серед реактивних винищувачів четвертого покоління. Навіть можна сказати, що він займає перехідну ланку між четвертим і п'ятим поколінням винищувачів. І це важливо, адже поки ми визначимось з новим брендом, поки укладемо контракт, поки отримаємо готові літаки – пройдуть роки, а світ тим часом не стоятиме на місці.

Але є одне але. "Тайфун" є одним з найдорожчих з існуючих винищувачів четвертого покоління. Навіть американські F-15 і F-16 коштують дешевше.

Також концерн Eurofighter не горить бажанням постачати літаки "Тайфун" на умовах клієнтів. Зокрема, є приклад Саудівської Аравії, де спочатку планувалося зібрати 48 із 72-х замовлених "Тайфунів" на Аравійському півострові, але згодом ці плани були скасовані.

Разом з тим, якщо Україна зможе-таки домовитись якщо не про виробництво, то хоча б про збирання літаків у себе на території, то це дозволило б не лише за рахунок дешевшої робочої сили здешевити "Тайфун" для власних потреб, але й заробляти на цьому, збираючи літаки на експорт. Також, як можна було помітити, "Тайфуни" мають проблему з запчастинами, тому цей сегмент Україна також могла б спробувати закрити.

Крім цього, Eurofighter не має центру обслуговування літаків у Східній Європі, що в певній мірі гальмує просування "Тайфунів" на цей ринок. Україна, яка має потужну науково-технічну базу, могла б стати для них своєрідним логістичним хабом і зосередити в себе якщо не виробництво, то хоча б обслуговування літаків.

Залишилось нагадати, що якщо Україна не почине вирішувати питання реформування ВПС вже зараз, то через кілька років може взагалі без авіації залишитись. Ми й так дотягнули питання до тої межі, що нам скоро будь-який "секонд-хенд" буде за щастя. Головне тут – не піти шляхом в нікуди і не скуповувати по всьому світу старі радянські МіГ-и і Су-шки, відтерміновуючи тим самим вкрай важливу реформу.

Читайте також: Падіння Су-27 під Вінницею: Чому сталась трагедія.