Ми знову перемагаємо бойовиків: Як у Зеленського змінили інформполітику щодо війни на Донбасі

Рік знадобився президенту Зеленському щоб зрозуміти, що українських воїнів не можна виставляти хлопчиками для биття – вони заслуговують на те, щоб про їхні локальні успіхи на фронті знала і пишалась уся країна

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Ми знову перемагаємо бойовиків: Як у Зел…
Фото: штаб ОСС

"Упродовж минулого тижня на Донбасі було ліквідовано щонайменше 10 російських терористів, а також виведено з ладу міномет окупантів 120-го калібру", – повідомив речник Міністерства оборони України вчора, 4 травня.

На перший погляд – ніби й нічого дивного у цій новині немає, адже шість років триває війна на Донбасі, у ході якої час від часу такі речі трапляються, але не все так просто. Адже ще зовсім нещодавно подібної інформації в офіційних заявах не було як явища. А хто регулярно стежив за офіційними зведеннями з зони проведення Операції об'єднаних сил, той мав помітити певну зміну "редакційної політики" упродовж останнього року.

За часів президентства Петра Порошенка невід'ємною частиною щоденних зведень прес-центру штабу ООС і прес-центру Міноборони був абзац, що починався словами "За даними розвідки…" і розповідав про втрати бойовиків "Л-ДНР" за відповідний проміжок часу.

Потім, після того як Порошенка на посаді президента України і верховного головнокомандувача ЗСУ змінив Володимир Зеленський, цей абзац зник з офіційних фронтових зведень. Можливо тому, що новообраний очільник держави взяв курс на мир.

Власне, 5 червня 2019 року на переговорах Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську призначений Зеленським керівник української делегації Леонід Кучма офіційно це проголосив.

"Вперше засідання робочих груп пройшли конструктивно. Всі сторони хотіли знайти рішення. Тон дискусії був зовсім іншим, ніж це було досі. Ми приїхали з дорожньою картою від президента України. Меседжі були такі, що глава держави справді хоче, щоб у тому регіоні був мир. На засіданні Тристоронньої контактної групи я висловив ті побажання, які почув від президента. Мені здається, всі почули, що українська сторона і протилежна сторона хочуть вирішувати ці проблеми. Тому була довіра одне до одного", – зазначив тоді Кучма.

Ну а ключовою у цій історії була озвучена Кучмою пропозиція Зеленського не відкривати вогонь у відповідь на обстріли ворога. Ну а яка може бути офіційна статистика ворожих втрат у ситуації, коли ЗСУ офіційно не відкривають вогонь?

Читайте також: На одній хвилі з терористами: Чому Кучма з'їздив у Мінськ не ефективно.

Після цього була неоднозначна, а часом і взагалі на межі "зради", кампанія по організації розведення сил та засобів на трьох ділянках лінії розведення (Станиця Луганська, Золоте і Петрівське), під час якої військовослужбовцям ООС й справді забороняли відкривати вогонь у відповідь на ворожі обстріли, називаючи їх провокативними.

Деколи це призводило до справжніх трагедій. Як, наприклад, в ніч на 7 червня 2019 року, коли бойовики "Л-ДНР" атакували підрозділи ООС у районі населеного пункту Новолуганське із застосуванням артилерії. Тоді, за офіційною інформацією, наслідок прямого влучання у бліндаж керованого артилерійського снаряду 122-мм загинули двоє військовослужбовців Національної гвардії "Азов" і ще вісім – зазнали поранень різного ступеня важкості. Неофіційно називались інші цифри: четверо військових загинули і десятеро отримали поранення.

Читайте також: Граблі для Зеленського: Чому не відкривати вогонь на Донбасі – погана ідея.

Після цього Володимир Зеленський заявив, що Збройні сили України все ж таки відповідатимуть жорстко на обстріли у районі проведення Операції Об'єднаних сил, опосередковано визнавши що до цього вони такої можливості не мали. Однак, самі військові казали, що їм "по тихому" все одно була дана команда не стріляти.

У той же час сам Зеленський вирішив просто не помічати ворожих обстрілів. Зокрема, коли 16 жовтня українські добровольці виклали в мережу відео, у якому показали, як російські окупанти вночі гатили біля селища Золоте на Луганщині, а прес-центр штабу ООС включив ці обстріли у своє офіційне зведення, Зеленський заявив, що "у зоні розведення сил біля Золотого й Петрівського тиша зберігається вже два дні, тоді як на інших ділянках фронту тривають обстріли".

Читайте також: Фейковий "режим тиші": Навіщо Зеленський говорить неправду про мир в Золотому.

Певний "тектонічний зсув" у свідомості президента, схоже, спричинила відкрита атака бойовиків "Л-ДНР" і російських військ на позиції українських Об'єднаних сил в районі Золотого 18 лютого 2020 року, де в жовтні минулого року було здійснено розведення сил та засобів.

Тоді о 5-й годині ранку російські війська атакували українські опорні пункти біля Золотого, внаслідок чого зав'язався важкий бій із застосуванням всіх видів зброї, включаючи артилерію калібру 152-мм, міномети 120-мм. Противник на широкому фронті обстрілював бойові порядки 72-ї і 93-ї механізованих бригад в районі ділянки розведення Золоте – Оріхове – Новотошківське протяжністю близько 30 км, а на одному з опорних пунктів навіть йшов ближній бій з російською штурмовою групою.

Однак, попри негласну заборону відкривати вогонь, тоді українськими військовими на тактичному рівні було прийняте рішення нанести удар у відповідь, причому, з усього наявного озброєння – навіть з заборонених "Мінськом" 120-мм мінометів і ствольної артилерії. У підсумку, хоч і не без людських втрат (офіційно – один український воїн загинув; неофіційно – пишуть про чотирьох), але атаку бойовиків було відбито і вони запросили режим припинення вогню. Щоправда, згаданий спостережний пункт сили ООС змушені були залишити і зараз він контролюється бойовиками "ЛНР".

Читайте також: Бій під Золотим: В яку пастку намагається загнати Зеленського Путін.

Саме тоді стало очевидно, мабуть і Зеленському зокрема, що його ідея розведення сил як частини плану по мирному врегулюванню ситуації на Донбасі, повністю і остаточно зійшла на пси, а тому далі немає сенсу гратися з терористами у мир заради миру. Хоча, спочатку президент, за інерцією, ледь не примудрився все зіпсувати, назвавши атаку російських бойовиків "провокацією, яка не змінить мирний курс до припинення війни". Тобто, по суті, президент України дав зрозуміти, що українська армія атаку відбила, але не завдяки, а швидше навіть всупереч його позиції.

Що характерно, тоді лише начальник Генерального штабу України Руслан Хомчак наважився протирічити президенту: "Сьогодні була не провокація. … Це – війна. І ті, хто воюють, там кожен метр для воюючої сторони, він дорогий".

Очевидно, саме цей момент став поворотним, після якого військові (до генерала Хомчака є багато питань, але все ж він не з чуток знає, що таке війна) переконали верховного головнокомандувача і колишнього ухилянта від служби в армії Зеленського змінити стратегію поведінки і перестати виставляти українських воїнів хлопчиками для биття.

Хоча, не виключено, що ці зміни в подачі інформації викликані іншими факторами. Наприклад, кадровими змінами в прес-центрі Міноборони і штабу ООС. Та все ж мало віриться, що в нашій армії аж настільки процвітає демократія, щоб такі речі залежали від низових ініціатив і нікого на горі це не хвилювало.

Читайте також: Вихідні в ООС: Кривава "майовка" з мінометами і гранатометами (КАРТА).

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme