Заручники Путіна: Як Україна бореться за полонених моряків

Фото – Український Мілітарний Портал

15 січня Лефортовський суд Москви обрав запобіжні заходи українським військовополоненим морякам, яких російські силовики захопили поблизу Керченської протоки – суд задовольнив клопотання прокурорів і залишив полонених моряків під вартою до 24 квітня поточного року.

Також 15 січня судді Лефортовський районного суду Москви відмовили задовольнити клопотання захисту на зміну підсудності справи захоплених українських військових та перенести розгляд цієї справи до військового суду.

Як відомо, 25 листопада 2018-го року російські прикордонні кораблі здійснили відверто агресивні дії проти кораблів ВМС ЗСУ та захопили три українських кораблі, разом з екіпажами – "Бердянськ", "Нікополь" і "Яни Капу".

27 листопада окупаційний суд Сімферополя арештував 15 моряків, а 28 листопада – обрав запобіжний захід у вигляді арешту в СІЗО ще дев'яти українським морякам, захопленим в полон у Керченській протоці.

Читайте також: Бійня в Керченській протоці: Чому Росія напала на українські військові кораблі.

Разом з тим, з сумом змушені констатувати, що в Україні тема полонених моряків потрохи сходить з порядку денного – країна живе нещодавно отриманим Томосом і прийдешніми виборами президента. Хоча, здавалося б: що може бути важливіше, за долі українців, які опинилися у ворожому полоні, захищаючи свою країну?

Depo.ua вирішив розібратись, чи достатньо робить Україна для того, щоб звільнити своїх синів з ворожої неволі і які взагалі перспективи цієї справи.

Насамперед варто відзначити, що одразу ж після захоплення українських моряків, російська влада доклала багато зусиль, щоб розділити їх, не дати доступу незалежним адвокатам, а натомість "підсунути" своїх адвокатів, які давали б сумнівні поради. Метою цього було домогтися, щоб українські моряки визнали провину і "зізналися" у кримінальному злочині. Якби це сталося, то політичні переговори про їхнє звільнення, а також апеляції до 3-ї Женевської конвенції (щодо поводження з військовополоненими) втрачали б всякий сенс.

Однак, ці плани росіян розбилися об твердий український характер і злагоджені дії всіх проукраїнських сил. За дуже короткий термін вдалося сформувати єдину команду захисників, з якими уклала договір українська влада, які за 2,5 тижні зуміли увійти в справу в рамках єдиної стратегії. Результатом стало те, що станом на 27 грудня 2018-го року всі 24 військовополонені українські моряки заявили слідству, що є військовополоненими і відмовляються відповідати на питання, які не стосуються установлення їхніх осіб.

"На подальші запитання відмовляюся відповідати відповідно до статті 17 Женевської конвенції", – заявляє кожен із них під час кожного засідання суду.

Переглянути цей допис в Instagram

Захоплених у нейтральних водах Чорного морія під час акту російської агресії українських військових моряків зустріли з вигуками "Слава Україні!" Військовополонені посміхаються та виглядають впевнено #керченська_криза #російськаагресія #окупант #рф

Допис, поширений Мілітарний портал (@mil.in.ua) 15 Січ 2019 р. о 3:31 PST

Таким чином, те, що всі захоплені Росією українські моряки назвали себе військовополоненими, поламало плани російської влади дезорієнтувати полонених і розмовляти з Україною на цю тему на своїх умовах. Точніше, Росія й надалі намагається гнути свою лінію поведінки, однак в очках цивілізованого світу виглядає вона все менш переконливо і адекватно.

Український захист, у свою чергу, вимагає від Росії негайного звільнення моряків зі слідчого ізолятору, оскільки Женевська конвенція не передбачає, щоб військовополонені знаходились в тюрмах та слідчих ізоляторах.

Але що саме зробила держава Україна для полонених моряків?

По-перше, на перший час кожному українському моряку, який перебуває у російському полоні, консульство України у Москві перерахувало суму, що дорівнює 70 доларам США.

По-друге, ще до кінця 2018-го року всім 24-м родинам військовополонених моряків, яких було незаконно затримано в результаті атаки з боку Росії, було здійснено виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 100 тис грн.

По-третє, Україна підписала договори з 30 адвокатами для українськи полонених моряків, які будуть надавати морякам юридичну підтримку за рахунок держави, плюс 4 адвокати є у резерві.

Ну і по-четверте, Україна подала до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) позов проти Росії через захоплення українських моряків біля Керченської протоки. У позові український уряд вимагає визнання судом факту порушення Росією прав 24-х українських моряків в ході незаконного нападу на українські кораблі, поранення та захоплення моряків в Керченській протоці 25 листопаду 2018-го року, їхнього незаконного утримання в пенітенціарних установах Росії та незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Таким чином, можна зробити висновок, що після того, як Росія "по-хорошому" не звільнила українських моряків, проігнорувавши як вимоги та пропозиції української влади, так і різного роду ультиматуми та поради лідерів країн західного світу та міжнародних організацій, Україна вирішила діяти через ЄСПЛ.

Зокрема, уповноважений Міністерства юстиції України з питань ЄСПЛ Іван Ліщина чомусь переконаний, що Росія виконає можливе рішення Європейського суду з прав людини на користь України у справі захоплення українських моряків. Також Ліщина зазначив, що судове рішення ЄСПЛ у справі українських моряків може містити вказівку про звільнення українців.

До речі, у позовній вимозі до ЄСПЛ немає пункту про звільнення українських моряків. Ліщина пояснює це тим, що частіше Європейський суд просто встановлює порушення, а, власне, які безпосередні заходи індивідуального характеру потрібно зробити, для того щоб виконати рішення, встановлює Комітет міністрів Ради Європи.

Тобто, можна зробити висновок, що офіційний Київ у цій справі вирішив "грати в довгу". Власне, за великим рахунком, іншого виходу в нього не залишається. Кремль, в особі як глави МЗС Сергія Лаврова, так і президента Росії Володимира Путіна, чітко дав зрозуміти: подальша доля захоплених в Керченській протоці українських моряків буде розглядатись ним лише після завершення слідства на Росії.

"Це питання можна буде вирішувати тільки після завершення кримінальної справи. Триває слідство. Після кримінального розслідування буде зрозуміло, що з цим далі робити", – заявив Путін.

"Після того, як суд над українськими моряками завершиться, можна буде говорити про їх подальшу долю. У нас є різні можливості відповідно до російського законодавства. Тоді вже можна буде говорити про те, як їх долю полегшити, домовитися про якісь конкретні кроки", – сказав у свою чергу Лавров.

До речі, термін слідства вже продовжений до 25 травня. Таким чином, Росія чітко дає зрозуміти, що до президентських виборів українські моряки додому не повернуться точно, а отже чинний президент Петро Порошенко не зможе записати на свій рахунок ще одну перемогу.

Ну а після виборів не виключено, що Путін повторить "фінт імені Савченко" і своїм "царським указом" помилує засуджених російським судом до тюремного ув'язнення моряків. Не стільки з почуття гуманізму, скільки з метою дещо розв'язати собі руки на міжнародній арені.

Власне, для нього саме такий варіант виглядає єдино прийнятним, адже тоді він зможе і перед Заходом показати своє "людяне обличчя", і перед власним народом зберегти лице "правителя з твердою рукою, який може карати, а може й милувати".

Та й як би не було неприємно це усвідомлювати, але для самих моряків це чи не єдиний спосіб повернутись додому за життя Путіна. Тому що вірити в те, що Путін раптом виконає рішення ЄСПЛ чи будь-якого іншого міжнародного суду, може лише дуже наївна людина.

Існує ще варіант з обміном їх на російських полонених в Україні, і Росія навіть озвучила кілька натяків у цьому напрямку. Однак, знову ж таки, з вищеописаних причин цей процес можливий лише після президентських виборів, адже Порошенко не влаштовує Путіна на посаді президента України і давати йому додаткові козирі в руки він не збирається.